Замок "Сент-Міклош" Чинадійово

У 12 кілометрах на схід від Мукачева, там, де гори усе ближче підходять до річки Латориця, розташоване селище Чинадійово. Його історія тісно пов’язана з історією Мукачева. У письмових джерелах село Чинадійово вперше згадується від 1214 р. як Сент-Міклош. “Сент-Міклош” можна перекласти як “Святий Миколай” Ця угорська назва фігурує в офіційних документах аж до 1944 р. коли землі Закарпаття опинились під радянською владою.

Туристів до Чинадійово вабить можливість доторкнутись до історії, відвідавши замок Берегвар і старовинну фортецю “Сент-Міклош”.

Ви знаєте, що Фортецю “Сент-Міклош” було зведено в XIV ст. волею барона Переньї. Це двоповерхова споруда зі стінами метрової товщини і двома могутніми вежами. Будувати фортецю почав Переньї, але завершував “Сент-Міклош” інший власник. Аматори класичних англійських романів, читачі “Собаки Баскервілів” можуть подумати, ніби замок став родинним гніздом, яким впродовж віків володіла певна династія. Нічого подібного! “Сент-Міклош” постійно змінював власників — коли земля, на якій він стоїть, переходила в нові руки, до замку в’їжджав й новий володар. Тривалий час тут панували угорські аристократи, доля фортеці “Сент-Міклош”тісно переплетена з долею замку “Паланок”.

Старовинна фортеця “Сент-Міклош” була свідком однієї з найдраматичніших історій кохання в Європі. У 1612 р класичний замок, купує впливовий трансільванський князі Ракоцій. І ось з цього періода розпочалася найяскравіша та в то же час трагічна історія. У 1676 р по смерті Ференца Ракоці замок успадковує вдова колишнього власника Ілона Зріні. Довгий час, молода княгиня жила в Мукачівському замку, під наглядом своєї нестерпної свекрухи. Між жінками виникали часті конфлікти, жили як кіт з собакою. Але, Ілона терпіла за заради своїх двох дітей. Її син Ференц Другий Ракоці, був прямим спадкоємцем майна князів Ракоці, тому виходу окрім смирення не було.

Незабаром, жінка зустріла графа Імре Текелі, він був волелюбним трансильванським аристократом, який керував повстанцями – куруців, а ті в свою чергу відчайдушно боролися проти австрійської корони. Між парою зародилися щирі і прекрасні почуття, що зберігалися протягом усього їхньої життя, незважаючи на важкі випробування. Ілона була старше графа на 14 років, тому зовсім не дивно, що австрійська корона, яка добре знала про плани та настрої Текелі, не вітали і навіть засуджували відносини між парою. Закохані довгий час уникали сторонніх очей, та зустрічалися таємно в замку Сент-Міклош. Якщо вірити легенді, це було не складно, оскільки обидва замки з’єднувалися між собою підземним ходом. Згодом в таємних зустрічах необхідності не було, в 1682 р вони офіційно стали подружжям.

Сьогодні про княгиню ходять легенди і неймовірні історії в тутешніх краях. Вона символізує образ самовпевненої, вольової та розумної жінки , що завжди боролася за справедливість та свободу протягом всього свого життя. В історії її пам’ятають як представницю дворянського роду, яка кинула виклик австрійській короні та довгий час вела непримиренну боротьбу проти неї.

Сьогодні Сент-Міклош - державна власність, яка знаходиться у концесії.

Під час реставрації 1939 року в стіні замку був знайдений замурований людський кістяк. Хто склав свої кості під час будівництва фортеці, невідомо. Історики вважають, що скелет — данина середньовічній традиції. Вважалося, ніби замурування в стіні замку живої людини може надати споруді чарівної сили, підсилити її обороноздатність. Невдовзі після реставрації німці перетворили колишній Замок кохання на в’язницю, а згодом радянська влада залучила його під приміщення сільради.Запамятайте, що майже зруйнований і майже забутий замок був відреставрований зусиллями художника Йосипа Бартоша.

Як будь-яка порядна середньовічна фортеця, “Сент-Міклош” має свої таємниці: господарі можуть показати декілька подвійних стін, що утворюють таємні переходи. Основні приміщення мають сферичні зводи, у той час як вежі палацу отримали хрестоподібні дахи. Оскільки ця масивна фортеця була споруджена як феодальне укріплення, вона зведена над глибокими підвалами, в яких колись зберігалось зерно. Дах оперізують бійниці — необхідний елемент захисної системи.

Сьогодні у її стінах не тільки проводять екскурсії, але й правлять шлюбні церемонії. У “Сент-Міклош” можна замовити незвичайну, лицарську весільну церемонію. Тут проходять пишні і романтичні шлюбні обряди, а коханці запрошують своїх прекрасних дам у замок, щоб поклястися їм у коханні і вірності. Господарі планують відреставрувати спальню княгині Зріньї, щоб молоді могли провести в замку свою першу ніч. Адже за стародавньою традицією вважається, що перша шлюбна ніч, проведена в культовому місці, може стати запорукою щасливого подружнього життя.

Крім того, господарі замку пропонують гостям багато цікавих розваг: виступи камерних оркестрів, театралізовані програми, виготовлення монет, проведення пленерів. Романтично налаштовані туристи можуть замовити замість звичайної екскурсії оглядини замку у світлі смолоскипів.

Щороку у Чинадієвському замку проводиться фестиваль середньовічної культури “Срібний Татош”. Під час “Срібного Татошу” відбуваються двобої на мечах, турніри та бугурти. Музики та танцюристи демонструють своє мистецтво — разом зі знанням відповідного періоду Середніх віків. Всіх охочих запрошують на ярмарок, де можна постріляти з автентичного арбалету, придбати оригінальні речі і покуштувати старовинних страв. У вечірній час біля замку влаштовують вогненне шоу.

За роки роботи завдяки новим господарям і праці волонтерів - Чинадіївський замок перетворився на справжній центр мистецтва і культури. Тепер за рік замок відвідують близько 50 000 туристів. В “Сент-Міклош” працює туристичний інформаційний центр, що безкоштовно надає корисну інформацію: що можна подивитись в регіоні, як дістатися до атракцій, де пропонують найсмачніші закарпатські страви. У замку чекають на відвідувачів кожного дня, без вихідних. Плата за екскурсію символічна — ваш внесок буде використано для подальшої реставрації замку.