Музей Руснака, Дубівці

Невелике село Дубівці, яке знаходиться у Кіцманівському районі Чернівецької області, прославилося на весь світ, адже тут народився один з найкращих голосів України, відомий оперний співак Орест Руснак (1895–1960). На пам'ять про видатного уродженця села його жителі відкрили меморіальний музей Руснака, який познайомить вас із цією непересічною особистістю Буковини.

Співак-тенор народився у сім'ї священика. Початком його кар'єри стала місцева церква, де він співав у хорі. У 1923 року закінчив Празьку консерваторію, продовжив освіту в Мілані. Був провідним голосом у оперних постановках всієї Європи. З 1924 року виступав у Кенінгсберзі, Граці, Мюнхені, Відні, Берліні та інших містах. У 1928 році співак приїздив на Буковину і дав два концерти у міському театрі. Виконував опери Пуччіні, Россіні, Верді. При тому часто ставив та виконував опери українських композиторів, зокрема Володимира Лисенка. Його радо зустрічали у багатьох містах України.

Народився знаменитий оперний співак світового рівня у багатодітній родині дрібних шляхтичів Руснаків у селі Дубівці, що на Кіцманщині. Батько Манолій Руснак служив у церкві дяком і мав неабиякі музичні здібності, які успадкували його  троє синів - Орест, Денис і Нестор. Коли підріс старший син Орест, його віддали до дяківської школи при Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях. Потім він продовжив навчання в Чернівецькій учительській семінарії, де був найкращий хор. Перша світова війна завадила 19-річному Оресту закінчити семінарію і закинула обдарованого юнака далеко від рідного дому. Спочатку його мобілізували до австрійського війська, в якому він служив до розпаду Австро-Угорської імперії.

У 1918-1920 рр. Орест Руснак брав участь у бойових діях української революції на українсько-польському фронті, під час яких потрапив у табір для інтернованих на території Чехії. Там з допомогою товаришів Оресту вдалося залишити військову службу і поїхати до Праги та вступити до Празької консерваторії. Талант буковинця привернув увагу професора Егона Фукса, і він по-батьківськи опікувався своїм учнем. Ще студентом консерваторії Оресту було дозволено паралельно з навчанням співати у Братиславській опері. По закінченні консерваторії саме професор Егон Фукс доклав чимало зусиль до підписання контракту Ореста Руснака з Кенігсберзькою оперою, в якій його випускник 1924 року дебютував у "Богемі" Дж. Пуччіні. Вже перший виступ співака на професійній сцені приніс йому велику популярність. Німецька преса, зокрема «Кенігсбергцайтунг», писала: «Бурі оплесків зібрав виступ Ореста Руснака», «запрошення Ореста Руснака — щастя для театру», бо «цей співак має справжнє «золото» в горлі й своїми виступами приносить славу театру». Театральна критика не скупилася на барви, описуючи надзвичайний голос та великі успіхи улюбленця публіки, називала його «українським Карузо», «молодим українцем, який має Богом даний теноровий голос найсолодшої звукової принади».

Своїм першим гучним успіхом 30-річний соліст Кенігсберзької опери Орест Руснак одразу здобув право виступати у таких  великих партіях, як Рауль у «Гугенотах» Дж. Мейєрбора, Арнольд у «Вільгельмі Телі» Дж. Россіні та ін. 1925 року Руснак одружується з племінницею директора Кенігсберського оперного театру Єлизаветою Герлах та їде  до Мілана, щоб пройти гарну школу італійського співу і вивчити мову...

Незважаючи на великий успіх на світовій сцені й на лаври за кордоном, Орест Руснак дуже сумував за Батьківщиною. Куди б не закидала співака доля, він ніколи не забував своєї рідної Буковини і за першої ж можливості навідувався у рідний край. 1926 року вперше дав великий концерт у Чернівцях, який відбувся у залі Музичного товариства. У першій частині концерту він співав українські композиції, а в другій  виконував кілька румунських пісень та арії з популярних опер. Відгукуючись про цю мистецьку подію, газета «Рідний край» писала, що «це довгоочікувана нагода почути голос дорогого земляка, ніжного соловейка, яким любується і незвичайно дорожить весь німецький і чеський світ».

Удруге співак приїздив на Буковину 1928 р. і дав два концерти у міському театрі. Окрім арій із опер Моцарта, Пуччіні, Доніццеті, Гуно, звучали й пісні українських композиторів М. Лисенка, С. Людкевича, Д. Січинського. Оглядачі місцевої преси відзначали, що Руснаків спів приніс «справжню мистецьку насолоду навіть найвибагливішим слухачам. Усіх зачарували його мелодійний і м’який голос, тонке чуття та ясна дикція... Захопленню публіки не було меж. Співак ішов зі сцени, засипаний квітами й оплесками». Втретє О.Руснак навідався у рідний край 1931 року. На сцену сипалися вінки квітів. Зал наповнився вигуками «Слава»! А сам співак поділився своїми враженнями від виступу на шпальтах тодішній газеті «Час»: «Дуже задоволений моїми двома концертами і прийомом, який мені влаштувало українське студентство... Ніколи не забуду ці найкращі хвилини мого життя». Оресту Руснаку щиро аплодувала не лише рідна Буковина, видатного співака радо вітали Київ, Харків, Одеса, Львів, Полтава, Дніпропетровськ, Миколаїв, Запоріжжя,

Співак мріяв дати концерт для своїх земляків і 1935 року, але не довелося. Трапилося горе - померла мама. Руснак таки приїхав на Буковину і пробув у рідному селі Дубівці місяць. Це був останній його приїзд...

До ніг видатного співака світу Ореста Руснака клали пишні квіти Відень і Прага, Берлін і Цюріх, Торонто і Мюнхен, Дрезден і Нью-Йорк... В австрійському місті Грац він був улюбленим співаком публіки і отримав золотий вінок. В Європі та Америці його називали не інакше, як «українським Карузо». Фахівці вважають, що особливого успіху О. Руснак досяг в опереті Франца Легара «Країна усмішок». «У ролі китайського принца Coy Хонг він назавжди залишиться в серцях слухачів», — писали газети. Його гра справила величезне враження на самого автора оперети, Франц Легар заплакав від радості та подарував співаку свій портрет із написом «Видатному виконавцеві ролі».

З 1931 р. Орест Руснак співав у Баварській державній опері, дирекція якої поставила йому вимогу: підібрати сценічне ім’я з німецьким акцентом. Тоді співак вирішив взяти дівоче прізвище дружини - Герлах та ім’я улюбленого героя з опери Пуччіні «Богема» Рудольф. Проте німецького громадянства видатний буковинець  ніколи не приймав і все життя вважав себе українцем. Орест Руснак не побажав влитися у німецьку расу, хоча його дружина й була німкенею... Незважаючи на це, Рейх таки нагородив його високим титулом «камерзінгера».

Більшу частину свого життя видатний співак змушений був прожити далеко від рідної землі, але він ніколи не переставав бути українським співаком і ніколи не втрачав духовного зв’язку зі своїм рідним краєм. Велика туга за Батьківщиною, неспокійне життя на чужині позначилися на його здоров’ї. Після закінчення Другої світової війни Орест Руснак виступав перед українськими емігрантами в таборах для так званих переміщених осіб. Під час одного з них у співака стався серцевий напад. У серпні 1946-го Орест Руснак переніс інфаркт...

На запрошення української діаспори Орест їздив до Канади та США. Виступав у Торонто, Монреалі, Чикаго, Нью-Йорку. Ця поїздка остаточно підірвала сили співака, а  здоров’я щороку погіршувалося. Йому довелося покинути роботу в оперному театрі. Хвороба прикувала його до ліжка, а 23 січня 1960 року Орест Руснак відійшов у Вічність...

Буковинці пам’ятають і шанують свого видатного земляка. У його рідному селі Дубівці відкрили музей, де чимало матеріалів про життя і мистецьку діяльність братів Руснаків — Ореста  й Дениса, до створення якого найбільше долучився брат уславлених тенорів Нестор. Біля каплички на вулиці, що носить ім’я знаменитих братів, зберігся будинок, меморіальна дошка на якому повідомляє, що «на цьому місці була хата, в якій народилися оперний співак Орест Руснак та співак-диригент Денис Руснак». У Чернівцях на «Алеї зірок» є зірка і братів Руснаків. А в Краєзнавчому музеї зберігаються концертні афіші співака та його листи до рідних.

Музей-кімнату було відкрито у 1995 році на столітній ювілей від його дня народження у сільській школі силами місцевих ентузіастів. Ними він підтримується і досі. 

Музей розташований у невеликій кімнаті. Тут зібрані фотографії співака, вирізки з газет та особисті речі його родини. Також проглядається історія його творчості. Цілий стенд розповість вам про його брата Дениса Руснака. Він був видатним співаком-диригентом. Окрема невеличка експозиція присвячена відзначенню 100-річчя від дня народження Ореста. 

Музей Руснака знаходиться у центрі села Дубівці по вулиці Буковинська, 3. До нього найзручніше дістатися автобусами з Чернівців до Кіцмані, Коломиї чи Івана-Франківська. Власним транспортом можна їхати трасою H-10 Івано-Франківськ – Чернівці. Біля села Берегомет треба звернути до села Дубівці, яке знаходиться на відстані 2 км від основної дороги.

Час роботи: 13:00–15:00, проте рекомендуємо вам домовитися про відвідування на місці.

Село Дубівці (1,3 тис. мешканців) знаходяться біля повороту на Вижницю з траси "Чернівці – Івано-Франківськ". Перша письмова згадка про село датується 2 листопада 1464 року. В цьому маленькому селі є на що подивитися любителю архітектури. Майже на початку села праворуч від дороги приверне увагу двоповерховий салатового кольору будиночок австрійських часів, схожий на невеличкий палац. Цей будинок, побудований у 1914 році бароном Шимоновичем, декілька років слугував йому родовим маєтком. У наші часи тут розташувалася сільська рада. Далі, ліворуч, розташований костел-каплиця, збудована Шимоновичами (хоча є дані, що храм походить з XVIII століття), якій, нажаль, стоїть пусткою із забитими дверима прямо у центрі села. На фронтоні костелу вимуруваний родовий герб з двома левами, що тримають корону.

І все ж таки один комплекс споруд Дубівців потрапив до переліку пам’яток національного значення. Це – дерев’яна Успенська церква з дзвіницею. В Дубівцях ми почнемо знайомство з новим типом дерев’яних церков, типових для Буковини, які будуть неодноразово траплятися на нашому шляху на Кіцманщині. Ці храми так само тризрубні, але на відміну від церков «хатнього» типу вони мають купол над центральним зрубом. Даний тип близький до розташованих західніше, на Івано-Франківщині, дерев’яних п’ятизрубних гуцульських церков. Найціннішим в храмі є невеликий п’ятиярусний іконостас, деталі різьблення якого не можуть залишити байдужим жодного відвідувача. Схоже на те, що і храм, і іконостас, і живопис були задумані і виконані в тісній співдружності талановитими теслярами-архітекторами, різьбярем і живописцем. Судячи з усього, вони були виховані на традиціях високого мистецтва XVII-XVIII століть.

До комплексу Успенської церкви входять дерев’яна двоярусна квадратна в плані дзвіниця, розташована на захід від церкви, та дерев’яна огорожа з монументальною вхідною брамою під ґонтовим дахом. Поруч з церквою – одноповерхова споруда сільської школи. Тут розташовано музей, якій розповідає про відомих уродженців Дубівців – співаків світового рівня Ореста і Дениса Руснаків. Саме в Успенській церкви, де правив службу їх батько Манолій Русак, брати почали свою співацьку кар’єру. Орест Руснак (1895 – 1960) став володарем неповторного тенора. В Європі і Америці його називали не інакше, як «український Карузо». Денис (1901 – 1952) став співаком-деригентом, а їхній брат Нестор після сметрі батька залишився церковним дяком. Саме він найбільше долучився до створеня музею, а його син Любомир продовжив сімейну традицію співака, ставши солістом-тенором Буковинського академічного ансамблю пісні й танцю. Неподалік від школи-музею біля каплички на вулиці, що носить ім’я знаменитих тенорів, зберігся будинок меморіальна дошка на якому повідомляє, що «на цьому місці була хата, в якій народилися славетні брати: оперний співак Орест Руснак та співак-диригент Денис Руснак».