Ужгородська синагога

Ортодоксальна синагога в Ужгороді була відкрита громадою євреїв-ашкеназі 27 липня 1904 року без будь-яких урочистостей: надвечір, о 7-й годині, з молитовного дому в нову синагогу перенесли священні книги юдеїв - тори; піля чого відбувся молебень та освячення будівлі. Авторами проекту у неомавританському стилі стали архітектори Ференц Саболч і Дюла Папп. В цей час місто Ужгород був у складі Австро-Угорської імперії і міська влада пожертвували дуже цінну ділянку землі на березі річки Уж для втілення в життя мрії єврейської громади Закарпаття - будівництва синагоги. За кількасот метрів від провідних пам'яток міста: катедрального собору та Ужгородського замку.

Кошторис робіт склав 200 000 крон: передбачалось встановлення центрального опалення, електричного освітлення, водопостачання та каналізації. Це була перша залізобетонна споруда Ужгорода. Саме будівництво велося як і на гроші багатих євреїв-меценатів, так і на кошти всієї громади. За проектом вмістимість синагоги - 900 осіб.

Синагогу збудували в модному тоді неомавританському стилі на гроші багатих єврейських меценатів. Будівля з рожевого мармуру, облицьований червоними керамічними плитками і декоративним цеглою, ефектно виділялося в архітектурному стилі Ужгорода. Яскравим елементом синагоги стало зображення зірки Давида на центральному балконі фасаду будівлі. Особливо помпезно прикрасили дах: неомавританському мотиви були підкреслені мідними орнаментами і фігурними вежами. Вінчали будівлю символи Скрижалей Завіту.

Збереглися досі імена майстрів, які побудували синагогу: Фундаментні роботи, кам'яна кладка, різьба по каменю, столярні, слюсарні та покрівельні роботи були виконані під керівництвом інженера Адольфа Годінґера (угор. Hadinger Adolf); вівтар зробили Мейбохм Я. (угор. Mayböhm J.) та його син; вітражні роботи виконав Мікшо Рот (угор. Róth Miksa); розпис інтер'єру - Ґейза Фені (угор. Fényi Géza); мозаїчні роботи - Петер Мелокко (угор. Meloccó Péter); робота з керамікою - Хан Я. (угор. Hahn J.).

Хоч споруда пережила руйнацію єврейських сакральних будинків за Другої Світової війни, німецькі та угорські війська використовували синагогу в останні роки війни як конюшню: приміщення опинилося в жалюгідному стані - будівля мала велику тріщину, ґрунтові води підмивали фундамент, стіни руйнувалася.

У 1944 році, після знищення закарпатських євреїв, доля синагоги змінилася. У 1947 році радянська влада віддала синагогу Міністерству культури СРСР, де була заснована філармонія. Так, будівля перебудували згідно з вимогами до подібних об`єктів культури. Зірку Давида закрили стіною з крихітним віконцем. З даху будівлі зняли всі мавританські декорації, башточки. Екстер`єр будівлі став набагато скромніше. Зміни торкнулися і інтер`єру будівлі. Через перебудов повністю була зруйнована акустика. Пізніше всередині будівлі був встановлений орган. Так приміщення синагоги стало філармонією Ужгорода, а сьогодні це - головний концертний зал Ужгорода. У ньому знаходиться Закарпатська обласна філармонія і народний хор.

У 1974 році поряд було добудовано триповерховий корпус філармонії, де розміщується малий зал на 360 місць, зали для репетицій та інші приміщення. Збереглася також будівля колишнього равинату, де сьогодні діє філія банку.

У 1990-ті роки проведено косметичний ремонт, хоч виконаних робіт високим не назвати якісними. Єврейська громада Ужгорода вже довгі роки веде діалог із владою про повернення будівлі єврейській общині. Окрім того, у місті є ще одна синагога - Синагога "Ейхаль-Аарон", яка належить єврейській громаді міста.

Синагогу побудовано в неомавританському стилі - романтичному стилі, до якого вплелися візантійські та арабо-марокканські мотиви. Сама будівля стояла на цоколі з рожевого мармуру, стіни її були облицьовані декоративною клінкерною цеглою і червоними керамічними плитами, портал вікон прикрашений червоним штучним мармуром. Яскравим елементом фасаду будівлі був центральний балкон зі зображенням зірки Давида, вписаної у велике коло. Один із написів свідчить: «Побудовано в 5694 за єврейським календарем». Особливо пишно прикрашено дах будівлі: мавританські мотиви були підкреслено глиняними фігурними вежами на даху, різноманітними мідними прикрасами, орнаментами. Вінчали будівлю символічні Скрижалі Заповіту.

У повоєнні роки радянська влада реконструювала будівлю і її екстер'єр зазнав кардинальних змін: поглиблення в центральному фронтоні з балконом і великою зіркою Давида закрито стіною з круглим віконечком посередині; повністю змінено дах будівлі; прозорий мозаїчний купол, через який сонце освітлювало усю будівлю закрито бляхою; з даху знято всі псевдомавританські декорації; башточки замінено простишими колонами; скрижалі з даху знятю, а на їх місце поставлено ліру, символ музичного мистецтва. В основному зовнішній вигляд будівлі став набагато скромнішим.

Радикальні зміни торкнулися також і інтер'єру будівлі: усі зміни інтер'єру були виконані згідно з вимогами до подібних об'єктів культури. До реконструкції синагога була одноповерховою, з традиційними балконами для жінок, опісля за рівнем балконів будівлю розділено на два поверхи, що й знищило унікальну акустику будівлі. На першому поверсі обладнано вестибюль, на другому - зал на 830 місць та сцену. На місці головного місця синагоги, ритуальної шафи, де зберігаються сувої Тори та інші священні книги, побудували сходи, які ведуть на другий поверх. По боках сходів обладнано туалети.

Пізніше у філармонії був встановлений орган з трьома клавіатурами, один з найкращих в Україні орган з трьома клавіатурами та 2250 трубами. Привезли старий орган із Прибалтики, попередньо відремонтувавши у Празі. Ще одна зміна - знесено паркан, який огороджував подвір'я синагоги.

Відомо, що на початку ХXІ ст. на фасаді виникли тріщини. Влітку 2011 р. було виготовлено проектно-кошторисну документацію на реставраційні роботи, однак тоді кошти так і не вдалося виділити. На сьогодні тут продовжують давати концерти відомі музиканти та колективи, тому любителі мистецтва мають можливість поринути у вир класичної музики та камерної атмосфери. За даними фахівців, аналогів величній будівлі на теренах Європи немає, тому сюди спеціально приїжджають євреї з усього світу, щоб помилуватися архітектурним мистецьким витвором та відчути його старовинний дух. Було навіть запропоновано розібрати синагогу по цеглині та вивезти її до Ізраїлю, щоб там заново відтворити.

Колишня Хоральна синагога в Ужгороді нині є закладом культури (Закарпатська обласна філармонія), вважається шедевром єврейського сакрального будівництва початку XX ст. і належить до пам'яток архітектури місцевого значення. Загалом, ця синагога є найцікавішою у області з мистецької точки зору. По містечках Закарпаття збереглося чимало синагог, переважно перебудованих і пристосованих під інші функції, проте таких могутніх чи старовинних споруд, як на Львівщині чи Тернопільщині, тут немає. Цікавою є унікальна дерев'яна синагога у селі Великі Ком'яти.