Крилос

Крилос - село Галицького району Івано-Франківської області, на території якого в 12–14 столітті існувала столиця Галицько-Волинської держави - Галич. Археологічні та історико-топографічні розвідки території навколо Успенської церкви у Крилосі принесли значний масив інформації про історію та матеріальну культуру давнього Галича. Перша літописна згадка про Богородичну катедральну церкву в Галичі під 1187 роком, пов'язана зі смертю та похованням князя Ярослава Володимировича (Осмомисла), який у житті "к церковному чину сам приходя и строя добре крилос", пов'язана з гіпотезою про походження сучасної назви села від назви єпископського осідку "Крилоса".

Отже, письмові свідчення фіксують існування в ХІІ столітті при Успенському соборі "крилосу" (так званої капітули). Головна столична церква була також місцем інтронізації Галицьких князів. У 1215 році тут відбулась коронація угорського королевича Коломана на Галицького короля. Галицький Успенський собор був не тільки композиційним і сакральним центром княжого города, поряд з яким розташовувались княжий та єпископський (згодом - митрополичий) двори, а й виконував роль укріпленої цитаделі (лат. "eclessia incastellata", "градъ на церкви"), про що свідчать описи подій 1219 та 1254 років. До Крилоса приєднано села Підгороддя (тепер це лівобережна частина села) і Четверки. Одна з місцевостей села - присілок Підгороддя. За Королівською люстрацією 1565 року в селі налічувались 3 господарі-кмети, 4 загородників і два попи (отже, була й церква).

• Галичина могила - могила (реконструкція кургану) легендарного князя Галиці (Галича), у Крилосі. Одна з найбільших загадок Крилоса, пам'ятка дослов'янських часів. Працює з 9:00 до 18:00 щодня (зайти до середини можна зі співробітником музею).
• Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1584), у Крилосі. Теж визначна історична пам'ятка, діючий храм працює. Тут найголовніша реліквія - ікона Крилоської (Галицької) Божої Матері. Працює з 8:00 до 18:00 щодня.
• Каплиця Святого Василія, збудована у 17 столітті на фундаментах Успенського собору 12 століття у Крилосі, на місці якого колись стояв головний храм княжого Галича - Успенський собор.
• Княжа криниця, у Крилосі. Зі слів мешканців села, це легендарне, дуже смачне, цілюще і найдавніше джерело в Крилосі, розташована біля дитинця. Обов'язково прихопіть ємність, щоб набрати водички. Княжа криниця – вхід вільний.
• Митрополичі палати (зараз - експозиція Музею історії давнього Галича), у Крилосі.
• Музей історії Давнього Галича (на другому поверсі Музей релігії) - серце Давнього Галича, де віднайдено Крилоське городище, з якого починалося заселення майбутнього міста. В музеї зібрано експонати долітописного періоду, експонати давньої зброї, ювелірних виробів місцевих майстрів, архітектурні фрагменти з фресками княжого періоду життя міста. Працює з 9:00 до 18:00 щодня. Екскурсія триває дві години.
• Музей "Природа Землі Галицької" Галицького НПП.
• Церква Святого Пантелеймона - єдина збережена церква 12 столітті, у с. Шевченкове. Екскурсія і прогулянка триватиме 1,5–2 години. Співробітники Національного заповідника "Давній Галич" готові провести екскурсію в свій робочий час (з 9:00 до 18:00). На авто з Галича до Шевченкового до храму Святого Пантелеймона варто під'їхати не через село Шевченкове, а з поля, ґрунтовою дорогою уздовж Лімниці.

• Гузар Лев - громадський діяч, священик, дід блаженнішого Любомира Гузара; похований тут.
• Духович Прокіп Омелянович - референт СБ Калуського окружного проводу ОУН, Лицар Срібного хреста заслуги УПА та Бронзового хреста заслуги УПА
• Романчук Юліан - український громадський та культурно-освітній діяч; педагог, письменник та журналіст.

Саме тут, у Крилосі, в серці княжого Галича, розташовані пам’ятки археології, архітектури та глибинна історія літописної столиці. Колись це було одне з найбільших міст Європи. Ця міська агломерація, з центром у княжому Крилосі за своєю площею значно перевищувала міста давнього світу, такі як Вавилон, Рим, Константинопіль. Галич був одним із наймогутніших осередків нашої державності, тут народжувався і загартовувався у переможних звитягах галицьких полків на чолі з мудрими князями - український дух. Укладалися держані документи, писалися літописи та Євангелія, а також інші твори мистецтва. Споруджували білокам’яні храми, які рівнялися на світові пам’ятки культури.

Галич відігравав важливу роль у міжнародній торгівлі слов’янського світу. Поглянувши в глибину століть, виразно побачимо, як тісно переплітаються історія та духовність цієї землі. Знахідки археологів дали можливість нам побачити багато раритетних речей знайдених на Крилоському городищі. З південного боку Галич захищала шестирядна лінія оборонних валів. Вали насипалися на попередньо заготовлені дерев’яні конструкції. На валах розміщувалася оборонна стіна, яка була оперта на кліті з внутрішнього боку валу. Віднайдені численні печі свідчать, що вали крім оборонного, мали ще й житлове та господарське призначення. Зокрема в них проживала військова дружина міста Галича, зберігалися запаси харчів для тривалої оборони. Вал, з висотою схилу мав 25 метрів, рів та стіна утворювали неприступну фортецю.

Унікальним об’єктом Крилоської гори є Галичина могила - Х століття, височіє вона як символ пам’яті про великого будівничого, невідомого засновника стольного міста Галича. Михайло Грушевський писав: "Коло Галича була "Галичина Могила" і її зв'язували з початком міста; лїтописець, згадавши про сю могилу, обіцяє на иньшім місцї оповісти про початок Галича, але обіцянки сеї не сповнив". Грушевський припускав, що в "Галичиній могилі" міг бути похований сам засновник Галича – Гал (або Галиця). У човнах, за дохристиянським звичаєм, ховали руських воїнів вельможного роду. Сьогодні тут діє однойменний музей.

Золотий Тік – було тим місцем, довкола якого вирувало політичне, економічне і релігійне життя. На Золотому Тоці виголошувалися укази галицьких князів, приймали послів, звідси вирушали в похід галицькі воїни. Золотий Тік був центром економічного, культурного життя Галицької держави. Тут були церкви та школи, високі кам’яні будинки знатних галицьких купців і княжих достойників, контори лихварів-банкірів, майстерні золотарів та інших ремісників. На Золотому Тоці жили книжники і княжі писарі, ювеліри, художники, лікарі та архітектори, знатні гості й княжі мужі.

Успенський собор 12 століття – був головною святинею славного міста Галича. Побудований Ярославом Осмомислом у 1157 р . Місце розташування собору на Крилоському городищі стало вагомим доказом у дискусії щодо локалізації літописного "города"; значні розміри церкви - 36,5×32.5 м, що серед храмів Київської Русі того часу поступаються лише розмірам Софії Київської; білокам'яна техніка мурування та багатий архітектурний декор; знайдено чоловіче поховання у кам'яному саркофазі, інтерпретоване дослідником як останки галицького князя Ярослава Володимировича (Осмомисла) Який помер 1187 році. Спираючись на результати своїх досліджень, Я. Пастернак визначив час спорудження Успенського собору в Галичі - 1157 рік.

На фундаментах Успенського собору ХІІ століття було зведено каплицю Святого Василія Великого ХV століття. Збудували її з блоків давньоруського храму Успенського собору ХІІ століття. Понад сторіччя цей невеличкий храм разом із дерев’яною надбудовою та дзвіницею був центральною святинею Галицької митрополії. Каплиця, як і інші храми Галичини, потерпіла від нападу військ Ібрагіма Шайтана-Паші. У каплиці зберігали рукописи, стародруки та документи. Під час артилерійського обстрілу 1915 року каплицю було частково зруйновано, а цінні документи, що стосувалися історії нашого краю, на жаль, не збереглися. Кам’яну частину пам’ятки частково відреставрували у 1975 та 1988 роках. Каплиця Святого Василія, яка була першим музеєм історії давнього Галича, має цінні архітектурні деталі: нішу-вівтар та оригінальне кругле віконце (люнет), яке збереглося з малої абсиди літописного Успенського собору ХІІ століття.

Неподалік фундаменту Успенського собору нащадок боярського роду Марко Шумлянський 1535 року побудував церкву Успіння Пресвятої Богородиці. Для побудови храму він використав кам’яні блоки і пластику з Успенського собору. Як пам’ятка про будівництво, вмурована надгробна плита Марка Шумлянського. Над хорами у храмі зберігся замурований камінь з гербовим знаком ще одного фундатора, він має вигляд вістря стріли з двома літерами А-С по боках (Андрей Сваричовський).

Велику мистецьку вартість має західний портал храму, фланкований двома пілястрами та завершений фронтоном, тимпан якого оздоблений різьбленою в камені композицією "Успення Богородиці". Відреставрована Успенська церква сяє на сонці позолоченими хрестами.

Чудовою окрасою церкви є іконостас, який виконав визначний майстер українського живопису початку ХХ ст. Антон Манастирський. Великою цінністю храму є Галицька Чудотворна ікона Божої Матері Божої з Крилоса. В 1157 року, коли був освячений собор у княжому Галичі, князь Ярослав Осмомисл подарував церкві ікону Пресвятої Богородиці. З того часу вона стала покровителькою галицьких князів та їх нащадків.

З пожертв оздоровлених галичан 1773 року для ікони справили срібний оклад із позолотою. З того часу в Крилосі дуже часто відбуваються прощі, щонайменше тричі на рік (7 липня - Різдво Івана Хрестителя, 28 серпня – празник Успіння Пресвятої Богородиці, та 27 вересня – на Воздвиження Чесного Хреста) спішать тисячі прочан з усієї Галичини, щоб поклонитися Пресвятій Марії й попросити Її заступництва. Сюди, на Крилоську гору, часто приїжджали галицькі митрополити та єпископи до Митрополичих палат. Відкриття 1936 року Ярославом Пастернаком решток Катедрального Успенського собору ще раз засвідчило, що Богородиця і далі опікується Галичем-Крилосом. 2006 році ікону, стараннями парафіян ікону відреставровано, а 28 серпня на празник Успіння Пресвятої Богородиці того ж року на фундаментах Успенського собору відбулася перекоронація Блаженнішим патріархом Києво-Галицьким Любомиром Гузарем. В 2011 році митрополит Влодимир Війтишин відновив статус відпустового місця. За участю Блаженнішого Святослава Шевчука щорічно відбувається проща до Галицької чудотворної ікони. Ікона Пресвятої Богородиці, яка перебувала в давньому Галичі стає покровителькою всього галицького краю.

На північно-західному схилі Крилоської височини, всього за кілька сот метрів від фундаментів Успенського собору розташована Княжа криниця, тут споконвіків б’ють з-під землі холодні джерела, що дають початок струмкам, які несуть свої цілющі води до літописної річки Лукви. Вода у ній цілюща, бо за переказами давала силу і наснагу давньоруським воїнам, робила їх невразливими до ворожих стріл та мечів, а ще надавала їм впевненості у перемозі.

З XII ст. на Крилоській горі стоять палати галицьких єпископів, а з ХІV століття - митрополитів. Місце розташування поки що невідоме. Хоча під теперішнім будинком музею археологи виявили сліди комплексу великих дерев'яних будівель, які споруджували тут, починаючи з першої половини XII століття. Фундаменти митрополичих палат XVII ст. віднайдено поблизу, в урочищі "Старі палаци", за єпископа Лева Шептицького у кінці XVІІІ ст. споруджено дерев'яну резиденцію, за єпископа Скородинського, - мурований палац, будівельний матеріал для якого взято з розібраної церкви святого Іллі XII-XIII ст. У ньому проживали галицькі митрополити їх намісники, і тому його назвали "Митрополичі палати".

В середині ХІ столітті розпочинається формування Галицького князівства. Цей процес пов'язаний з діяльністю засновника Галицької династії князя Ростислава Володимировича, онука Ярослава Мудрого. Свою історичну назву Галицька земля набула лише у другій половині ХІІ століття, коли її стольним градом став Галич.

На історичній арені виступають державні діячі Галицької землі – Володимир Володаревич, Ярослав Осьмомисл, Роман Мстиславич, Данило Галицький, які в складних умовах високо тримали авторитет свого князівства. У 1303 році завдяки дипломатичним заходам Галицько-Волинського князя Юрія І Львовича, патріарх Атаназій, Галицьку катедру підніс до статусу Митрополії. До її складу увійшли Галицька, Володимирівська, Перемишська, Луцька, Турівська і Холмська єпархії.

У давніх грецьких джерелах нова митрополія у переліку усіх митрополій візантійської патріархії згадується під числом 81. Джерела різного походження дають змогу лише приблизно реконструювати реєстр галицьких архиєреїв середини ХІІ-ХІІІ століття. За підрахунками Івана Крип’якевича, від часу фундації Галицької єпархії й до кінця ХІІІ століття Успенську катедру посідало щонайменше 14 владик, а в період існування Галицької митрополії протягом ХІV століття було ще 7 архиєреїв. Вищі ієрархи православної церкви спочатку засідали в Крилосі, а з кінцем ХV століття у Святоюрівському соборі Львова. 12 червня 1576 року у Крилосі відбулась інтронізація Гедеона Балабана (1565-1607). Цей факт згаданий у його власноручній нотатці на сторінці пергаментної Євангелії ХІІ століття про яке згадувалося, що походила з княжого Галича. Рукописна Галицька Євангелія 1144 року пізніше потрапила до рук Сучавських митрополитів, а звідти до Москви де знаходиться в Синодальній бібліотеці. В 1668 році єпископом Львівським, Галицьким і Камянець-Подільським призначений Йосиф Шумлянський. У початковий період 1669-1674 роках в Успенському соборі Крилоського монастиря було висвячено 60 кандидатів у духовний сан, серед них і місцевий настоятель церкви отець Ілля.

21 листопада 1680 року у Крилосі відбулося урочисте посвячення в єпископи Інокентія Винницького, здійснене єпископом Йосифом Шумлянським, єпископом мукачівським Йосифом Волощановським та Унівським архімандритом Варлаамом Шептицьким при участі багатьох осіб духовного та шляхетського стану.

Відновленя свячень кандидатів на священство у Крилоському монастирі відновились 15 серпня 1687 року разом з призначенням нового місцевого пароха отця Даниїла. До 1 жовтня 1708 року в Галицькій катедрі Успіння Богородиці були рукоположені 567 священиків, дияконів, ієродияконів та ієромонахів для багатьох місцевостей і монастирів. Під час нападу татар були втрачені архівні документи про Галич. До 1946 року у Крилосі відбувались велелюдні прощі до галицької Чудотворної ікони Матері Божої з Крилоса.

І знаменний 2011 рік! Крилос отримує статус відпустового місця, де відбулися в 2011, 2012, 2013, 2014 роках Патріарші прощі за участю Патріарха Святослава Шевчука в першу неділю серпня. Давній Галич є його канонічною територією. Особливого значення набувають ті місця, які є схвалені Церквою, так як Крилос. Наступник Глави УГКЦ Любомира Гузара Блаженнійший Святослав Шевчук починаючи з 2011 року щорічно очолює Літургію підчас Патріарших прощ до Галицької Чудотворної ікони у відпустовому місці на Крилоській горі.

Підсумовуючи сказане хочеться, насамперед, словами Патріарха Святослава Шевчука, який говорячи про значення та роль візитів Глав УГКЦ до Галича-Крилоса неодноразово наголошував на тому, що "голос віри наших предків" не випадково кликав нас до цього давнього міста Галича, яке стало спадкоємцем Київської держави і Церкви, а також фундаментом будівництва українського державності, християнського та європейського вибору українського народу, який залишився вірним вірі своїх батьків…" А загалом, усі візити верховних ієрархів УГКЦ до Галича відіграли важливу роль у відродженні історичної справедливості щодо давнього Галича, і те, що на сьогоднішній день Давній Галич знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні Києво-Галицького Верховного архієпископа Святослава Шевчука. 3 серпня 1014 року в часі Патріаршої Прощі за Мир в Україні, яка відбулась у Крилосі - звершена історична мить на древній Галицькій землі. Вперше за багато років на цій землі відбулися Єпископські свячення Єпископа-Помічника Івано-Франківського УГКЦ Преосвященного Кир Йосафата. Звертаючись до нововивсяченого єпископа, Патріарх УГКЦ Святослав побажав, щоби Давній Галич став для нього особливим домом.