Церква Різдва Богородиці, Шипинці

Шипинці – одне з найзагадковіших сіл Буковини. У сиву давнину воно було центром Шипинської землі, яка входила до складу Київської Русі, а потім Галицько-Волинського князівства. Тут виявлено поселення трипільців, багато археологічних знахідок звідси експонуються в музеях Європи. Зараз же окрасою села є мурована церква Різдва Богородиці.

Храм було побудовано 1812 року. Фундатором храму виступив місцевий землевласник Мирон де Костін. Його ж сім'я похована на подвір'ї церкви. З невеликими змінами церква дійшла до сьогоднішнього часу. До речі, у селі раніше була резиденція поміщика, однак вона не збереглася. Сьогодні ви зможете побачити тільки залишки графського парку.

Сама по собі церква збудована у дусі тогочасних архітектурних традицій Буковини. Спереду над бабинцем знаходиться дзвіниця, яка має деякі риси бароко. Загалом же храм дуже невеличкий, однак справляє атмосферне враження.

Кам'яна, оштукатурена, трехчастинна, безкупольна, з невисокою, з бароковим завершенням дзвіницею над західним притвором. Основний обсяг перекритий хрестовим склепінням. Церква накрита черепицею. Фасади відрізняються властивою буковинському зодчеству м'якою пластикою стін. Вони завершуються фризом з невеликих ніш і рядом поребрика - традиційним мотивом місцевої архітектурної школи. В інтер'єрі неф відділений від притвору аркою. Єдиний внутрішній простір цілісно і компактно.

Пам'ятник є зразком буковинської архітектури початку XIX століття, Планово-просторова структура якого продовжила традиції, що склалися в українському архітектурі XIV-XVII століття.

Шипинці знаходяться при дорозі Н-10 Івано-Франківськ – Чернівці, неподалік сел Лужани та Берегомет. Сюди зручно добиратися рейсовими автобусами, які курсують між Чернівцями та Івано-Франківськом. Залізницею вам необхідно дістатися станції Лужани, де зупиняються приміські потяги з Чернівців, а звідти попутнім транспортом доїхати до Шипинців.

Час роботи: церква відкрита у час богослужінь, тому ми рекомендуємо відвідувати його в неділю до обіду.

Шипинці - село Кіцманського району Чернівецької області. Шипинці розташовані у Буковинському Прикарпатті на лівому березі Пруту в долині річки Совиця. У селі струмок Вільховець впадає у Совицю. Шипинці розташовані у місцевості з великою кількістю мочарів, а колись їх там було ще більше. У долинах були озерця, які утворювалися під час весняного сніготану, або ж коли випадало багато дощів. Води накопичувалося стільки, що озерця зберігалися і під час літньої спеки. Люди розповідають, що в давні часи в тих місцях дуже шипіло від нагрітої сонцем води. Звідси і назва населеного пункту Шипинці.

В період неоліту тут розселялися племена трипільської культури (IV тис. до н. е.- ІІІ тис. до н. е.). В межах стоянки Шипинці багато речей тієї епохи: мальована кераміка, людські та тваринні фігурки. Також були знахідки з бронзової (браслет, сокирка) та римської (монети) доби. Значна кількість артефактів часів входження до Антського союзу, Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.

Розкопи в Шипинцях вели Й.Сомбати (1893), Е.Костін (1904–1914); знайдені матеріали зберігаються у Чернівецькому і Віденському (природничому) музеях. У монографії "Schipenitz — Kunst und Geräte eines neolithischen Dorfes" ("Шипинці - мистецтво та знаряддя неолітичного селища", 1937), шипинські знахідки досліджував Олег Кандиба-Ольжич.

У часи Галицько-Волинської держави зароджується територіальне утворення - Шипинська земля, назва якого пішла від населеного пункту Шипинці. Документально вперше згадує Шипинську землю Ян Длуґош в 1359 році у зв'язку з походом короля Казимира у Молдавію.

Своїм розвитком Шипинська земля завдячує тому, що ця територія була віддалена від татарських кочовиків і нею пролягав торговельний шлях зі Львова до Сучави. У зв'язку з цим в Шипинцях відбувалися регулярні великі ярмарки, на яких торгували худобою. До сьогодні то місце називається торговиця.

Після входження землі до Молдавського князівства, з Шипинської землі утворилися Чернівецька та Хотинська землі, край став називатися Буковина. Адміністративний центр перемістився в Чернівці.

З Шипинцями пов'язана ще одна легенда. За селом є мале озеро, що дістало назву "Кругле болото". Люди вірили, що у нього немає дна. Про нього говорили так: з давніх-давен там, де є кругле болото, існувало село. Люди в цьому селі жили дуже розпусно, навіть у піст справляли різні забави. На місці «Круглого болота» була велика корчма, в якій люди пили вино та усіляко забавлялися, навіть у Великий піст (перед Великоднем). Бог розгнівався на них і покарав грішників — переповнена людьми-гуляками корчма і ціле село запалося, пішло під землю, а на цьому місці утворилося озеро "Кругле болото", недосяжне і бездонне. Мешканці Шипинців вірять, що настане час, коли озеро зникне, а село вирине.

В селі фрагментарно зберігся старий графський парк, який колись оточував садибу Мірона де Костіна. Зараз на території парку розташована досить популярна корчма "Під липами".

У середині ХІХ століття громада Шипинців мала власну символіку - печатку з гербом: зображення церковного вівтаря, на якому стоять дві свічки й хрест, увінчаний єпископською митрою; обабіч вівтаря навколішки стоять два богомольці. Герб супроводжувався написом німецькою мовою: "Siegel der Gemeinde Schippenitz" ("Печатка громади Шипинці").

В Шипинцях в центрі села збереглася мурована тридільна церква Різдва, зведена на кошти місцевого поміщика Дмитра де Костіна в 1812 р. Фундатор храму і його родина поховані на церковному подвір'ї, де збереглося вісім старих хрестів. Церква типова для Буковини: безкупольна, з невисокою дзвіницею з барочним дахом над бабинцем. Дзвіниця значно молодша за церкву: з 2003 р. А от дзвони походять з першої третини XX століття. В Першу світову старі дзвони шипинської церкви зняли, щоб відлити з них зброю. В румунські часи при церкві Різдва діяв аматорський чоловічий хор під керівництвом Ореста Масікевича, який зачаровував своїм співом чернівчан.

Зараз Шипинці славляться своїми музиками. Місцеві майстри - бажані гості на весіллях та святах по всьому краю.