Гала Ліповська

Гала Ліповська (Hala Lipowska) — велика поляна на південно-східному схилі Ліповського Верху (Lipowski Wierch, 1324 м за більшістю карт) у Живецьких Бескидах, у межах Живецького ландшафтного парку. Разом із прилеглою нижче поляною Точиско (Toczysko), яку тепер теж називають Ліповською, вона простягається на висоті приблизно від 1150 до 1290 м. Назва походить від лип, які, мабуть, колись росли на цих схилах; адміністративно гала належить до села Златна (Złatna) гміни Уйсоли.

Першими цей гірський масив освоїли волохи — мандрівні карпатські пастухи. Методом «цирхлення» (поступового вирубування й випалювання лісу) вони розчистили тут пасовище й випасали на ньому овець; звідси й традиційне слово «гала», яке в Бескидах означає пасовище, а не природний пояс високогірних лук. Випас на Ліповській припинився давно. Пам'яттю про пастуші часи лишився дерев'яний хрест, біля якого колись правили меси для пастухів із цієї та сусідніх гал. Хрест відновили, поруч звели каплицю й поставили пам'ятний камінь — ним закінчується «Дорога Світла» на згадку про краківського єпископа Кароля Войтилу, який бував на Галі Ліповській.

Гребінь над галою теж цікавий: тут є зсувний рів і завали з пісковикових брил, а вздовж гребеня тягнуться болота й мочари з озерцями, які охороняє заповідник «Ліповська». Сам вершечок Ліповського Верху вкритий низькорослим смерековим лісом, тож найкращі краєвиди відкриваються саме з гали.

Що побачити і що робити

• Панорама Татр, Малої Фатри й Живецьких Бескидів просто з поляни.
• Хрест і каплиця пастухів і пам'ятний камінь на завершенні «Дороги Світла».
• Притулок ПТТК — будинок із цікавою історією. Його звело німецьке туристичне товариство Beskidenverein у 1931–1932 роках, попри протест Польського татранського товариства, і назвало на честь свого голови Едварда Становського. До війни притулки на Ліповській і на сусідній Рисянці вели справжню «війну за туристів», а під час окупації тут розміщувалася німецька прикордонна залога. Наприкінці війни німецький загін не виконав наказу підірвати будинок. Після ремонту притулок знову відкрили 9 червня 1946 року; у 1973–1980 роках його майже повністю перебудували, а 2011 року журнал «N.p.m.» визнав його найкращим гірським притулком Польщі.
• Сусідня Гала Рисянка — 15 хвилин ходу гребенем.

Як дістатися

Найпопулярніший маршрут — від притулку на Галі Борачій (Hala Boracza): шлях Міловка – Ценціна веде гребенем через Ліповський Верх, і цей відрізок займає 2 год угору та 1 год 30 хв униз. З Райчі через Галу Редикальну шлях Райча – Романка триває 3 год 20 хв (униз 2 год 50 хв), а зі Златної — 3 год (униз 2 год 40 хв). Від Гали Рисянки до Ліповської лише 15 хвилин, тож обидві гали зручно поєднати в одну прогулянку. Стежки лісові, середньої складності, без небезпечних місць; підійдуть сім'ям із дітьми, які звикли до походів на кілька годин. Узимку на поляні працює бугельний лижний підйомник.

Сезон і безпека

Гала лежить у ландшафтному парку, а не в національному, тож плати за вхід немає (станом на жовтень 2026 року). У заповіднику «Ліповська» не сходьте зі шляхів — болота на гребені вразливі. Найдальші краєвиди на Татри бувають восени й ясними зимовими днями; у тумані на розлогому гребені легко збитися зі стежки. Номер гірських рятувальників ГОПР — 985 або 601 100 300.

Що поруч

На схід від гали — Гала Рисянка, далі гребенем — Гала Мізьова під Пільском, а на північний захід — Гала Борача.

Фото: Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; Nimloth, Public domain, Wikimedia Commons; SQ9NIT, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons.