Черенін

Черенін (пол. Czerenin, також Czeremin; словац. Černiny) — гора заввишки 929 м у прикордонному, вододільному пасмі Західних Бещад, на польсько-словацькому кордоні. Найближчі поселення — польська лісова осада Солінка (близько 2,2 км) і словацьке село Осадне (близько 5,5 км); до словацького міста Сніна — приблизно 18 км на південь. Словацькі схили належать до національного парку Полонини.

З північно-східних схилів кілька потоків стікає до Солінки (басейн Вісли), південні схили дренує Стружниця — притока Цирохи, а західні — Удава, притока Лаборця. На хребті Черенін лежить між вершинами Строп (1011 м) на сході та Ридошова (877 м) на заході.

Як дістатися / маршрути

• Польська синя позначка (шлях Ряшів — Грибів) проходить через вершину на відтинку Бальниця — Черенін — Стриб.
• Словацька червона позначка — Східнокарпатська магістраль — іде головним гребенем уздовж кордону: на схід через Руське сідло до Кременця, де сходяться кордони Польщі, Словаччини й України, на захід — до Лаборецького й Дукельського перевалів.
• Зі Словаччини найлегше піднятися з Осадного жовтою, а потім червоною позначкою. Від роздоріжжя Дяків (440 м) в Осадному разом із жовтою позначкою йде Міжнародна лісова навчальна стежка «Удава — Солінка», яка через роздоріжжя Бальниця (712 м) на кордоні продовжується в Польщу.

Польща й Словаччина входять до Шенгенської зони, тож переходити кордон позначеними стежками дозволено; документ, що посвідчує особу, треба мати із собою.

Що видно з вершини

Сама вершина вкрита лісом і краєвидів не дає. Проте з окремих місць на гребені й схилах видно вершини Буковських верхів, Лаборецьку височину, Сланські та Вигорлатські гори, польські Бещади й українські Карпати.

Природа та історія

У листопаді 1914 року перевал під Череніном перейшов російський генерал Лавр Корнілов: замість того щоб утримувати свою ділянку фронту, він самовільно атакував австро-угорські позиції на півдні, намагаючись захопити Гуменне, і цей наступ закінчився для росіян військовою катастрофою.

У 1939–1945 роках на Череніні сходилися кордони Словаччини, Угорщини та Польщі (згодом — Генеральної губернії). Від тих часів під вершиною біля лісової дороги лишилися рештки трикутного прикордонного стовпа, а на червоній позначці з боку Бальниці, біля прикордонного знака 1/46, стоїть старий прикордонний стовп. Під час Другої світової війни біля зниклого словацького села Звала точилися тяжкі бої — фронт стояв тут десять тижнів. За бої за це село четверо радянських військових отримали звання Героя Радянського Союзу — більше, ніж за будь-яке інше село чи місто колишньої Чехословаччини. На вершині й довкола неї досі видно сліди окопів.

Вершинна частина словацького боку входить до ділянки «Стужиця — Буковські верхи», яку 2007 року внесли до Світової природної спадщини ЮНЕСКО як частину давніх букових лісів Карпат, а також до території Natura 2000 «Буковські верхи». Неподалік лежить заповідник Удава. Цей край — найтемніший у Словаччині за рівнем світлового забруднення, тут створено перший у країні парк темного неба «Полонини».

Безпека, сезон і правила

Гребенева стежка довга й лісиста, без укриттів і джерел біля вершини. На словацькому боці в національному парку Полонини ходіть лише позначеними стежками; у лісах по обидва боки кордону живуть ведмеді, тож не ходіть поодинці в сутінках і не залишайте їжі. Окопи можуть бути глибокими й прихованими під листям.

На польському боці рятувальні роботи веде Бещадська група GOPR: 985 або +48 601 100 300, а також 112. На словацькому боці — Гірська рятувальна служба HZS: 18 300 (+421 18 300) або 112.

Фото: Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; Milan Bališin, CC BY-SA 4.0; Juandev, CC BY-SA 3.0 — Wikimedia Commons.