Чертеж

Чертеж (пол. Czerteż) — вершина заввишки 774 м у Центральних Пенінах, найвища в гребені Пенінок і найвище місце славетної стежки Сокола Перць. Вона лежить між Чертезиком (772 м), до якого лише близько 150 м, і Оцемним Верхом (740 м), від якого її відділяє перевал Бужана (724 м). Північні схили спадають до Дунайця, південні — до глибокої й дикої долини Пенінського потоку, що відділяє Пенінки від масиву Трьох Корон. Гора лежить у Пенінському національному парку, у межах Кросценка-над-Дунайцем (Новотарський повіт, Малопольське воєводство); до центру Кросценка близько 1,8 км на північний захід.

Колись вершину називали також Чертез або Чертезий. Назва походить від сусідньої поляни, що вже заросла лісом, і має руське (лемківське) коріння: «чертеж», «чертіж» означає лісову вирубку.

Як дістатися / маршрути

Через скелясту вершину й гребінь Чертежа проходить синя позначка — Головний Пенінський шлях на відтинку, відомому як Сокола Перць: від Соколиці через перевал Соснув і Чертезик до вершини Байкув Ґронь, де вона з'єднується з жовтою стежкою з Кросценка до Сромовців-Нижніх. Зі Щавниці стежка починається поромною переправою через Дунаєць. Від Соколиці до Чертежа йти близько 45 хв, від Чертезика — близько 10 хв, а від Чертежа до Байкув Ґроня — ще близько 45 хв.

• Під самою вершиною є дерев'яні сходи та невисока стрімка скеля, забезпечена поруччям; небезпечні відтинки на гребені огороджено металевими бар'єрами.
• Хто не любить скель і проваль, може обійти вершину зеленою позначкою: зручна лісова стежка з Кросценка виходить на перевал Бужана й траверсує північні схили Чертежа до перевалу між Чертежем і Чертезиком.

Що видно з вершини

Вершина залісена, але з її скель відкривається вид на Соколицю, масив Трьох Корон (зокрема Голицю) та Пенінський прорив Дунайця. Унизу видно річку, що прорізає Пеніни глибоким каньйоном.

Природа та історія

Чертеж складають криноїдні вапняки. З півдня вершину підрізає стрімке урвище заввишки близько 170 м. На ньому ростуть реліктові сосни звичайні, старші за 100 років і заввишки лише 5–8 м, а також трав'яні угруповання костриці блідої. Пенінки загалом обриваються до Дунайця стінами заввишки 300–345 м; на їхніх полянах збереглася пенінська флора та живе метелик аполлон, ліс тут — карпатська бучина з домішкою ялини та явора. Більшу частину Пенінок викупили в місцевих селян ще 1930 року, коли створювали Пенінський національний парк.

Сокола Перць з'явилася 1926 року: ксьондз Валентій Гадовський, творець татранської Орлиної Перці, поєднав давні стежки й прокреслив кілька нових гребеневих відтинків. Спершу маршрут називали «Пенінською Орлиною Перцю», а сучасна назва з'явилася в друку 1927 року.

Безпека, сезон і правила

Гребінь Чертежа місцями експонований, сходи й вапнякові скелі після дощу та взимку дуже слизькі — тримайтеся поруччя й не підходьте до краю урвища. У грозу краще обійти вершину зеленою стежкою північним схилом. У Пенінському національному парку вхід безплатний, але діють суворі правила: ходити лише позначеними стежками (не заходити на скелі, луки й за огорожі), перебувати в парку лише вдень — від години до сходу до години після заходу сонця, не заводити собак, не запускати дронів, не ставити наметів і не розпалювати вогнищ. Поромна переправа у Щавниці працює лише в теплий сезон (за путівниками — приблизно з травня до жовтня); узимку на Пенінки зручніше підійматися з Кросценка.

Пеніни обслуговує гірська рятувальна служба GOPR (Підгалянська група, секції у Щавниці та Кросценку): телефон 985 або +48 601 100 300, а також 112; варто встановити застосунок «Ratunek».

Цікаві факти

• Чертеж на 27 м вищий за сусідню Соколицю (747 м), але саме Соколиця значно популярніша.
• Автор Соколої Перці — той самий священник, що проклав найважчу стежку Татр, Орлину Перць.

Фото: Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0; Andrzej Otrębski, CC BY-SA 4.0; Andrzej Otrębski, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.