Великий Хоч

Великий Хоч (словац. Veľký Choč, пол. Wielki Chocz) — найвища вершина Хочських гір у північній Словаччині заввишки 1611 м (деякі джерела подають 1608 м). Самотня неправильна піраміда з численними скелями стоїть між долинами Орави й Вагу, піднімаючись приблизно на 900 м над довколишніми долинами, тож її видно і з Нижньої Орави, і аж від Штрби. Сама вершина лежить у кадастрі села Вишній Кубін, а під нею проходить межа округів Долний Кубін і Ружомберок Жилінського краю. Хоч вважають однією з найгарніших гір Словаччини.

До масиву належать також Малий Хоч (1465 м), відділений від головної вершини трав'янистим сідлом Враца (1422 м), заліснений Задній Хоч, Копа й оглядовий Передній Хоч (1249 м) над сідлом Спуштяк. На широкій сідловині біля західного підніжжя лежить велика Стредна поляна з колибою й перехрестям стежок. Від Валаської Дубової гора набирає висоту поступово, а з півночі й від Лучок обривається крутими схилами.

Як дістатися / маршрути

На вершину веде кілька позначених стежок; час — орієнтовний, за словацькими й польськими джерелами:

• Червона позначка з Лучок Ястрябою долиною через поляну Жимерова й сідло Враца — близько 2 год 25 хв. Один із найкрасивіших підйомів.
• Синя позначка з Валаської Дубової до Стредної поляни, далі зелена на вершину — 2¼–2½ год, близько 950 м набору висоти. Найкоротший шлях.
• Зелена позначка з Вишнього Кубіна через поляну Драпач — 3–4 год, близько 1100 м угору; гарні види на Ораву.
• Червона позначка з Ясенової через Брало — близько 3 год 25 хв.
• З Ліковки чи Ружомберка червоною або синьою позначкою через сідло Спуштяк до Стредної поляни й далі зеленою — 3½–4½ год; варіант повз руїни замку Лікава ще довший.

Що видно з вершини

Із безлісої вершини відкривається кругова панорама на більшість гір Словаччини: зовсім поруч Мала Фатра, далі Оравська Маґура, Оравські Бескиди, Західні й Низькі Татри та північна частина Великої Фатри; за ясної погоди видно й Польщу та Моравію.

Природа

Основу масиву складають відносно м'які крейдові вапняки й сланці, тож нижні схили лагідні. Верхня частина — це товщі сірих доломітів і темних тріасових вапняків так званого хочського покриву: геологи вперше описали ці верстви саме тут, тому вони й носять ім'я гори. Тут багато скельних стін, веж, осипів і кілька коротких печер. Масив майже повністю вкритий лісами — нижче бучини з ялицею й смерекою, вище смеречники, значною мірою первісні. Верхня межа лісу проходить на висоті 1350–1420 м, вище — пояс жерепу, а на скелях ростуть реліктові сосни. Вершинна баня багата на вапнолюбну й альпійську флору: первоцвіт борошнистий, тирлич короткостебловий, дріада восьмипелюсткова. 1982 року масив оголосили заповідником «Хоч» площею 1428 га; він також входить до мережі Natura 2000.

Історія та культура

Великий Хоч згадав ще Матей Бел у праці «Notitia Hungariae novae» (1736). 1804 року на вершину піднявся угорський ботанік Пал Кітайбел, 1840 року — саксонський король Фрідріх Август II, який мандрував інкогніто, а 1878 року тут збирав мінерали польський лікар Титус Халубінський. Під Хочем, у Вишньому Кубіні, народився поет Павол Орсаг Гвєздослав, що оспівував гору; Хоч був зображений на звороті чехословацької банкноти 10 крон (1986–1993).

Безпека та правила

Масив — заповідник: ходіть тільки позначеними стежками, не збирайте рослин. Верхні ділянки кам'янисті й круті, у дощ слизькі, а взимку північні схили обмерзають. Гірська рятувальна служба Словаччини (HZS): 18 300 (з іноземного номера +421 18 300) або 112.

Фото: Andrej Krivulčík, CC BY 3.0; Wikipedysta:Gower, CC BY-SA 2.5; Oto Zapletal, CC BY 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Ján Sokoly, CC BY 2.0 — Wikimedia Commons.