Шипинці

Легенда про виникнення назви села Шипинці розповідає про мочараи та невеликі озерця, які утворилися внаслідок танення снігів та сильних дощів. Ці водойми не висихали навіть у літню спеку, а вода нагрівалася так, що озерця аж шипіли. Одним з таких мочар має назву Кругле болото. Кажуть, що воно не має дна, а на його місці у давні часи існувало поселення, розпутні мешканці якого навіть у Великодній піст справляли забави і пили вино. За це село разом із його мешканцями поглинуло бездонне озеро. Жителі Шипинців вірять, що прийде час, коли озеро зникне, а село винирне.

Шипинці - село, яке розташоване в Кіцманському районі, Чернівецької області. Відстань до Чернівців - 18 км. Населення - 3067 мешканців. Найдавнішим населеним пунктом Кіцманського району є село Шипинці 1359-1436р. Перші згадки про нього припадають на середину 14 ст. Польський літописець Я.Длогуш під 1359 роком згадує землю під назвою "Шипинська". Так тоді називали територію Північної Буковини, адміністративним центром якої було село Шипинці. Отже в середині 14 ст. Шипинці вже існували, а їх виникнення відноситься до більш раннього часу. Зібрані в останній час археологічні матеріали свідчать про те, що село виникло десь і другій половині 13 ст. Тоді ця територія входила до Галицько-Волинського князівства. Минуло понад сім сторіч як на території Буковини у північній її частині існувала автономна територіальна одиниця під назвою "Шипинська земля".

В першій половині 14 ст. на схилах Карпат в долині річки Молдова утворилось незалежне від Угорського королівства Молдавське князівство. Одержавши незалежність з 1359 року молдавські господарі прилучили до складу своєї держави ту територію Буковини, яку історичні документи в 14-15 ст. називають за її політичний центр Шипинці – Шипинською землею. Шипинська земля – складова частина Галицької Русі, як і інші галицькі землі, служила очевидно своєрідною розмінною монетою між польськими королями і молдавськими господарями.

На заході Шипинська земля межувала з володіннями Польщі, її кордоном була р. Колочин, яка і зараз є межою між Чернівецькою та Івано-Франківською областями. На Півночі Шипинська земля сягала до Дністра. Окрасою села є мурована безкупольна церква Різдва Богородиці 1812 року, збудована коштом поміщика Мирона де Костіна – власника Шипинців. Церква типово буковинська, тридольна, з бароковою дзвіницею над бабинцем. Накрита високим скатним дахом, вкритим черепицею. Фасади церкви відрізняються м’якою пластикою стін, які завершуються декоративними виступами в верхній частині з невеликих ніш і рядом цегли, що укладена під кутом до поверхні – традиційним мотивом місцевої архітектурної школи. На подвір’ї серед інших поховань є надгробки представників шляхетної родини де Костін – одного із впливових родів австрійської Буковини. Неподалік від церкви збереглися залишки графського парку, серед якого колись стояла садиба поміщика – фундатора храму.

В селі фрагментарно зберігся старий графський парк, який колись оточував садибу Мірона де Костіна. Зараз на території парку розташована досить популярна корчма "Під липами". Зараз Шипинці славляться своїми музиками. Місцеві майстри - бажані гості на весіллях та святах по всьому краю. Ходив їх слухати з рідних Мамаївців маленький Дмитро Гнатюк. В селі що два роки проходить фестиваль "Роде наш красний"

В селі є такі заклади: пошта, медичний заклад, навчальний заклад, клуб, бібліотека, краєзнавчий музей, банківська установа. Основне населення українці. Мешканці села займаються землеробством і тваринництвом, підприємницькою діяльністю та працюють в різних закладах.