Бабин

Село Бабин є центром сільської ради. Населення становить 2143 особи (2007). В селі народилася відома оперна співачка Лідія Яківна Ліпківська (Ліпковська). Сьогодні при сільській школі діє творчий колектив Сопілкарі "Лукаш" - гурт сопілкарів, нагороджений багатьма грамотами та відзнаками.

Розташоване в Кельменецькому район Чернівецької області, на правому березі Дністра, за 8 км від райцентру Кельменці і за 3 км від залізничної станції Бур-дюг. Через село проходить шосе Бурдюг-Грушівці.

Село славиться умільцями-килимарниками, витвори яких не раз експонувалися на виставках у Києві.

Бабин - одне з квітучих сіл Кельменеччини. Село зручно розташувалось в трьох кілометрах від державної автомагістралі та й дорога на села Грушівці, Нагоряни проходить по околиці села, а з півночі і сходу село оточують ліси - все це надає селу своєрідний затишок і приваблює гостей. Та й до залізичних станцій від села недалеко.

Вже в документі від 20 травня 1601 року дізнаємось про існування села Бабин. В ньому говориться, що воєвода Єремія Мовіла половину села Бабин Хотинського цінута віддає братам і сестрам Антону і Петрашку, Медвінічарел і Вестенічерел. На околицях села виявлено десять полеолітичних стоянок. В урочищі "Яма" знайдено рештки людського житла. Є поселення ІІІ, І тисячоліть, Черняхівської культури, ІІ і ІV століть та слов'ян IX-ХI ст. Городище "Баба" віднесено до пам'яток археології, а лісовий масив "Стінка" став заповідним. На місці заснування села збереглася капличка та рештки цвинтаря.

Нині діючий Свято-Вознесенський храм православної церкви, побудований в 1886 році і налічував в ту пору 774 прихожан. Наше село Бабин має дуже давню історію утворення. Повноводна річка Дністер з високими берегами, скалами і горбами, що тягнулися аж до самого Чорного моря, була кордоном, який розділяв землі різних поміщиків. Бідняки жили і працювали в панській неволі. Їм було заборонено переходити від пана до пана, за що їх важко карали. Молодих чоловіків брали в армію на багато років. Каторжна робота, служба в царській армії доводили людей до погибелі. В армії доводилось бути до старості літ. В одній сім'ї батька за непослушання важко побили жандарми. Скоро він помер. Залишилась жінка з малолітніми дітьми. Старшого сина скоро чекала служба в армії. Жінка була дуже стривожена. Вона вирішила втекти, звільнившись таким чином від панської неволі. Довго чекала вона служного моменту. І ось одного разу пан поїхав на гуляння далеко від свого помістя. А тим часом жінка із старшим сином і двома меншими дітьми втекла від пана за Дністер. Тут був спокій. Кругом виднівся широкий, вільний степ, покритий травами, чагарниками і лісом. Жінка вибрала місце поблизу води. Тут протікала джерельна річечка. На цьому місці вона і збудувала собі житло де і оселилась із своїми дітьми. Йшли роки, люди тікали від панів і оселялися в вільних землях. Через десятки років вільний степ, заселений втікачами, перетворився в хутір. Його вже почали називати - Бабин хутір. Поселення хутора розширювалось. І скоро маленький хутір перетворився на село. Імені жінки, яка першою поселилась на цих землях ніхто не знав. Тому село залишило за собою назву першої жінки (баби, як в народі називали жінок) - Бабин.

Легендарними стали і деякі місцеві краєвиди села. Так існують легенди про "Гупало", "Двері", "Червону могилу", "Чортів камінь". З цими легендами можна ознайомитись в сільській бібліотеці.