Харгіта-Медераш

Харгіта-Медераш (рум. Vârful Harghita-Mădăraș, угор. Madarasi-Hargita) — найвища вершина гір Харгіта заввишки 1801 м (деякі джерела подають 1800 м), у Внутрішніх Східних Карпатах Румунії, в повіті Харгіта. За угорською Вікіпедією, це найвища вершина всієї Секейщини — краю, де живуть угорці-секеї. Вершина розташована приблизно за 12 км на північ — північний схід від міста Влехіца й за 20 км на північний захід від Меркуря-Чук; найближче поселення — курортне селище Харгіта-Бей (близько 9 км). Відносна висота сягає 900 м.

Гори Харгіта — вулканічний хребет завдовжки 70–80 км і завширшки 20–25 км, частина ланцюга Келімань — Харгіта. Англійська Вікіпедія називає його найбільшим андезитовим масивом і найбільшим вулканічним тілом Європи. На півночі хребет обмежують перевал Сікаш і верхів'я Тирнави-Маре, на півдні — гори Бараолт і Бодок, а на сході — Чуцька улоговина й вулканічний масив Чомад.

Як дістатися / маршрути

Через вершину проходить міжнародний далекий маршрут Via Carpatica Vulcanica, що веде вздовж вулканічного ланцюга. До вершини від головного гребеневого шляху, позначеного синьою смугою, піднімаються два короткі відгалуження — червоний трикутник із півночі та синій трикутник із півдня, а ще один синій трикутник веде від долини Медерашул-Мік через долину Серітор. За чеською Вікіпедією, на вершину можна вийти, зокрема, із села Ізвоаре або від селища Харгіта-Бей. Угорська Вікіпедія називає Харгіта-Медераш найвідвідуванішою вершиною гір Харгіта.

Що видно з вершини

З вершини, за угорською Вікіпедією, відкривається гарний вид на довколишні гори й улоговини; чеська Вікіпедія також називає її місцем далекого огляду.

Природа та історія

Харгіта-Медераш — північний залишок краю колишнього кратера стратовулкана завширшки близько 5 км. Інші вершини цього ледь помітного кратерного кільця — Олтаркьо (1358 м), Ракоші-Харгіта (1755 м), Мадефалві-Харгіта (1709 м) і Чичої-Харгіта (1756 м); разом вони утворюють один із найбільших вулканічних залишків Східних Карпат. На південному схилі бере початок потік Віргіш (угор. Vargyas) — найдовша річка гір Харгіта.

Давні угорські назви вершини — Галус-тетьо, Надь-Харгіта, Гавош, Надь-гавош, Надьердьо. Секеї часто називають її своєю «священною горою»; неподалік вершини стоїть статуя птаха Турула — міфічного символу угорців. На північно-західних схилах розташована гірськолижна зона з трасами на висоті 1500–1760 м, де, за угорською Вікіпедією, цілодобово чергує гірська рятувальна служба.

Безпека, сезон і правила

Сніг на схилах Харгіта-Медераш лежить довго: за угорською Вікіпедією, у гірськолижній зоні він надійно тримається з середини грудня до середини квітня, а в сприятливі роки до середини травня, тож узимку на гребені потрібні теплий одяг і зимове спорядження. У тумані тримайтеся маркування. Salvamont радить перевіряти прогноз на найближчу добу, не ходити наодинці, повідомляти рідним маршрут і брати мапу, ліхтарик та заряджений телефон.

Ведмеді в горах Харгіта — звичайне явище. Не сходьте з маркованих стежок, ходіть групою й розмовляйте, не ходіть увечері та вночі, тримайте собак на повідку, не залишайте їжі в наметі чи біля нього і негайно відходьте від ведмежати. У разі біди телефонуйте на національний диспетчер 0SALVAMONT — 0725 826 668 або 112; поради щодо зустрічей із тваринами — на сайті Salvamont România.

Фото: Derzsi Elekes Andor, CC BY-SA 3.0; Albertistvan, CC BY-SA 4.0; Albertistvan, CC BY-SA 4.0; Albertistvan, CC BY-SA 4.0; Székely Károly, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.