Вижниця

Навколо назви районного центру Буковини точиться чимало суперечок. Саме звідси починаються гори Карпати і ще у XII ст. за правління князя Ярослава Осмомисла збудовано фортецю. Навколо неї стояли вежі, на яких чатували вартові. У 1259 р. на Буковину прийшли війська монголо-татар під керівництвом Бурундая і зруйнували усі укріплення, в тому числі Городок на Черемоші (Вижниця). Уціліла одна вежа, і це дало нову назву поселенню. Легенди свідчать, що Вижниця походить від: дерева вишні, яких тут багато; воза та ваги, що пов'язано з торгівлею; висоти, і звідси - Вижниця, Возниця, Важниця, Вежниця, Вижній.

У XVIII ст. Вижниця була одним з найбільш населених пунктів Буковини. Крім українців, тут проживали вірмени, євреї. Останні займалися ремеслом та торгівлею, і в 1767 року молдавський господар видав грамоту на право торгового містечка. З приходом до влади Австрійської монархії у кінці XVIII ст. відбуваються чималі зміни. Замінюється кріпаччина на панщину, починається розпад сільської общини, засновується православний релігійний фонд, починається сплав лісу по річці Черемош, дозволено ввозити алкогольні напої, вводяться нові податки, запроваджується садіння картоплі, розводяться сади, будуються церкви, школи. Утиски місцевого населення привели до того, що вони почали писати скарги, приймати участь у русі опришків під керівництвом Мирона Штолюка (1817-1830) та селянському повстанні під керівництвом депутата австрійського парламенту Лук'яна Кобилиці у 1848 р., що привело до ліквідації кріпаччини та багатьох панських повинностей.

Великий внесок зробили для Вижниці депутат австрійського парламенту Микола Василько та бургомістр Марк Фогель на початку XX ст. До Першої світової війни вони зуміли організувати будівництво електростанції, лікарні, каналізації, бурси для гімназистів, гімназію, школи токарства, різьбярства та металевої орнаментики (нині коледж прикладного мистецтва), школи, брукованих доріг, приміщення залізничного вокзалу. Цікавим був національний склад містечка у 1900 р.: у ньому проживали 199 українців, 3977 євреїв і 270 поляків та німців. Саме з цим краєм пов'язано 7 років життя провидця, одного з засновників релігійної течії хасидизму Баал Шем Това. Саме тут Бешт отримав наснагу на великі справи, які сьогодні продовжують тисячі релігійних общин хасидів багатьох країн світу. У с. Виженці, поблизу Вижниці збереглася його купальня і за живильною водою гірської річки приїздять євреї з США, Австрії, Угорщини, Ізраїлю, Швейцарії та інших країн світу. У Вижниці знаходилася школа равенів (священників), 11 синагог. У 1902 р. проходив з'їзд хасидів, на якому побувала велика кількість представників єврейської національності з багатьох країн світу.

Вижниця - батьківщина знаменитого ВІА "Смерічка", солісти якого Назарій Яремчук та Василь Зінкевич вперше виконали "Червону руту". У містечку діє музей-садиба Н. Яремчука.

• Дмитрівська церква (XIX ст.);
• Миколаївська церква (кін. XIX ст.);
• Петропавлівський костел (XIX ст.);
• синагога (XIX ст.);
• вокзал станції Вижниця, австрійських часів;
• Вижницька ратуша (будинок міської ради, початок ХХ ст.);
• будинок Москви-Голоти (вул Миру, 13).
• Пам'ятники: Лук'янові Кобилиці та пам'ятна дошка Іванові Миколайчуку (на будівлі кінотеатру ім. Т. Г. Шевченка).

• музей-садиба Назарія Яремчука при місцевій школі-інтернаті (вул Миру);
• музей поета Миколи Марфієвича;
• музей коледжу прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка (вул Українська, 76).

Вижниця (Wiznitz, венгер. Wiznitz, рум. Vijnita, англ. Viznits) - місто, районний центр Чернівецької області, на правому Буковинському березі Черемоша, в 56 км від Чернівців. Коли виникла Вижниця, достовірно не відомо. За однією з версій місто, як поселення, на Черемоші вперше згадується в літописах ще в 1158 році. По іншій, перша згадка про місто міститься в молдавському літописі за 1501 рік. Після завоювання Оттоманської Портою Молдавського князівства з 1514 по 1574 роки була під владою турків. Потім, в Молдавському князівстві, що було васалом Туреччини, до 1774 р.