Полонини Дюрковця і Пляші

Полонини Дюрковця (Ďurkovec) — найкрасивіші гірські луки словацьких Полонин, що вкривають прикордонний хребет Буковських гір між вершинами Пляша (Pľaša, 1162,8 м) і Дюрковець (1188,7 м). Хребет лежить на словацько-польському кордоні над селом Руніна (Runina), приблизно за 22 км на північний схід від Сніни (Snina), у національному парку Полонини (Národný park Poloniny). Словацька Вікіпедія прямо називає луки між Дюрковцем і Пляшею найгарнішими полонинами Словаччини. На схід хребет продовжує Ряба Скала (Jarabá skala, 1199 м), на польському боці лежать Цісньо-Ветлинський ландшафтний парк і створений 2025 року резерват «Дзюрковець» (Dziurkowiec).

Назва Пляші походить від волоського (румунського) слова «pleš» — «лисий, голий»: так пастухи називали безлісі вершини. Дюрковець разом із Рябою Скалою входить до національного природного резервату «Яраба скала» (1964 рік, майже 360 га, найвищий, п'ятий ступінь охорони), а верхні частини хребта — до об'єкта ЮНЕСКО «Давні та первісні букові ліси Карпат» (ділянка Стужиця — Буковські гори, внесена 2007 року) з буками понад 200 років і ялицями заввишки до 50 м. На полонинах ростуть східнокарпатські види, зокрема фіалка дакійська й скорзонера рожева; у парку з 2004 року живе невелике стадо зубрів. Схили досі перетинають окопи Другої світової війни, а під вершиною, приблизно за 50 м від стежки зі сідла, б'є джерело Полонинського потоку. Довкола — найтемніша щодо світлового забруднення частина Словаччини, де створено перший у країні парк темного неба.

Що побачити і що робити

• Панорама з Дюрковця — трав'яна вершина з рідким лісом відкриває Буковські гори, Вигорлат і Сланські гори, польські Бещади й українські Карпати. За чистого повітря звідси видно Високі Татри та Кральову голю за понад 160 км, а Велика Сивуля в Ґорґанах — за 138 км.
• Перехід хребтом червоною Східнокарпатською магістраллю: Пляша — сідло під Дюрковцем — Дюрковець — Ряба Скала, з краєвидами на обидва боки кордону.
• Нічне небо — парк темного неба «Полонини» приваблює любителів астрономії.
• Найкращий час — червень із квітучими луками та вересень — жовтень, коли бучини довкола полонин руді.

Як дістатися

Вихідний пункт — Руніна, найвище розташоване село Сніненського округу; сюди ходять приміські автобуси SAD Humenné зі Сніни, автом — дорогою 558 через Тополю (Topoľa). Із села зеленою стежкою Руніна — Сідло під Дюрковцем (3,9 км, набір близько 570 м) до сідла (1120 м) — 1 год 55 хв угору й 1 год униз; далі червоною магістраллю на вершину Дюрковця. Підйом із Руніни через сідло на Пляшу триває близько 3 год 10 хв, спуск — 2 год 30 хв (перепад 603 м). Інший варіант — жовтою стежкою з Нової Седлиці (Nová Sedlica) через Рябу Скалу. Це звичайний гірський похід на пів дня або день: стежка лісова, місцями крута, на хребті відкрита й вітряна; для дітей шкільного віку вона здійсненна, для візків — ні. Хат і кіосків на хребті немає — воду й їжу беріть із собою.

Сезон і безпека

Національний парк Полонини відкритий цілий рік, вхідного квитка тут немає (станом на жовтень 2026). У резерваті «Яраба скала» заборонено сходити зі стежки, розпалювати вогонь, ставити намети, смітити, рвати рослини й турбувати тварин; ночувати в наметах можна лише на визначених адміністрацією парку місцях (Руське сідло, сідло під Чертіжем, Збой, Руніна). Хребтом проходить державний кордон Шенгенської зони — тримайтеся маркованої стежки. Узимку стежки під снігом, сюди ходять на бігових лижах і снігоступах, а коротший день вимагає раннього виходу. У разі біди телефонуйте до Гірської рятувальної служби (HZS) за номером 18 300 або 112.

Що поруч

На схід хребтом — вершина Каменна (Кам'яна лука) і трійний кордон на Кременці; на польському боці — Полонина Ветлинська, а на південь від Руніни — водосховище Старина.

Фото: Milan Bališin, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Jiří Komárek, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons.