Полонина Боржава

Полонина Боржава — найдовший полонинський масив Закарпаття і один із найвідоміших у Полонинському хребті Українських Карпат. Хребет простягається приблизно на 50 км між долинами Латориці та Ріки, у межах Мукачівського та Хустського районів Закарпатської області. Пересічна ширина масиву — 3–4 км, місцями до 10 км. Центральний вузол — гора Великий Верх (1598 м), де сходяться гребені, а найвища вершина — Стій (1681 м) на бічному відгалуженні.

Ліс тут закінчується вже на висоті 900–1200 м, тож вище тягнуться відкриті трав'янисті гребені з пологими південними й крутими північними схилами. Сюди їдуть по широкі панорами, чорниці в серпні, легкі одноденні виходи з Пилипця й Воловця та багатоденний перехід усіма вершинами Боржави. Залізниця до Воловця і цілорічний підйомник у Пилипці роблять Боржаву однією з найдоступніших полонин Карпат.

Що побачите на полонині

Боржава — це низка зелених хвилястих вершин: Темнатик, Плай з метеостанцією, Великий Верх, Ряпецька, Гимба (Гемба), Жид-Магура, Граб. З вершин видно всю дугу хребта, на північному сході — долини довкола Міжгір'я й Воловця, на південному заході — передгір'я Іршавщини та Свалявщини. На гребенях переважають луки з біловусом і костицею червоною, великі площі вкривають чорничники й брусниця, а нижче, в букових лісах, ростуть малина, ожина й гриби. У серпні полонину розфарбовують іван-чай і дзвоники, восени схили стають рудими й золотими. На рівній вершині Стою досі видно фундаменти колишньої радянської радіолокаційної станції, яка працювала до середини 1990-х років.

Вівчарі, колиби та сир

Полонини Боржави століттями слугували пасовищами, і за даними польської Вікіпедії тут і нині випасають овець; за краєзнавчими даними, на Плаю збереглася кошара, де тримає отару господар із Гукливого. Влітку на гребені можна зустріти отари з вівчарськими собаками, а в OpenStreetMap між Великим Верхом і Гимбою позначено пастуші колиби. Чи працює конкретна кошара цього сезону і чи продають там бринзу, наперед невідомо — розраховуйте на власні запаси. Надійніше купити сир у долині: під Боржавою, у селі Ізки, працює високогірна сироварня IZKI. Якщо зустрінете вівчарів, спершу привітайтеся й спитайте, чи можна купити сир, — це їхня робота, а не крамниця.

Історія та легенди

На початку ХХ століття в межах «Верховинської акції» економіста Едмунда Егана на полонинах Плаю збудували ферми й молочарню — її руїни місцеві називають «Старою сироварнею». За чехословацьких часів під Плаєм стояла туристична хата Клубу чехословацьких туристів, а метеостанція на Плаю працює досі: у 1969–1970 роках тут спостерігачем працював В'ячеслав Чорновіл, про що нагадує пам'ятний знак 2007 року. За краєзнавчими даними, взимку 1915 року за Плай, Темнатик і Великий Верх точилися бої Першої світової війни, а на Плаю збереглися залишки фортифікацій. За переказами, на вершині Стою колись було язичницьке святилище. Останніми роками Боржава відома ще й суперечкою довкола будівництва вітрової електростанції на хребті, проти якої виступають екологи (кампанія SAVE Borzhava).

Маршрути

• Пилипець — Ряпецька — Великий Верх (біло-зелене маркування): до Ряпецької близько 3 км і понад 600 м підйому, ще приблизно 3 км і 400 м — до Великого Верху. Лісова стежка після дощу слизька й кам'яниста. Кільце через Гимбу назад у Пилипець — близько 16 км і 1000 м набору: Пилипець — Гемба — Великий Верх — Пилипець.
• Пилипець — Гимба (синє маркування) — найпростіший варіант: крісельним підйомником до верхньої станції, далі приблизно 2,5 км пішки до вершини. Пішки весь шлях займає 2–3 години.
• Воловець — Цицька — Темнатик — Плай — Воловець: кільце близько 17 км і 850 м набору, вгору за червоним, униз за жовтим маркуванням. Продовження через Великий Верх і Стій — Воловець — Вовчий.
• Пилипець — Великий Верх — Стій: близько 16 км і 5 годин в один бік. Стій лежить на бічному гребені, тож до нього заходять радіально від Великого Верху (1–1,5 години).
• «Вершинами Боржави» — червоний Закарпатський туристичний шлях від Воловця через Великий Верх, Гимбу, Жид-Магуру й Граб до Міжгір'я, 3–5 днів. Друга половина хребта нижча, лісистіша й безлюдніша: Воловець — Міжгір'я.

Для тих, хто не ходить у далекі походи, найлегший варіант — підйомник із Пилипця й неспішна прогулянка гребенем до Гимби.

Як дістатися

Найзручніше — потягом до станції Воловець на лінії Львів — Мукачево (є поїзди з Києва та інших міст) або до зупинки Скотарське. Від Воловця до Пилипця близько 15–16 км дорогою через перевал — таксі чи місцевий автобус. З півдня на хребет виходять із Міжгір'я та Ізок. У Пилипці біля підйомника є готелі й кафе.

Коли їхати й погода

Пішохідний сезон триває з травня до жовтня. Весна й осінь найспокійніші: менше людей, свіжа зелень або руді схили. Влітку на відкритому гребені спекотно, на вихідних біля Гимби людно, а в серпні хребтом ходять збирачі чорниць. Боржава лежить південніше за більшість масивів, тож клімат тут м'якший, але вітер на гребенях буває дуже сильним, грози збираються швидко, а туман закриває орієнтири за кілька хвилин. Узимку в Пилипці працюють лижні траси, а на крутих схилах між Гимбою, Ряпецькою, Великим Верхом і Стоєм є серйозна лавинна небезпека.

Вода, укриття й ночівля

На самому гребені води мало, тож беріть щонайменше 1,5–2 л. Джерела є на схилах під Великим Верхом, наприклад джерело на висоті близько 1240 м або вище, близько 1425 м; на підйомі з Воловця на Плай трапляються два джерела. Нижче на схилі стоїть колиба під Великим Верхом, біля верхньої станції підйомника працюють кафе. Намет можна поставити на сідловинах головного хребта, наприклад між Кичерою і Круглою або на галявині під Прислопом. Ночівлю в садибах і готелях шукайте в Пилипці, Подобовці, Воловці, Гукливому, Ізках і Міжгір'ї.

Безпека

• Отари обходьте стороною, не бігайте й не замахуйтеся палицями на собак — гукніть вівчаря.
• Гребінь відкритий: у грозу якомога швидше спускайтеся з вершин і не ховайтеся під поодинокими деревами.
• У тумані тримайтеся вододілу й маркування, майте офлайн-мапу, GPS і компас, не спускайтеся в незнайомі яри.
• Узимку не ходіть лавинними схилами між Гимбою, Великим Верхом і Стоєм — тут гинули навіть досвідчені альпіністи.
• На ґрунтових дорогах будьте уважні до позашляховиків і квадроциклів.
• У разі біди телефонуйте 112 або 101 (ДСНС, гірськопошукова служба), швидка допомога — 103.

Що кажуть туристи

• Боржаву часто радять як перший похід: підйоми помірні, краєвиди відкриваються швидко, але після дощу лісові стежки дуже слизькі — знадобляться трекінгові черевики й палиці.
• Підйомник у Пилипці заощаджує приблизно дві години підйому, проте в сезон і на вихідних до нього бувають черги.
• У серпні йти швидко не вдається — постійно зупиняєшся на чорничниках, а губи й руки потім фіолетові.
• Вітер на Гимбі буває таким, що важко встояти на ногах, а гроза над вершинами збирається за пів години, тож туристи радять стартувати рано.
• На вихідних біля Гимби людно й гамірно від джипів; охочі тиші обходять вершину траверсом або йдуть на дальню, лісисту частину хребта до Міжгір'я.

Полонини й вершини навколо

• Великий Верх (1598 м) — серце масиву й найкращий оглядовий майданчик.
• Стій (1681 м) — найвища вершина Боржави з рештками радара.
• Гимба — вершина з підйомником і парапланеристами.
• Полонина-Кук — південно-східне продовження хребта над Міжгір'ям.
• Водоспад Шипіт — каскад під північними схилами біля Пилипця.
• Полонина Красна — сусідній масив на схід, за долинами Ріки й Тереблі.
• Полонина Рівна (Руна) — західний сусід у Полонинському хребті.

Фото: Yuttary, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Serhg47th, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Ірина Грицюк, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons; Ryzhkov Oleksandr, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Khoroshkov, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons.