Старий костел і цвинтар на Пенксовому Бжизку

На вулиці Косцеліській, за кілька хвилин від Крупувок, стоїть невеликий модриновий костел, а за ним — найстаріший цвинтар Закопаного. Разом вони творять одне з найзворушливіших місць міста: тут починалася історія Закопаного як парафії, і тут спочивають люди, які зробили його відомим.

Костел, який у місті називають просто «старим костелом», збудували в 1847 році коштом власниці закопанських маєтків Клементини Гомолач. Будівництвом керував місцевий тесля Себастьян Гонсениця-Собчак, а святиню присвятили святому Клименту на честь фундаторки. У 1850–1851 роках перший парох Закопаного ксьондз Юзеф Столярчик розширив храм і добудував вежу. Вівтарі другої половини XIX століття вирізьбив народний майстер Войцех Кулах-Вавжинцьок, а в головному вівтарі — копія образу Матері Божої Ченстоховської, яка з 1930-х років є покровителькою костелу. З березня 2022 року тут кожну другу неділю відбуваються й православні богослужіння.

Цвинтар заснував той самий ксьондз Столярчик у 1851 році на землі, подарованій Яном Пенксою; гуральською говіркою «бжизек» означає урвище над потоком. Браму спроєктував Станіслав Віткевич. У 1931 році цвинтар внесли до реєстру пам'яток і назвали Цвинтарем заслужених: відтоді тут ховають лише видатних людей Закопаного, Татр і Підгалля. Тут приблизно 500 могил, з них близько 250 — заслужених осіб.

Що побачити

Цвинтар — справжня галерея гуральського мистецтва: майже кожен надгробок неповторний — дерев'яні хрести з різьбленням, каплички-«фігури», малярство на склі, кам'яні брили, кована металева пластика. Багато робіт створено в майстерні Владислава Гасьора.

• Відомі поховання — лікар і «відкривач» Татр Титус Халубінський, гуральський оповідач і музика Ян Кшептовський-Сабала, Станіслав Віткевич, поети Казімєж Пшерва-Тетмаєр і Владислав Оркан, письменник Корнель Макушинський, лижник Станіслав Марусаж, скульптори Антоній Ронса та Владислав Гасьор.
• Символічна могила Віткаци — митець загинув у вересні 1939 року в селі Єзьори на Поліссі (нині Великі Озера на Рівненщині). У 1988 році звідти привезли й поховали тут останки, але в 1994 році з'ясувалося, що вони належали іншій людині.
• Пам'ятні знаки — гімалаїстові Мацеєві Бербеці, етнографові Броніславу Пілсудському, композиторам Шимановському й Карловичу, генералові Маріушу Заруському, який помер у 1941 році в херсонській в'язниці.
• Мурована каплиця поряд (близько 1810 року) — найстаріша сакральна будівля Закопаного.

Практична інформація

Комплекс розташований на вулиці Косцеліській, приблизно за 300 м від нижнього кінця Крупувок; з центру сюди легко дійти пішки, неподалік і нижня станція фунікулера на Губалівку. Від середини 2014 року парафія бере з туристів невелику плату за вхід — кошти йдуть на реставрацію надгробків; мешканці та родини похованих входять безкоштовно. Щороку 1–2 листопада тут збирають пожертви на порятунок дерев'яних могил. Це діючий цвинтар і храм, тож поводьтеся тихо й шанобливо, не заходьте до костелу під час богослужінь. Стежки нерівні, з корінням і сходинками, тому з дитячим візком чи на візку пересуватися складно. На огляд варто закласти 30–60 хвилин.

Що поруч

По сусідству — вілла «Колиба», перший будинок у закопанському стилі, та Татранський музей. Звідси ж починається прогулянка вулицею Крупувки або підйом фунікулером на Губалівку.

Фото: Cybularny, CC BY 4.0, Wikimedia Commons; Edyta Koczenasz, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; tawa, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; MARELBU, CC BY 3.0, Wikimedia Commons; Fotonews, CC BY-SA 3.0 pl, Wikimedia Commons; Kordiann, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Збигнев Вансел, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons.