Снинський Камінь

Снинський Камінь (словац. Sninský kameň) — вершина заввишки 1006 м у вулканічних Вигорлатських горах на сході Словаччини, найнижча з п'яти вигорлатських «тисячників». Це найвиразніша домінанта околиць Сніни: гора могутньо здіймається на південний схід від села Земплінські Гамри, над озером Морське око, приблизно за 7 км від Сніни і за 20 км на схід від Гуменного. Попри назву, вершина лежить в окрузі Гуменне Пряшівського краю, на території військового округу Валашковце; гребенем тут проходить межа з Кошицьким краєм.

Вершину утворюють дві окремі андезитові скелі з пласкими верхівками: менший, але вищий Малий Снинський Камінь (1006 м) і більший, нижчий Великий Снинський Камінь (998 м). Вони в середньому мають 20 м заввишки, а західна стіна, особливо велична з долини Цирохи, сягає 40 м. Великий Камінь має близько 180 м завдовжки, Малий — близько 70 м. Обидві вершинні площадки доступні туристам завдяки залізним драбинам. Гора стоїть на головному хребті між Нежабцем (1023 м) і Мотрогоном (1018 м).

Як дістатися / маршрути

На сідловині під скелями сходяться кілька маршрутів (час підйому за словацькими джерелами):

• Від стоянки Кривець під Морським оком — синьою позначкою через сідло Три табли: 1:35 год, перепад 444 м.
• Із Земплінських Гамрів — зеленою через Ровєнки: 1:50 год, 659 м, найкоротший і найкрутіший підйом; або жовтою до сідла Три табли і далі червоною та синьою: 1:45 год.
• Зі Сніни — синьою повз Снинські ставки і через Ровєнки: 3:40 год, 790 м.
• З Реметських Гамрів — синьою повз Морське око і через Три табли: 4:05 год, 730 м.
• Головним хребтом — червоною позначкою від Стріговського сідла через Нежабець.

До Сніни, Земплінських Гамрів і Стріговців їздять приміські автобуси з Гуменного, до Реметських Гамрів — з Михайлівців; залізниця веде до Гуменного, Сніни й Михайлівців.

Що видно з вершини

Снинський Камінь — одна з найкращих оглядових вершин Вигорлату. Видно долину Цирохи зі Сніною, хребти Вигорлату, словацькі Буковські гори з Кременцем і водосховищем Старина, польські Бещади з Тарницею, Сланські гори з Шимонкою та Східнословацьку низовину. З Малого Каменя відкривається вид на Морське око і на українські Полонини: Лютянську Голицю, Гостру Гору, Пікуй, Полонину Руну та Полонину Боржаву зі Стоєм. Узимку за доброї видимості на заході видно навіть Високі Татри і Кралеву голю — понад 145 км.

Природа та історія

Скелі — залишок лавового потоку, що колись вилився з вулкана в давню долину, а потім ерозія звільнила його з-поміж м'якших туфів. Андезит має вік близько 12,5–9,1 млн років. На вершині зустрічаються теплолюбна флора і рослини гірських бучин; тільки тут росте ендемічна вівсяниця овеча вигорлатська, а на стінах — рідкісні вудсія ельбська та аспленій північний. Тут виявлено 43 види лишайників і 148 видів вищих рослин.

Вершина входить до охоронюваної ландшафтної області Вигорлат і заповідника Вигорлатський праліс, частини об'єкта ЮНЕСКО «Давні та первісні букові ліси Карпат». Перші туристичні притулки поза Високими Татрами в Словаччині збудували саме тут 1880 року, а стежку від Морського ока на вершину позначили 1881 року — вона існує й досі. На Великому Камені стоїть металевий хрест 1990 року, на Малому — скринька з вершинною книгою.

Безпека, сезон і правила

У заповіднику заборонено сходити зі стежки, розпалювати вогонь, ставити намети, лазити по скелях і збирати рослини. 2015 року непогашене вогнище спричинило на вершині пожежу. Драбини в негоду й ожеледь слизькі. Біля сідловини є джерело «Під Снинським Каменем». У горах Словаччини допомагає Гірська рятувальна служба HZS: 18 300 (+421 18 300) або 112.

Цікаві факти

• Щороку в травні туристи проходять увесь головний хребет Вигорлату (близько 50 км) з підйомом на Снинський Камінь, а в останній день року тут збираються на новорічний підйом.
• Вівсяниця вигорлатська не росте більше ніде у світі.

Фото: PM, Public domain; Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; Jiří Komárek, CC BY-SA 4.0; PM, Public domain; PM, Public domain — Wikimedia Commons.