Монастир Слатіна: усипальниця господаря Олександра Лопушанина

Монастир Слатіна (Mănăstirea Slatina) стоїть у лісистій долині потоку Суха-Міке (Suha Mică) біля підніжжя гір Стинішоара, у селі Слатіна на півдні Буковини. Це діючий православний жіночий монастир Румунської православної церкви і водночас одна з найцікавіших господарських фундацій XVI століття: обитель збудував молдавський господар Олександр IV Лопушанин (Alexandru Lăpușneanu), і тут же його поховано. Назва походить від джерела солоної води — «слатини», яке колись било поблизу.

Фундація Олександра Лопушанина

За переказом, який наводить і сам монастир, відлюдник Пахомій бачив на великому яворі в поляні вогні й чув ангельський спів, а Богородиця уві сні звеліла йому піти до господаря й попросити збудувати тут обитель. Будівництво почалося 1553 року, а 14 жовтня 1558 року митрополит Григорій Рошка освятив церкву Преображення Господнього в присутності 116 священників і дияконів — так пише літописець Григоре Уреке. Вівтар, за переказом, стоїть саме на місці того явора. Для оздоблення привозили мармур із Хацега, а для покрівлі — свинець із Польщі. Згодом обитель оточили мурами з бастіонами. 1568 року Лопушанин, тяжко хворий, прийняв чернецтво з ім'ям Пахомій і був похований у своїй церкві; поруч спочивають його дружина Руксандра, донька Петра Рареша, і дві їхні доньки. Монастир пережив пограбування 1691 року, облогу й пожежу 1821-го, відбудову 1823–1834 років митрополитом Веніаміном Костаке, який провів тут останні роки життя, закриття 1959 року і відродження 1962-го — уже як жіночої обителі. У 1949–1956 роках настоятелем тут був відомий духівник Клеопа Ілля (Cleopa Ilie).

Навіщо їхати

Слатіна — це тиха, «неавтобусна» Буковина. Тут немає зовнішніх фресок, як у розписаних монастирях ЮНЕСКО, зате є строга кам'яна церква в класичному молдавському стилі, гробниці господаря і його родини, мури з вежами й ліс просто за огорожею. Монастир добре поєднати з поїздкою до розписаних церков: він лежить за кількадесят кілометрів від Гумора й Воронця. Сюди варто їхати тим, хто цікавиться історією Молдавського князівства та живою монастирською традицією.

Що побачити

• Церкву Преображення Господнього (1553–1564) — класичну молдавську будову з притвором, гробницею, навою і вівтарем, з баштою над навою й широкою стріхою.
• Гробниці господаря — надгробки Олександра Лопушанина, його дружини Руксандри й доньок із мармуру з Хацега.
• Кам'яну плиту з гербом Молдови (туром) над входом — слов'янський напис 1582 року, поставлений за ігумена Нила.
• Господарський дім XVI століття, у якому з 1820-х років розміщена трапезна, і кам'яну криницю 1591 року.
• Надбрамну вежу 1829–1834 років, мури й корпус келій із відкритою галереєю на дерев'яних колонах.

Практична інформація

Адреса: strada Alexandru Lăpușneanu 258, село Слатіна, повіт Сучава. Монастир стоїть на окраїні села, приблизно за 28 км на північний захід від міста Фелтічень (Fălticeni); автомобілем із міста Сучава — близько години їзди. З України найзручніше їхати через пункт пропуску Порубне — Сірет, далі через місто Сучава. Відвідування — щодня з 7:00 до 21:00; богослужіння в будні: о 5:30 Утреня і Літургія, о 16:00 Вечірня, о 18:00 Акафіст (за сайтом монастиря, станом на листопад 2026 року). Екскурсію з провідником можна домовити за телефоном +40 755 348 314; телефон монастиря +40 230 573 928. Плати за вхід монастир не вказує — уточнюйте перед поїздкою. Престольне свято — Преображення Господнє, 6 серпня. Це діючий жіночий монастир: приходьте у стриманому одязі, що закриває плечі й коліна, говоріть тихо й не заважайте богослужінням. На огляд закладіть 40–60 хвилин.

Що поруч

• Монастир Гумор — розписана церква ЮНЕСКО біля міста Гура-Гумора.
• Монастир Воронець — знаменитий «синій» розпис, ЮНЕСКО.
• Музей мистецтва дерева в місті Кимпулунг-Молдовенеск.
• Монастир Драгомирна — кам'яна обитель-фортеця біля міста Сучава.

Офіційний сайт: manastireaslatina.ro

Фото: MirNicRai, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Curcan ionel, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Cezar Suceveanu, CC BY 3.0, Wikimedia Commons; Losy, CC BY-SA 3.0 ro, Wikimedia Commons; Sinziana, CC BY-SA 3.0 ro, Wikimedia Commons.