Каранч (Karancs)

Каранч (словац. Karanč, угор. Karancs) — купол заввишки 725,1 м на словацько-угорському кордоні; угорські джерела подають 729 м. За словацьким поділом це найвища вершина Церової височини (підодиниця Гайнацька височина), за угорським — найвища вершина невеликих гір Каранч, яку іноді жартома звуть «палоцьким Олімпом». Через вершину проходить державний кордон: словацька частина належить до кадастру села Шяторська Буковинка в окрузі Лученець Банськобистрицького краю, угорська — до міста Шалґотар'ян у медьє Ноґрад. Відносна висота сягає 445 м: від центру угорського села Каранчлапуйтьов (близько 200 м) до вершини всього 2–2,5 км.

Каранч помітно вирізняється своєю округлою формою серед нижчих базальтових конусів і гребенів довкола. Схили відводять воду до Іпеля, а в горах проходить вододіл Дунаю і Тиси.

Як дістатися / маршрути

На вершину ведуть позначені стежки з обох країн:

• Зі Словаччини — червоною позначкою від залізничної зупинки Шяторська Буковинка або жовтою від колишнього прикордонного переходу Шяторська Буковинка.
• З Угорщини — червоною смугою (угорська частина маршруту Матра — Мурань) від залізничної станції Шомошкеуйфалу, червоним трикутником із Шалґотар'яна від озера біля дороги № 21 або зеленим хрестом із Каранчлапуйтьова.

Через Каранч проходять також угорський «Північний зелений» маршрут і словацький далекий маршрут Via Slovakia. Офіційного часу переходу джерела не наводять.

Що видно з вершини

Саму вершину вкриває мішаний ліс, тож без вежі краєвидів немає. Зате сталева оглядова вежа заввишки 25,6 м здіймається над кронами й дає кругову панораму. Видно сусідні гори Медвеш і Церову височину, а за доброї погоди — угорські Кекеш і Чованьош, словацькі Сітно, Поляну, Кралеву голю, а подекуди навіть вершини Татр і Дунайську луку.

Природа та історія

Каранч постав близько 15 млн років тому, у середньому міоцені, коли андезитова магма піднялася під поверхню й застигла лаколітом, що згодом частково зруйнувався. В андезиті трапляються червонуваті кристали гранату, які виросли ще глибоко в магматичній камері. Контакт андезиту з пісковиком відкриває кар'єр біля Шяторської Буковинки. Назву гори пов'язують із тюркським «кара» — «чорний», через темно-зелений, майже чорний вигляд лісистого схилу.

На словацькому боці гора входить до охоронюваної ландшафтної області Церова височина, на угорському — до ландшафтного заказника Каранч — Медвеш, а ширша околиця належить до геопарку Новоград — Ноґрад. Перша дерев'яна вежа поступилася сучасній сталевій 1966 року; за словацькими джерелами, вона спершу служила для охорони кордону. Вежу ремонтували 1991 і 2001–2002 років, нині вона відкрита безкоштовно цілий рік. Нижче вершини стоїть каплиця святої Маргіти — відоме місце прощ. Неподалік вежі є й телевізійний передавач. З 2014 року в цих лісах знову постійно трапляється бурий ведмідь.

Безпека, сезон і правила

Каранч доступний цілий рік, але схили тут круті. Поблизу вершини є кілька джерел, зокрема джерело Маргіти, утім питну воду краще мати із собою. Гуляючи гребенем, пам'ятайте, що вершиною йде державний кордон. У Словаччині допомагає Гірська рятувальна служба HZS: 18 300 (+421 18 300); в обох країнах діє номер 112.

Цікаві факти

• Вежа на Каранчі стоїть лише за кілька метрів від словацько-угорського кордону.
• Через ці гори проходить вододіл між Дунаєм і Тисою.

Фото: Pavouk, CC BY-SA 3.0; VargaA, CC BY-SA 4.0; Pavouk, CC BY-SA 3.0; FOTO:Fortepan — ID 62220: Adományozó/Donor: A R. archive copy at the Wayback Machine, CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.