Дубник

Дубник (словацьк. Dubník) — лісиста гора заввишки 874 м у північній половині Сланських гір на сході Словаччини, у геоморфологічній частині Шимонка. Вона стоїть над селом Червениця, приблизно за 14 км на південний схід від Пряшева, на межі кадастрів Златої Бані та Червениці. Гору легко впізнати здалеку: на вершині стоїть радіо- і телевізійний передавач із 318-метровою щоглою — найвищою спорудою Словаччини.

Дубник лежить у південно-західній частині Шимонки, на південь від найвищої вершини цієї частини, Шимонки (1092 м), у відрозі, що тягнеться на захід до Танцошки (845 м). На північ від нього — Три Олтарі (906 м) і Чорна гора (1073 м), на схід — Прапорець (961 м), на південь — Менші верх (950 м) і Маковиця (981 м). Північні й західні схили відводить потік Ольшавка до річки Ольшава, південні — потік Єдльовець.

Як дістатися / маршрути

На саму вершину позначеного туристичного шляху немає. Східніше хребтом проходить червоний шлях із Маковиці на Чорну гору, а південно-східним схилом — синій шлях із Червениці до роздоріжжя «За Дубником». Найзручніше дістатися асфальтованою дорогою, що відгалужується від шосе III/3440 між Златою Банею і Червеницею; до передавача ведуть також дороги із Замутова та колишнього поселення Дубник, нині частини Червениці.

Що видно з вершини

Верхівку займає передавальний центр, а довкола стоїть суцільний ліс, тож із самої вершини краєвидів немає. З відкритих місць поблизу видно сусідні вершини Сланських гір, Кошицьку котловину, Воловські гори, Чорну гору й Вигорлат, а за дуже доброї погоди — навіть Татри й Кральову Голю.

Природа та історія

Передавач Дубник — сталева щогла на відтяжках заввишки 318 м, найвища споруда Словаччини, конструкцією подібний до передавача на Сухій горі. Його збудували 1961 року й увімкнули 24 лютого 1961 року; поруч стоїть окрема сталева телекомунікаційна вежа. У серпні 1968 року окупаційні війська знищили передавальну техніку. Сьогодні це один із найпотужніших передавачів країни: його сигнал покриває більшу частину Східної Словаччини, а з січня 2023 року звідси транслюють і цифрове радіо DAB+.

На південь від вершини лежить охоронна ділянка Дубницькі копальні — славетні опалові шахти Дубника. Ділянку площею 6 га оголосили охоронною 1964 року як надзвичайно важливе місце зимівлі кажанів: тут зафіксовано 16 видів, зокрема великого й малого підковоносів та широковуха європейського. Опал із Дубника був відомий у всьому світі вже з кінця XVI століття, а можливо, його видобували ще в римські часи. Найбільший тутешній опал «Арлекін» вагою 594 г знайшли 1775 року; нині він зберігається в Природничо-історичному музеї у Відні. Опали з Дубника полюбляли в родині Наполеона — імператриця Жозефіна носила славетний опал «Вогонь Трої». Аж до відкриття родовищ у Мексиці та Австралії в XIX столітті дубницькі копальні були єдиним місцем у світі, де видобували благородний опал. Видобуток припинили 1922 року як нерентабельний, а з 1 липня 2015 року підземелля через штольню «Йозеф» відкрили для відвідувачів.

Безпека, сезон і правила

Підйом дорогою чи лісовими стежками нескладний і можливий цілий рік, але територія передавального центру огороджена — не заходьте за паркан. Пам'ятайте, що на саму вершину позначеного шляху немає. Узимку дорога може бути засніженою, а в лісі легко збитися з напрямку в тумані. Гірська рятувальна служба Словаччини (HZS) — 18 300 (+421 18 300), загальний номер — 112.

Цікаві факти

• 318-метрова щогла на Дубнику — найвища споруда Словаччини.
• Опал «Арлекін» із копалень під Дубником важить 594 г і зберігається у Відні.
• У старих шахтах зимують 16 видів кажанів.

Фото: Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; Ing. Mgr. Jozef Kotulič, CC BY-SA 4.0; Ing.Mgr.Jozef Kotulič, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.