Церква Воздвиження Чесного Хреста, Дрогобич

Приблизно за 70 кілометрів від Львова розташоване місто Дрогобич. Це старовинне і гарне місто славиться видобутком солі, великою кількістю архітектурних та природних пам'яток. Одним із символів Дрогобича є церква Святого Юра, яка занесена до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Поряд з цим храмом є не менш цікава дерев'яна Воздвиженська церква - пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 378/1. Розташованавона у передмісті Зваричі на однойменній вулиці Зварицькій 16. З 1987 року храм відноситься до музейного комплексу відділу пам'яток дерев'яної архітектури музею "Дрогобиччина".

Церква Воздвиження Чесного Хреста у Дрогобичі вважається однією з найкращих у стилі галицької дерев'яної архітектури і колись була приходським храмом місцевих солеварів. Перші згадки про неї датуються кінцем 15 століття. Але у 1499 році церква зникла у вогні після нападу татарського війська на Дрогобич. Згодом прийняли рішення на місці старого храму побудувати новий. Достеменно не відомо, коли саме збудували Воздвиженську церкву. Проте дослідники вважають, що храм звели у 1661 році (про це свідчить надпис біля входу на хори).

Історія цього храму тісно пов'язана зі священиком о. Василем Глібкевичем, який малював чудотворні ікони, тут жив і правив. Вперше храм згадується у документах 1496 року. У 1499 році згоріла під час татарського нападу на місто. У старих джерелах немає точної офіційної дати побудови існуючої церкви, досить часто називався 1661 рік, це датування застосовувалося у ранніх реєстрах пам'яток архітектури УРСР і біля входу на хори зберігся напис: "создася іюлія дня 6 року божого 1661". Тепер за знайденим написом на бантині нефа офіційною датою побудови вважається 1613 рік. Хоча деякі дослідники припускають, що у 1613 рік її вже могли перебудовувати, то ж за їх версією дата побудови припадає на кінець 15 ст. - початок 16 ст. В 1961 році церква була закрита. Храм у 1970-1971 роках реставрований (архітектори Іван Могитич та Ігор Старосольський, художники А.Ерко, Петро Лінинський, Наталя Сліпченко) та перетворений у музейний об'єкт.

Церква хоча нині і є музеєм, практично увесь час стоїть зачинена в очікуванні реставрації. Виняток становить храмове свято 27 вересня, коли у церкві ведеться богослужіння.

Церква тризубна, первісно була одноверхою. У 1661 році споруджено на емпорі над бабинцем каплицю Івана Предтечі з виходом на відкриту зовнішню галерею, в результаті чого стала двоверхою. Після перебудови церква набула не зовсім звичних рис, зумовлених тим, що емпора (каплиця) міститься не безпосередньо над бабинцем, а висунута вперед у західному напрямку і нависає на стовпах поза стінами бабинця. Особливістю церкви є незвично широке піддашшя, яке охоплює тільки вівтар і наву храму, а бабинець оточений величезною відкритою галереєю з гульбищем, розміщеним на рівні хорів. Над навою, в центрі храму, з разкинутих крил піддашшя чіткою призмою піднімаєтся середній зруб з чотиригранним пірамідальним верхом. Низький п'ятистінний вівтар підкреслює масштаб великої центральної частини храму. На фасаді церкви є напис, викарбуваний у 1711 році: "В церкві святої як на небесі стояти". Деякі зміни внесені при ремонті 1715 року.

З XV ст. збереглись зруби вівтаря, нави і бабинця на висоту до вінчаючого карнизу. Приділ, аркада новіші. Вони були зруйновані та відбудовані. Можливо, від пожежі, бо є погорілі балки — так, ніби церква зайнялася від блискавки (горіла зверху). Церква ґрунтовно ремонтувалася у 1715 р., важилася (ставилася на новий фундамент) 1823 року.

У Воздвиженській церкві оригінально, по-новому вирішено співвідношення висот приміщень та просторове їх об'єднання. Цьому сприяло побудува емпори на другому ярусі. Перед тим, як ввійти у церкву, відвідувач повинен пройти через низенький притвор, його висота дорівнює 2,25 м. Коли увійти з низенького притвору до бабинця, то зразу, по контрасту з притвором, сприймається велика висота нави, близько 12 м, і глибока перспектива з бабинця в наву і через трикутний виріз у східній стіні нави у вівтарне приміщення. Довжина церкви становить 17 м.

На північний захід від церкви розташована триярусна стовпова дзвіниця оборонного типу, вкрита високим наметом, висота її становить 25 м. Висока, дерев'яна, квадратна в плані, триярусна, каркасна будівля, накрита наметовим дахом. Збудована у другій половині 17 ст. На третьому ярусі під наметом влаштовано аркаду з голосниками для вивільнення звуку дзвонів та підсябиттям, що уподібнює дзвіницю до оборонних башт. Стіни пошальовані дошками, на рівні першого ярусу дзвіницю оперезує піддашшя.

Воздвиженська церква має те, що більше ніде по галицьких церквах не повторюється - збережені розписи у вівтарній частині. Інтер'єр церкви Воздвиження також вражає суворою простотою та величчю. Стінопис церкви походить з різних часів: у вівтарі зберігся розпис поч. XVII ст. пензля майстра Григорія (за іншими даними - автор давнішої частини іконостасу Федько та його учень), каплиця на емпорі розмальована у 1672 році коштом Івана Кобриновича. У 1735 році було розписано стіну, що розділяє наву і вівтар, на тему "Мученицькі смерті апостолів". При вході до церкви збереглися також старовинні розписи з ликами святих. Вікон у церкві мало, тому вони дають небагато світла і сильні локальні фарби розписів пом'якшуються напівтемрявою, звідки виблискують золочені деталі та срібні оклади ікон.

Немає точних відомостей, хто був автором воздвиженських розписів, але на зв'язок їх з певним колом мистецьких творів слід вказати. За стилем і характером, навіть "почерком" і дрібними деталями ці розписи найближчі до гравюр Георгія - майстра першої половини XVII століття, діяльність якого пов'язана з Львовом. В гравюрах Георгія до Євангелія 1636 року, виданого у Львові в друкарні Михайла Сльозки, багато персонажів з такими самими крупними рисами обличчя, а форми орнаменту монументальні.

Іконостас - чотириярусний, пірамідальний, різночасовий. Неіснуючий вже іконостас каплиці малював у 1669 р. маляр-попович Стефан Медицький. Окремі ікони "Христа з апостолами" та "Богородицю" у 1694 році намалював його син - маляр Іван Медицький. Вівтарну ікону "Святого Миколая" у 1746 р. намалював о. Василь, а запрестольну «Христа-виноградаря» — Василь Глібкевич у 1753 р. У різьбі іконостасу використані мотиви мистецтва Ренесансу.

Воздвиженська церква у Дрогобичі неодноразово перебудовувалася, тому не збереглася до наших днів у своєму первісному вигляді. Проте на сьогодні ця дерев'яна церква є одним з кращих зразків галицької народної архітектури. Особливу цінність представляють старовинні розписи з ликами святих, що прикрашають стіни галереї храму, вхід до церкви, портали в екстер'єрах.

У 1961 році храм було зачинено, а через 10 років його відреставрували. Наразі Воздвиженська церква й далі стоїть зачинена (тут планують провести чергову реставрацію). Проте є тільки один день, коли у храмі проводять церковну службу – це 27 вересня. З 1987 року церква є частиною музейного комплексу "Дрогобиччина".

Відвідати церкву можуть усі охочі у будь-який час. Поруч розташована ще одна історична будівля – Дрогобицька солеварня.