Йорданешти

Йордане́шти - село в Україні, в Чернівецькій області, Глибоцькому районі. Населення 2263 особи. Село розташоване у долині Серету, відоме з 1524 року. У радянський період мало назву Підлісне. Межує з селами Ропча Сторожнинецького району та Карапчівом і Купкою Глибоцького району. Загальна площа села – 926,08 га. Національну основу села складають румуни. Село задаровує красою, захоплює щирістю жителів та своєю історією.

Вперше воно згадується в документах 1692 року як "Арданешти". Інший документ, в яком згадується село Йорданешти – це лист Сандула Хаждеу 19 січня 1747 року. У ньому повідомляється про розподіл майна С. Хаждеу своїм дітям: Василю, Марії, Роксані та Сафті. Згідно цього документу село Йорданешти було передано Марії. В іншому документі, що стосується сім‘ї Хаждеу "Анали Доброджу" перекладено з німецької мови говориться про те, що село Йорданешти розташоване в Сучавському повіті. Багато часу село Йорданешти передавалося від одного Хаждеу до іншого, а головне село було передано монастирю в Путні. Склавши родове дерево сім‘ї Хаждеу, дійшли висновку, що це родичі відомих румунських письменників Олександру Хаждеу та Богдану – Петричейску Хаждеу. 3 листопада 1751 року капітан Тоадер Беделіце, виконуючи наказ імператора, пройшов до сусіднього села Карапчева, щоб визначити межі села Йорданешти. А 23 вересня 1757 року Хаждеу отримав документ від Стефана Стирче, Тоадера Калмуцкі і Павла Маруна, в якому написано, що з наказу Його Величності Діну Кантакузіно, село Йорданешти Сучавського повіту межує з селами Ропча (80 одгонів) і Карапчів. На території села у 1784 році проживало 66 сімей. Населення збільшувалось: 1848р. - 1268 чол., у 1925р.- 2184 чол., 1937р. - 2603 чол., у 1997р. - 2240 чол., 2007 - 2295 чол. В документі "Schematismus der griechisch – orintalichen Bucovinaer Dsocese" за 1848, було зазначено, що село Йорданешти має 1268 мешканців, більше ніж Карапчів 648 мешканців і Просіка 540 мешканців, але менше ніж Ропча 1322 мешканців.

В серпні 1871 роках через село Йорданешти проїзджав великий румунський поет Міхай Емінеску, прямуючи до Путни. З «Щомісячника Буковинської Митрополії» 1937 року дізнаємося про те, що населення села становить 2603 особи (680сімей), та існування шкіл на правому та лівому берегах Серету.

До 1946 року село називалося Йорданешти. З 1946 року, назву села змінили на Підлісне. Серед односельчан існує дві версії щодо утворення цієї назви. Перша: так назвали село, тому що з усіх боків ростуть дивовижні ліси, а друга – в честь прізвища секретаря селищної ради "Підлісної", яка дуже добре ладнала з представниками тодішньої влади. В 30-х роках у селі виникає чоловічий хор, до якого увійшло 50 чоловіків, на чолі з Іллеєм Товстюкой. Хор займав призові місця в різноманітних конкурсах. У 1931 - бронзова медаль на конкурсі влаштованим товариством "Армонія", у 1932 –срібна нагорода.

Зображення Святих Архангелів Гаврила і Михаїла символізує древню церкву у селі (1780 р.), освячену во ім‘я Святих Архангелів Гаврила і Михаїла, яку відновили у 1898 році новим храмом, який діє і сьогодні. Святі Архістратиги є оберегами і заступниками для мешканців Йорданешти.

Золоті гілки липи із цвітом підкреслюють велике православне свято Зеленої неділі, яке започатковане в Йорданештах ще з 1790 року. День Зелених свят визначено Днем села, в який православний храм і оселі мешканців прикрашаються гілками та цвітом липи.

Срібна вузька балка нагадує про річку Сірет, яка протікає через село. Зображення колеса на опорі зануреного у хвилясту основу нагадує існування у селі водяного млина, про якого згадується в документах 1961 року. У ХІХ ст. млин в Йорданештах був єдиним на течії річки Сірет від Сторожинець до Кам‘янки, сюди з‘їджалися селяни із сусідніх сіл. Борошномельний промисел у селі розвинутий і користується попитом, сьогодні млин в робочому стані.

Срібна овеча голова символізує розвинуте вівчарство у селі. З молочних продуктів овець сільські умільці виготовляють за старовинними рецептами унікальний копчений буз та вурду, дотримуючись секретів своїх пращурів, чим прославляються в районі і за його межами.

Знамените найдовшим підвісним мостом на Буковині. Ця кладка через Серет, побудована у 2000 році, має довжину 138 метрів. В селі можна оглянути деревяну хрещату одноверху церкву святих архангелів Михаїла та Гавриїла (1898 рік) та симпатичну капличку, зведену у 1997 році в пам'ять про жертви сталінських репресій.

Громада села пишається своїми працбовитими людьми. Потенційного інвестора можуть привабити вільні землі, річка Сірет та лісові угіддя. Активно розвивається зелений туризм. З народного промислу за межами села відома вишивка, деревообробка та вівчарство.

У 1968 році село електрифіковано. На початку 80-х років збудовано магазин, автопарк, будинок культури, в якому знаходиться до даного часу сільська рада та бібліотека. Постановою Президії Верховної Ради України № 133/95-ПВ від 02 березня 1995 року селу "Подлесное" повернено історичну назву "Йорданешти". За останнє десятиріччя Йорданешти молодіє, будується. З’явилося багато приватних магазинів, де прагнуть впроваджувати європейські стандарти обслуговування.

Зареєстровано 24 особи, що займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю у сфері торгівельної діяльності, харчування, наданні транспортних послуг, оранку та культивацією земель.

На території села є медичний заклад - фельдшерсько-акушерський пункт. Працює будинок культури «ім. Чіпріяна Пормубеску», площа якого складає 270 кв.м. Будинок культури розрахований на 350 посадочних місць. Працює танцювальний гурток «Кодрій», який своїми виступами неодноразово здивував жителів нашого села та району, діє чоловічій хор «Фіій Арбороасей», який також своїми виступами по телебаченню неодноразово дивував слухачів та глядачів.

На території села працює сільська бібліотека «Арбороаса», читальний зал якої розрахований на 16 місць. Книжковий фонд складає 9600 екземплярів. Є також шкільні бібліотеки, в загальноосвітніх школах №1та № 2, де учні школи мають змогу брати підручники та програмну літературу. На території села є сільський стадіон, на якому проводяться районні футбольні змагання.

Берегинею жителів села являється Святомихайлівська церква 1898 року побудови. У 1999 році – побудована капличка-пам'ять присвячена політичним репресованим.