Келяну

Келяну (рум. Vârful Căleanu) — вершина в горах Царку на західному краю Південних Карпат, у румунському повіті Караш-Северин. Румунська Вікіпедія вважає її найвищою вершиною гір Царку й подає висоту 2196 м; інші джерела наводять 2190 м (Вікідані, чеська й англійська Вікіпедії) або 2199 м (угорська Вікіпедія), тож першість у масиві Келяну ділить із сусідніми вершинами Царку та Пьетрій. Вершина розташована приблизно за 11 км на південь від села Пояна-Мерулуй і за 30 км на південний схід від міста Карансебеш.

За чеською Вікіпедією, Келяну стоїть на відрозі, що відходить від головного гребеня на північний захід. Сам головний гребінь гір Царку тягнеться з північного сходу на південний захід і складається з частин Царку — Келяну, Байку — Недея та Пьетрій — Петряну; на заході окремо стоїть Мунтеле-Мік. Масив обмежують долини Тімішу й Бистри, а з півдня та сходу — долини річок Рече, Шес і Маре, за якими лежать Годяну та Ретезат.

Як дістатися / маршрути

Через вершину проходить маршрут, позначений червоним хрестом: від села Пояна-Мерулуй долиною Шукулуй на Келяну й далі до сідла Плаюлуй на головному гребені. Чеська Вікіпедія підтверджує обидва варіанти: на вершину можна звернути з головного гребеня або піднятися з Пояна-Мерулуй. На головному гребені пролягає червона смуга від греблі Гура-Апелор через вершину Царку до метеостанції Кунту, тож Келяну легко поєднати з Царку в один похід. Неподалік, на сідлі Шкеюлуй, є невеликий притулок — орієнтир на маршруті. Маршрути довгі й безлюдні; закладайте час із запасом.

Що видно з вершини

Чеська Вікіпедія називає Келяну місцем далекого огляду. За розташуванням, на південному сході від вершини лежить головний гребінь із Царку, а далі — гори Годяну, на сході — Ретезат, а на півночі — долина з селом Пояна-Мерулуй.

Природа та історія

На вершині Келяну трапляються сітчасті, так звані полігональні ґрунти — багатокутні візерунки на поверхні, що утворюються внаслідок багаторазового замерзання й танення; їх зафіксував на знімку на висоті близько 2188 м геоморфолог Петру Урдя. Подібні перигляціальні форми — прояв суворого клімату: на найвищих гребенях гір Царку буває до 200 морозних днів на рік, середня температура січня опускається до −8…−9 °C, а у льодовикових карах сніг сягає 2–3 м.

У горах Царку переважають кристалічні сланці; на висоті 2000–2200 м збереглися рештки давньої поверхні вирівнювання Бореску, а льодовики залишили кари з озерами. Вище 1600–1800 м простягаються альпійські луки й зарості гірської сосни, ялівцю та рододендрона. Тут живуть серна й глухар, у лісах — ведмідь і вовк. Гори входять до території Natura 2000 «Гори Царку» (ROSCI0126) площею понад 58 тис. га; серед видів, заради яких її оголосили 2007 року, — зубр, рись і видра.

Безпека, сезон і правила

Західні вітри приносять сюди багато опадів, погода змінюється швидко, а сніг вище 1500 м може випасти в будь-який місяць і тримається у високих карах до червня–липня. Взимку й навесні гребінь потребує зимового спорядження та досвіду. Salvamont радить не йти наодинці, повідомляти маршрут рідним, мати мапу, компас, ліхтарик і запас води, а в разі грози негайно сходити з гребеня.

Ведмеді тут — звичайне явище. Не сходьте з маркованих стежок, подавайте голос, не ходіть увечері та вночі, не тримайте їжі в наметі й підвішуйте її подалі від табору. Вівчарські собаки біля кошар можуть кидатися на туристів — не тікайте, прикривайтеся рюкзаком. У разі біди телефонуйте на національний диспетчер 0SALVAMONT — 0725 826 668 або 112; поради щодо зустрічей із тваринами — на сайті Salvamont România.

Фото: Petru Urdea, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.