Гала Борача

Гала Борача (Hala Boracza) — пастуша гала в Живецьких Бескидах, у групі Ліповського Верху й Романки. Вона займає сідло перевалу на висоті близько 860 м між вершиною Прусув (Prusów, 1010 м) і безіменною вершиною 998 м на північно-західному гребені Редикального Верху, а її луки спускаються в долини Жабничанки й Міловського потоку. Через галу проходить межа між Міловкою (Milówka) і Жабницею (Żabnica). Назва, найімовірніше, походить від прізвища власника — у цих краях трапляється прізвище Борак.

На відміну від високогірних полонин, луки Гали Борачої колись були полями: тут сіяли переважно овес і садили картоплю. Про ті часи нагадують численні купи каміння, яке селяни збирали з ріль і складали здебільшого під горобинами. Коли обробіток покинули, поля заросли травами, серед яких налічують 40–60 видів квіткових рослин; навесні тут масово цвіте сердечник лучний. Завдяки програмі «OWCA plus», яка підтримує господарство й культурну спадщину Бескидів, на галу повернули випас овець. До гали належить також невелике однойменне поселення, а поруч, за смугою лісу, лежать гала Цукерниця Нижня й поляна Студзянка.

Гала Борача має унікальну сторінку історії. 1926 року (за іншими даними — 1925-го) Єврейське спортивне товариство «Маккабі» з Бельська збудувало тут дерев'яний притулок — перший у світі єврейський гірський притулок. У 1928–1934 роках поруч постав новий мурований будинок, названий іменем письменника Макса Нордау; він був одним із найсучасніших у Польщі: з електрикою, поштою, а з 1936 року — телефоном. Під час Другої світової війни притулок пограбували й передали німецькому товариству Beskidenverein, а 29 вересня 1946 року його знову відкрило Польське татранське товариство; нині ним опікується ПТТК.

Що побачити і що робити

• Краєвиди на групу Романки й Ліповського Верху, Суху Гору, долини Жабничанки й Соли, а від притулку — ще й на Сілезькі Бескиди з Бараньою Горою.
• Вівці на випасі та весняне цвітіння сердечника на колишніх полях.
• Печеру в Борачій — найвідомішу печеру Живецьких Бескидів, невелику щілинну печеру зсувного походження поблизу вершини Редикального Верху; узимку вона повністю промерзає, і в ній утворюються льодові натічники. Без спорядження й досвіду заходити туди не варто.
• Пам'ять про «Маккабі» — історію першого єврейського гірського притулку.

Як дістатися

На галі сходяться шість позначених шляхів. Найкоротший — із Жабниці-Скалки: шлях Жабниця Скялка – Гала Борача займає близько 1 год 10 хв угору й 50 хв униз. З Міловки ведуть 2 год 15 хв (униз 1 год 45 хв) шляхом Міловка – Ценціна, з Райчі — 3 год (униз 2 год), з Венгерської Гурки через Прусув — 3 год. Від Гали Ліповської гребенем — 1 год 30 хв униз до Борачої. Підхід із Жабниці-Скалки — одна з найлегших прогулянок на гали Живецьких Бескидів, посильна для сімей із малими дітьми; решта — звичайні гірські стежки середньої складності.

Сезон і безпека

Гала лежить поза національним парком, плати за вхід немає (станом на жовтень 2026 року). Цілий рік сюди можна прийти пішки, а взимку поблизу притулку працює лижний підйомник. Печера в Борачій має вузькі щілинні ходи на двох рівнях, тож оглядайте її хіба що ззовні. Номер гірських рятувальників ГОПР — 985 або 601 100 300.

Що поруч

Звідси гребенем можна піднятися до Гали Ліповської і далі до Гали Рисянки з панорамою Татр. Шлях Райча, станція – Жабниця перетинає галу між долинами Соли й Жабничанки.

Фото: Adrian Tync, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; maczopikczu, CC BY 3.0, Wikimedia Commons; Pudelek (Marcin Szala), CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; Unknown authorUnknown author Published: Bielsko : nakł. Fy. „Bazar..., Public domain, Wikimedia Commons.