Велике Соліско

Велике Соліско (словац. Veľké Solisko, пол. Wielkie Solisko) — вершина заввишки 2412 м у словацьких Високих Татрах, найвища на гребені Соліско. Цей бічний гребінь відходить на південь від Фуркотського штиту в Криванському відрозі й розділяє дві долини — Млиницьку на сході та Фуркотську на заході. Гора лежить над курортом Штрбське Плесо, до якого по прямій близько 5,7 км на південь, а до Попраду — близько 20 км. Вершину вінчає двометрова скеля у формі гриба, добре помітна на тлі неба. Гребінь Соліско лежить точно на вододілі двох морів: західні схили через Фуркотський потік, Ваг і Дунай належать до басейну Чорного моря, східні через Млиницю, Попрад, Дунаєць і Віслу — до Балтійського.

Як дістатися / маршрути

Маркованої туристичної стежки на вершину немає. Велике Соліско лежить у Татранському національному парку (TANAP) і національних природних заповідниках Млиницька та Фуркотська долини; сходження поза маркованими стежками дозволене лише з ліцензованим гірським провідником (horský vodca) або членам альпіністських організацій у межах правил парку. Описані в путівниках скелелазні шляхи відносно легкі — від 0+ до II за татранською шкалою.

Туристи можуть побачити гору зблизька з маркованих стежок:

• Жовтим маршрутом Млиницька долина — Бистра лавка — Фуркотська долина: сідловина Бистра лавка (2315 м) лежить лише за півкілометра на північ від вершини, і стежка обходить гребінь Соліско з обох боків, повз озера обох долин.
• Від Штрбського Плеса до Chata pod Soliskom веде крісельна канатна дорога (станції — близько 2 км на південь від вершини), а звідти маркована стежка на Переднє Соліско (2117 м) — найпростіший спосіб подивитися на гребінь Соліско з півдня. Цей вихід дозволений і взимку.

Що видно з вершини

За словацькою Вікіпедією, скельна вершина дає кругову панораму: численні вершини й долини Високих Татр (на захід — Кривань, на північ — Фуркотський штит і Грубий верх, на схід — Риси та Сатан), а далі — Воловські гори, Спишсько-Гемерський карст, Козячі хребти, Низькі Татри, Велика Фатра і частина Оравських Бескидів. Під вершиною лежать озера: на заході — Валенберґові плеса, на північному заході — Цапове плесо, на сході — Нижнє Козяче плесо.

Природа та історія

Західна стіна заввишки близько 200 м обривається до Вишнього Валенберґового плеса, а широка, не надто крута східна стіна, близько 300 м, складена з ребер і жолобів, спадає до Млиницької долини. На схилах рясно росте жовтець карликовий. Назва, найімовірніше, походить від місця біля підніжжя Переднього Соліска, де пастухи викладали сіль для овець і корів; картографи, не знаючи місцевих реалій, перенесли її спершу на весь гребінь, а потім і на окремі вершини. Інша версія виводить назву від давньонімецького слова, пов’язаного з видобутком руди. Ще недавно назвою Велике Соліско позначали й сусіднє Середнє Соліско, яке вважали його бічною вершиною. Висоту в різних джерелах подають від 2404 до 2414 м.

Перше зафіксоване сходження здійснили 19 липня 1903 року Кароль Енгліш і провідник Пауль Шпіцкопф-старший — із Фуркотської долини; Енгліш назвав вершину Анниним штитом (Annaspitze), але ця назва не прижилася. Перше зимове сходження — Дюла Гефті та Лайош Рокфалуші, січень 1912 року.

Безпека, сезон і правила

Високогірні стежки TANAP, зокрема жовтий маршрут через Бистру лавку, закриті з 1 листопада до 31 травня (виняток — зокрема вихід на Переднє Соліско). Навіть улітку на сідловинах і в жолобах може лежати сніг, а погода в Татрах змінюється за лічені хвилини; у грозу гребені небезпечні. Не намагайтеся йти на вершину самостійно поза стежками — це порушення правил парку і реальний ризик.

• Ходити можна лише маркованими стежками; на вершину — тільки з гірським провідником.
• Аварійні номери у Словаччині: Гірська рятувальна служба HZS — 18 300 (з іноземного номера +421 18 300) та 112.

Цікаві факти

• Скеля-«гриб» на вершині заввишки близько 2 м — одна з найпримітніших деталей силуету гребеня Соліско.
• Гребінь Соліско лежить на межі двох національних природних заповідників — Млиницької та Фуркотської долин.

Фото: Adam Opioła, CC BY-SA 4.0; Adam Opioła, CC BY-SA 4.0; Rafał Kozubek, CC BY-SA 4.0; Rafał Kozubek, CC BY-SA 4.0; Rafał Kozubek, CC BY-SA 4.0; Jakub Hałun, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.