Клімчок

Клімчок (пол. Klimczok, давніше також Klimczak) — гора заввишки 1117 м у хребті Клімчока й Шиндзельні в Сілезьких Бескидах, на південний захід від Бельська-Бялої. Вершиною проходить адміністративна межа між Бельськом-Бялою і Щирком, а також історичний кордон між Сілезією та Малопольщею (австрійською Галичиною). Чеські джерела зазначають, що Клімчок — найвища гора в межах міста Бельсько-Бяла.

Гора стоїть у гребені, що підходить сюди з південного заходу від Тшех Копцув, і є вузлом для двох гребенів: один полого спадає на північ до Шиндзельні, другий відходить на схід до Маґури. Верхівка має форму округлого купола. Гребені досить широкі, натомість схили до долин Бялки, Вовчого потоку й Барбари круті й поросли буково-ялиновими лісами. На північно-східних схилах беруть початок витоки Бялки.

Як дістатися / маршрути

Більшість шляхів сходиться на перевалі під Клімчоком (Ковьорек), між Клімчоком і Маґурою; звідти до вершини 10 хв чорним шляхом. Час до перевалу — за польською Вікіпедією:

• синій із центру Щирка через Подмаґуру — 1 год 45 хв; синій із Бистрої через Маґуру — 1 год 45 хв;
• зелений із центру Щирка (Щирк-Біла) — 1 год 45 хв; зелений від станції Вілковіце-Бистра — 2 год;
• жовтий, далі чорний з Блатні через Столув — 1 год 45 хв; жовтий від станції Вілковіце-Бистра через Хату на Ґроні — 2 год 45 хв;
• червоний із перевалу Каркощонка — 1 год; червоний від Шиндзельні — 30 хв; жовтий і червоний з Вапениці через Шиндзельню — 2 год.

На перевалі Ковьорек перетинаються шляхи до Щирка, Бистрої, Бренної, на Сальмопольський перевал, перевал Каркощонка, Шиндзельню і Блатню. За 700 м на схід від вершини стоїть притулок PTTK «Клімчок» (колись «Клементинівка»), де розташований і пункт GOPR. На поляні східного плеча гори, що спадає до Ковьорка, працює тарілчастий лижний підйомник завдовжки 430 м.

Що видно з вершини

До кінця 1970-х років на вершині стояла дерев'яна тріангуляційна вежа, з якої було видно значну частину Західних Карпат — від Лисої Гори на заході до Татр на південному сході. Вежі вже немає, а дерева навколо вершини підросли, тож тепер краєвид обмежений південно-східним сектором, де над гребенями Живецьких Бескидів панують вершини Татр. Нині на вершині стоїть сталева щогла з антенами телекомунікаційних ретрансляторів.

Природа та історія

Ще на початку XIX століття гору називали Ґорична Скалка або просто Скалка. На західних схилах просто під вершиною тягнеться система гребеневих ровів і скельних розколин із кількома невеликими печерами, зокрема печерами Алі-Баби та Поверховою. Найбільша печера, завдовжки 26 м, за місцевими переказами була схованкою відомого розбійника живецько-сілезького пограниччя Клімчока — від його прізвища в добу романтизму й пішла нинішня назва.

На Клімчоку росте рідкісний у Польщі аконіт моравський. У межах лісництва Біла тут росте група дерев понад 45 м заввишки, кілька з яких перевищують 53 м, а одна дуґласія 2018 року мала близько 57 м при віці приблизно 115 років.

Безпека, сезон і правила

Клімчок — гора зі суворим кліматом: середня річна температура 5–6 °C, сніговий покрив завтовшки близько 220 см лежить приблизно 125 днів на рік, а рекордні 305 см зафіксували 14 березня 1993 року. Опадів випадає до 1300 мм на рік, сонце світить лише близько 79 днів, тож дощовик згодиться за будь-якої погоди. Узимку не ходіть лижними схилами. Допомогу надає служба GOPR: 985 або +48 601 100 300, а також загальний номер 112.

Фото: Adrian Tync, CC BY-SA 4.0; Jakub Hałun, CC BY 4.0; No machine-readable author provided. Pko assumed (based on copyright claims)., CC BY-SA 3.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Urząd Miejski w Bielsku-Białej, CC0; Jakub Hałun, CC BY 4.0 — Wikimedia Commons.