Романка

Романка (пол. Romanka) — вершина заввишки 1366 м у Живецьких Бескидах, найвища в групі Ліповського Верху й Романки. Вона стоїть приблизно за 13–15 км на південь від Живця і за 3,5–4 км від словацького кордону, у гмінах Єлешня та Венґерська Ґурка Живецького повіту Сілезького воєводства. Під горою лежать села Жабниця, Сопотня Мала й Сопотня Велика. Відносна висота від дна долини Соли біля Цєнцини та Вепша (370–380 м) до вершини — майже 1000 м, найбільша в Живецькій котловині.

Від сусідньої Рисянки Романку відділяє глибокий перевал Павлуся (1176 м). Гора — вузол двох гребенів: на північний захід відходить гребінь до Скали, на північний схід — до Котарниці. На схили врізаються долини трьох потоків — Романки (притока Жабничанки), Сопотнянки та потоку В Цємнем. Путівник Казімєжа Сосновського описував гору так: з Єлешні Романка виглядає сміливим гострим конусом, бо нижча південна вершина ховається за північною, а з долини Соли — довгим дугастим гребенем із западиною; південний верх лежить за 10 хвилин ходу від північного, а західний вершинний схил обривається дикими скелями з печерою.

Як дістатися / маршрути

• Жовтим шляхом від полонини Рисянка через перевал Павлуся — близько 1 год (назад 55 хв).
• Синім шляхом з Бистрої через Лахове Млаки, гірську туристичну станцію «Словянка» й Сухий Ґронь — 3 год 35 хв (назад 3 год).
• З Сопотні Малої через Котарницю — 3 год 15 хв (назад 2 год 30 хв); за словацькими джерелами, з цього боку йде синій шлях.
• З Сопотні Великої через Котарницю — 2 год 50 хв (назад 2 год 15 хв).

Південно-західними схилами, оминаючи вершину, проходить червоний шлях із Жабниці через Абрагамув, Сухий Ґронь, Галу Вепшську й перевал Павлуся на Рисянку. Через Романку пролягає також Папський шлях. Найближчий притулок — на Рисянці.

Що видно з вершини

Вершину вкриває старий, досить густий смерековий бір верхнього лісового поясу, тож краєвидів із неї немає. З відкритих місць на схилах видно навколишні вершини Живецьких і Оравських Бескидів, Оравську Маґуру, Малу Фатру, Кисуцькі й Сілезькі Бескиди.

Природа

Майже всі схили Романки вкриті лісами — це один із більших лісових масивів Живецьких Бескидів. Вершина сягає майже природної верхньої межі лісу, і Сосновський ще між війнами писав про тутешній бір як про «ліс-злидар» — карликовий, напівсухий, покручений, але живий. Цей бір дуже потерпає від негоди: наприкінці 1960-х років значні його ділянки знищили паморозь і великі снігопади, а ослаблені дерева потім уразив короїд. Нижче ростуть бук, ялиця, явір і горобина, з кущів — ліщина, порічки скельні та бузина червона. Тут трапляються вовк, дика свиня, благородний олень, рись, глухар, борсук і навіть бурий ведмідь.

З 1963 року вершинні частини гори охороняє заповідник «Романка», створений для збереження одного з останніх фрагментів карпатської пущі; масив належить і до Живецького ландшафтного парку. За століття заселення на схилах з'явилися пасовищні полонини — Гала Вепшська, Гала Лишневська та менші, тепер безіменні. У масиві є активні зсуви, а печера в Сопотні Великій має ходи загальною довжиною 101 м.

Історія

Назва давня: її вже наводив Анджей Комонецький (1658–1728), автор «Хронографії, або Живецького літопису», і вона завжди була на мапах. Романка — одна з перших вершин Живецьких Бескидів, які почали відвідувати туристи. У 1894–1899 роках німецьке товариство Beskidenverein позначило шлях з Єлешні через Романку до Венґерської Ґурки, а 1913 чи 1915 року під вершиною збудували лижний притулок (Ski-Hütte), зруйнований наприкінці Першої світової війни. Колись на вершині стояла тріангуляційна вежа. Під час Другої світової війни на схилах переховувалися партизани загону «Романка», які наприкінці війни, зокрема, розгромили німецький офіцерський будинок відпочинку в притулку на Рисянці.

Безпека, сезон і правила

Романка доступна цілий рік, але вершина лісиста й без орієнтирів, тож у тумані тримайтеся позначок. У заповіднику не сходьте зі шляху. Узимку на гребені глибокий сніг.

У Бескидах допомогу надає GOPR: 985 або +48 601 100 300, а також 112.

Фото: Adrian Tync, CC BY-SA 4.0; Joa at Polish Wikipedia, Public domain; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Krzysztof Popławski, CC BY 4.0; PPawel, CC BY-SA 3.0; Pudelek, CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.