Церква Святого Юра, Дрогобич

Подорожуючи Західною Україною, ви зможете побачити добру сотню дерев'яних церков. І кожна з них по-своєму цікава. Проте з-поміж цього списку помітно виділяється церква Святого Юра у Дрогобичі - пам'ятка галицької дерев'яної архітектури кінця XV - початку XVI століть, одна з найкраще збережених і належить до числа найкращих пам'яток давньої української сакральної архітектури. Збудована в XV столітті, кілька разів перебудовувалася й остаточних архітектурних форм їй надав талановитий український будівничий Григорій Тесля з Дрогобича. Є частиною відділу дерев'яної архітектури музею "Дрогобиччина".

У 1657 році з села Надіїв поблизу Долини перевезено стару церкву і з її матеріалу добудували наявну, збудувавши з вівтарного зрубу бабинець, а вівтар зробили з нового матеріалу. Церкву обміняли на сіль, розібрали та перевезли до Дрогобича на волах. Встановили її на місці попередньої церкви, яка згоріла, а в 1678 році збудували поруч дзвіницю. Але, насправді, дрогобицька церква не є привезена, як це поширено визнавати, а є лиш добудована із надіївських брусів її 1/3 частина (бабинець та Введенський приділ), що мовить про цілком місцеве походження пам'ятки. Про "привезення церкви", є чимало поширених відомостей: в дилогії дрогобичанина Анджея Хцюка ми можемо прочитати те, що її було розібрано і привезено із Києва.

Церкву святого Юра декілька разів ремонтували, але вона не втратила свого первісного вигляду. Храм побудували без жодного цвяха: всі дерев'яні частини скріплювались дерев'яними кілками. На жаль, сучасні майстри при ремонті храму користувались звичайними цвяхами.

Але найбільша цінність храму ховається всередині – це іконостас та настінні розписи 17 століття. Їхнім автором є Стафан Медицький. До слова, в Україні налічується лиш десяток дерев'яних святинь, у яких донині збереглися розписи. До цього списку входять церкви Святого Юра та Чесного Хреста у Дрогобичі. Унікальність цих розписів полягає у тому, що з їхньою допомогою ми можемо представити, яким уявляли пекло та рай тогочасні українці. Навіть можемо бачити, який одяг тоді носили.

Цікавим є розпис біля хорів. Тут зображені пара коханців та п'яниця, яких чорт везе на тачці прямісінько у пащу Левіафана. Можна припустити, що у той час страшними гріхами вважали перелюб та пияцтво. Вражає зображення пекла, у якому чомусь перебувають самі жінки. На іконі, де зображено страту одного із апостолів Христа на Мальті, автор намалював ката у капелюсі та людей, одягнутих у міщанських одяг 18 століття, пейзажі Дрогобича та Карпат. Очевидно, іконописець хотів зробити сцену із Нового Заповіту зрозумілою для прихожан. І тим самим ікона є унікальною.

Дзвіниця церкви святого Юра буда зведена у 1678 році, знаходиться у північно-західній стороні від храму, нерідко зазнавала ремонтних робіт до 1711 року, однак зберегла свій первісний вигляд і належить до однієї з найкраще збережених пам'яток галицької народної архітектури XVІІ століття. Ця дерев'яна дзвіниця – квадратна у плані, чотириярусна, завершується бароковою банею і поєднує особливості оборонних дерев'яних башт і сакральної архітектури.

Територія біля церкви не раз ставала місцем знакових історичних подій. Так 6 липня 1941 року на площі перед церквою святого Юра зібралися кілька тисяч дрогобичан та жителів навколишніх сіл. Референт з ідеології Дрогобицького обласного проводу ОУН та, одночасно, заступник голови Василь Николяк ("Клен") повідомив присутніх про проголошення 30 червня 1941 року в окупованому німецькими військами Львові Акту відновлення Української держави та створення у Львові Уряду української держави на чолі з прем'єром Ярославом Стецьком. Присутні на мітингу присягнули на вірність Україні.

Церква святого Юра – дерев'яна, тридільна (тризрубна) у плані, з квадратним основним нефом, гранчастими зрубами вівтаря та нартексу, увінчана трьома бароковими банями і покрита гонтом, відноситься до старовинної традиції будівництва галицьких храмів. Із заходу і сходу від центрального зрубу знаходяться однакові за розмірами п'ятистінні гранчасті зруби. Храм завершується трьома верхами без заломів. Над бабинцем розташовані хори з аркою-галереєю і Введенська капличка, до якої вів ще один вхід із двору, така наявність у церкві ще одного храму додає їй унікальності і неповторності. На карнизах та стінах другого ярусу бабинця зберігаються залишки зовнішніх розписів. Для храму характерний різьблений і позолочений вівтар.

Інтер'єр цієї сакральної споруди розписаний фресками, що виконані під керівництвом маляра Стефана Медицького, який працював зі своїми синами, використовуючи лише натуральні пігменти з глини і сажі. Твори на релігійні теми ("Страсті Христові") чергуються з багатим декоративним орнаментом рослинного характеру. Іконостас та ікони того самого маляра ("Акафіст Богоматері", "Діяння апостола Павла", "Відсічення голови Великомученика Юрія") в коричнево-вохристій та оливково-зеленій гамі; скромними малярськими засобами мистець надав індивідуального, майже портретного виразу зображуваним постатям. Рельєф різьби виноградної лози на колонках іконостасу близький до різьби на камені. На стінах цієї святині не залишилося жодного вільного місця – усі вони вкриті розписом, який вражає своєю легкістю і глибиною. Ікони цього маляра виконані переважно у оливково-зеленій і коричневій гамі, з яскраво вираженим індивідуальним, портретним виразом зображуваних постатей. Збережені розписи храму свідчать про велику художню цінність.

Сьогодні церква є частиною відділу дерев'яної архітектури музею "Дрогобиччина".

17 квітня 2012 року, на третій день Великодніх свят, територія біля церкви стала однією з міських площадок проведення Великої Гаївки, участь в якій одночасно взяли, як мінімум, 5 583 учасники, що зафіксували представники Книги рекордів України як рекорд України за кількістю учасників. Зокрема, тут учасниками Гаївки проводилися виставка робіт учнів художньої школи Дрогобича, виступи творчих колективів міста та сусіднього Стебника, майстер-клас з дрогобицького іконопису, концерт танцювального колективу "Верховинка" й звідси вони згодом вирушили до комори.

Церква-музей святого Юра у м. Дрогобичі Львівської області, від 21 червня 2013 року, разом з сімома дерев'яними церквами України (церквою Пресвятої Трійці у м. Жовкві, храмом Зіслання Святого Духа у с. Потеличі Жовківського району, церквою собору Пресвятої Богородиці у с. Маткові Турківського району, що знаходяться на Львівщині, а також – церквою Вознесіння Господнього у с.м.т. Ясеня і церквою св.Архангела Михаїла у с. Ужок, що на Закарпатті, і церквою Різдва Пресвятої Богородиці у с. Нижній Вербіж та славетною церквою Зіслання Святого Духа у м. Рогатині Івано-Франківської області) належить до світової спадщини ЮНЕСКО.

Дрогобич знаходиться на відстані 85 кілометрів від Львова. Через місто курсують електрички та пасажирські потяги з Трускавця, Києва та Дніпропетровська.

Церква Святого Юра знаходиться на вулиці Солоний Ставок, 25. Від ратуші на площі Ринок сюди можна дійти за 10-15 хвилин.

Час роботи: 9:00-18:00; п'ятниця-неділя - 9:00-17:00; Ср - вихідний. Вартість вхідних квитків: дорослий - 30 грн, дитячий - 10 грн. Вартість екскурсії: для дорослих - 50 грн, для дітей - 20 грн.

Дрогобич - обласного підпорядкування, друге за населенням місто у Львівської області, адміністративний центр Дрогобицького району (в який не входить). Місто було засноване наприкінці XI століття. У 1340 році староства Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського, згодом Речі Посполитої Обох Народів. З 15 століття місто відоме у Європі як солеварний центр. Після Першого поділу Польщі Дрогобич відійшов до Австро-Угорської імперії.. В середині XIX століття найбільший у Європі нафтовий центр. В 1939 році за Пактом Молотова - Ріббентропа року відійшов до Совєтського Союза. В місті народилися Юрій Дрогобич, Бруно Шульц.