Церква Святої Параскеви в селі Поєніле-Ізей: пам'ятка ЮНЕСКО

Церква на галявинах над Ізою

Село Поєніле-Ізей (Poienile Izei) — назва означає «галявини Ізи» — лежить у бічній долині над річкою Іза в історичному Марамуреші. Його вперше згадано в грамоті 1430 року, а в різні часи воно мало й інші назви; саму церкву інколи називають церквою з Поєніле-Глодулуй. 1999 року дерев'яну церкву Святої Параскеви внесли до списку світової спадщини ЮНЕСКО як одну з восьми «Дерев'яних церков Марамурешу» (Wooden Churches of Maramureș).

Храм звела громада села; за румунськими джерелами, будівництво завершили 1632 року (повітові матеріали подають проміжок 1604–1632). У першій половині XVIII століття стіни надбудували, 1785 року маляр Раду Мунтяну (Radu Munteanu) розписав жертовник, а 1793–1794 року місцевий майстер — решту інтер'єру. Ґанок додали в першій половині XIX століття. Під час реставрації 1962–1964 років в основі престолу знайшли грамоту церкви й антимінс; антимінс нині зберігається в єпархіальному музеї в місті Клуж-Напока і вважається найдавнішим експонатом такого роду там. Під хрестом на вежі закріплено металевий півмісяць — за переказом, щоб уберегти церкву від нападників.

Навіщо їхати

Повітова рада Марамурешу називає цю церкву однією з найкрасивіших і найкраще збережених пам'яток краю. Найбільше вражає Страшний суд у бабинці: селянський маляр зобразив покарання за цілком побутові провини так наочно, що сцени й сьогодні читаються як моральний урок для громади. Сама церква стоїть посеред цвинтаря в тихому селі, далеко від великих доріг.

Що побачити

• Страшний суд на стінах бабинця: брехуна підвішено за язик, жінку, що «відбирала молоко» в чужих корів, колють її ж жертви, селянина, який присвоїв сусідську землю, переорюють плугом двоє чортів, а тих, хто спав під час проповіді, кладуть на розпечене ліжко й змушують слухати чортову скрипку.
• Розпис нави й вівтаря 1794 року в еклектичному стилі, де традиційні образи поєднано з новими для тієї доби мотивами, та написи кирилицею.
• Жертовник 1785 року, підписаний і датований Раду Мунтяну, з херувимами, сонцем і місяцем.
• Ікони XVII–XVIII століть: Деісус анонімного марамуреського майстра першої половини XVII століття, ікони Святого Миколая й Успіння Богородиці роботи малярів монастиря Моісей.
• Зовнішній вигляд: прямокутний зруб з вікнами на двох рівнях, дах із подвійним звисом і вежа з відкритою дзвіницею; давні дзвони датовано 1673 роком.

Практична інформація

Від головної дороги долиною Ізи біля села Шієу (Șieu) потрібно звернути за вказівником на Поєніле-Ізей. Від міста Сігету-Мармацієй (Sighetu Marmației) — близько 40 км через Бирсану й Розавлю, від пункту пропуску Солотвино — Сігету-Мармацієй приблизно стільки ж. Постійного розкладу немає: щоб оглянути інтер'єр, заздалегідь зателефонуйте доглядачці Мірелі Поп (Mirela Pop), +40 726 387 120 (контакт із брошури Повітової ради Марамурешу, станом на березень 2026 року). Поруч стоїть нова мурована церква села — не переплутайте. Стара церква — освячений храм: одягайтеся стримано, поводьтеся тихо, а про фотографування всередині запитайте доглядачку. Сцени Страшного суду дуже відверті, тож з дітьми краще підготувати їх до побаченого. На огляд закладіть 30–45 хвилин.

Що поруч

• Село Ботіза (Botiza), відоме ткацтвом вовняних ліжників, з дерев'яною церквою, перенесеною сюди наприкінці XIX століття.
• Церква на пагорбі в селі Єуд — одна з найдавніших у Марамуреші.
• Стара дерев'яна церква в селі Бирсана нижче долиною Ізи.
• Дерев'яна церква в селі Богдан-Воде.
• Стара дерев'яна церква в селі Розавля (Rozavlea), зведена близько 1717–1720 років.

Фото: The original uploader was Bogdan salaj at Romanian Wikipedia., CC BY 2.5, Wikimedia Commons; Țetcu Mircea Rareș, CC BY-SA 3.0 ro, Wikimedia Commons; Țetcu Mircea Rareș, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons.