Колочава

Українське село Колочава розташоване в мальовничій долині Міжгірського району Закарпатської області, недалеко від озера Синевир. Село, засноване ще в 15 столітті, стало унікальним закарпатським куточком природи. Дивовижні гірські пейзажі, чисте повітря, мінеральні води та привітність місцевих жителів давно привертають в Колочаву багато гостей.

Це одне з найголовніших екологічно чистих місць України. Вершини, що оточують селище, вкриті ялиновими і буковими лісами, багатими різноманітною флорою і фауною.

Через Колочаву пролягає безліч туристичних маршрутів. Багато тутешні пам'ятки є унікальними, як і саме селище. Письменник Іван Ольбрахт, захоплений Колочавою, описав її в своїх творах «"Микола Шугай - розбійник", "Марійка-невірниця" і "Голета в долині".

Є тут і свої стародавні пам'ятники. Про присутність доісторичної людини на території Колочави свідчить колочавський нуклеус. Ще одне археологічне надбання - кам'яне лощіло, як доказ проживання на території Колочави дакийских поселень римського періоду. Обов'язково варто відвідати дерев'яний храм 18 століття - Святодухівська церква. А любителям риболовлі неодмінно сподобаються форелеві ставки. На цій фермі ви зможете спробувати зловити форель самостійно.

Надзвичайна культура колоритною Колочави є ще однією віхою її популярності. Одна з найбільших покладів мінеральних вод України знаходиться в Колочаві. Джерело мінеральної води "Колочава" привертає багато туристів з різних куточків країни своїми цілющими властивостями.

Населення Колочави понад 7 тисяч осіб, протяжність із одного кінця села до другого 15 км. Село складається із п’яти приселків - мікрорайонів: Лази, Горб, Брадолець, Сухар, Мерешор. Через село протікають дві річки Теребля та її притока Колочавка.

У Колочаві також тісно переплітається лемківська, гуцульська та бойківська культура. Село полікультурне і до кожної культури тут ставляться з повагою. Прикладом цього є впорядковані могили: чеських жандармів, словацького десантника, угорського поштаря; румунське поховання, доглянутий єврейський цвинтар. Встановлено пам’ятний хрест на місці загибелі лейтенанта МДБ В.Прокопенка. В центрі села встановлено обеліск "Примирення", на якому вшановані разом воїни угорської та радянської армій.

Цікаво, що за переписом населення на початку ХХ ст. кожний десятий колочавець був євреєм. Але під час Другої Світової війни майже всі вони були винещенні. Той, хто вижив, назавжди поїхав із Колочави. Тут з повагою ставляться до гостей з різних країн і недосконалою російською чи чеською, мовою намагатимуся всіляко допомогти порадою подорожуючому туристу.