Ґувняк

Ґувняк (пол. Gówniak, також Główniak, Głowniak або Wołowe Skałki — «Волові скелі») — вершина заввишки 1644 м на північно-східній грані масиву Бабиної Ґури, у Бабіогурському пасмі. За класичним поділом Єжи Кондрацького це Живецькі Бескиди, за новітнім — Живецько-Оравські. Ґувняк — одна з п’яти так званих гребеневих вершин Бабиної Ґури; до головної вершини, Дяблака (1725 м), звідси менше кілометра. Через вершину проходить межа між Завоєю (Сухський повіт) і Ліпницею-Великою (Новотарзький повіт) Малопольського воєводства, а також Головний європейський вододіл між басейнами Вісли й Дунаю. Вершина лежить у Бабіогурському національному парку.

Як дістатися / маршрути

Через Ґувняк веде червоний Головний бескидський шлях: перевал Кров’ярки (Ліпницький, близько 1010 м) — Соколиця — Кемпа — Ґувняк — Дяблак. Перевал Кров’ярки, де є вхід до національного парку й стоянка, лежить приблизно за 3,4 км від вершини. Вище Ґувняка стежка проходить ще два вирівнювання гребеня — Малий Ґарб Нижній (1660 м) і Малий Ґарб Вижній (1675 м) — та неглибоку сідловину під самим Дяблаком, яку з 1980 року називають Сідлом Бончі (1715 м). Притулок PTTK Маркове Щавіни лежить за 2,2 км.

Що видно з вершини

Скеляста верхівка відкриває широку панораму. Ґувняк утворює виразне скелясте підвищення, а довкола лежать брили так званого бабіогурського кам’яного розсипу. Туристи часто помилково вважають Ґувняк головною вершиною Бабиної Ґури — особливо в тумані, коли справжнього Дяблака не видно.

Природа та історія

Схили вкриває гірська сосна (жереп), а на кам’яному розсипі навесні рясно квітне білими квітами сон альпійський. Назва «Волові скелі» пов’язана з тим, що оравські пастухи, які пасли волів на південних схилах Бабиної Ґури, заганяли їх на ніч під захист місцевих скель. Звідси й назва Ґувняк — від великої кількості гною, що тут накопичувався. Форму «Ґлувняк», яка трапляється на деяких картах, краєзнавець Владислав Мідович вважав перекрученням, викликаним фальшивою скромністю.

Колись через вершину проходив кордон між Галичиною та Оравою, що належала Угорському королівству; з 1920 року весь район п’яти гребеневих вершин належить Польщі (з перервою на роки Другої світової). Під час війни тут пролягав словацько-німецький кордон — від нього лишилися гранітні стовпчики з літерами S (Slovensko) і D (Deutschland). Пізніше їх повалили, а 2012 року використали для будівництва туристичної стежки.

Безпека, сезон і правила

Бабя Ґура славиться різкими змінами погоди, сильним вітром і туманами; у тумані легко прийняти Ґувняк за вершину й зійти зі стежки. Вхід до Бабіогурського нацпарку платний (квиток — 10 злотих, пільговий — 5), ходити можна лише маркованими маршрутами. Рятувальна служба — GOPR: 985 або +48 601 100 300, загальний номер — 112.

Фото: Andrzej Otrębski, CC BY-SA 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 3.0; Zorro2212, CC BY-SA 3.0; Andrzej Otrębski, CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.