Головна синагога, Вижниця

Місто Вижниця раніше вважався одним з єврейських центрів Буковини. Частка євреїв на початок 20 століття складала до 90 % населення міста. Тоді ж функціонувало 11 синагог. Головна синагога – найбільша з них, яка збереглася по сьогодні.

Головна синагога (нині Міський народний будинок творчості та дозвілля) у місті Вижниці Чернівецької області була зведена у 1789 р. і знаходиться у центрі міста, на головній площі. Відомо, що у цьому місті єврейська громада оселилася ще у XVІІ ст. У головній синагозі молилися в основному шановані купці, пізніше у Вижниці були збудовані ще синагоги для молоді, для торгівців лісом та простих людей. У своєму архітектурному вирішенні головна синагога – це триярусна кам'яниця бірюзового кольору із заломним дахом, яка характеризується своїм привабливим естетичним виглядом.

Побудована синагога була в середині 19 століття. Перша світова війна сильно зачепила споруду – вона горіла і стояла спустошеною весь міжвоєнний період, поки в 1960-х роках будівлю реконструювала радянська влада, перетворивши її на Будинок культури, яким вона є і досі. До речі, на початок незалежності України у місті проживало всього 3 єврейські сім'ї. Це всі, хто залишився від колись великої і процвітаючої юдейської общини міста.

Будівля представляє собою цікавий зразок єврейської сакральної архітектури на Буковині. Головна синагога є домінуючою спорудою на центральній площі Вижниці. За головною синагогою – маленька синагога для молоді. Зараз тут котельня. Ліворуч від колишньої синагоги знаходиться рожевий двоповерховий будинок із оригінальним фронтоном на центральному фасаді та скатним дахом. Це ще одна культова єврейська споруда – міква, що слугувала іудеям лазнею.

У період Першої світової війни її спалили російські війська, після чого будівля упродовж кількох десятків років стояла у руїнах. Лише у 60-ті роки XX ст. синагогу реконструювали, а у її приміщенні розмістили будинок культури, у якому розпочинав свій творчий шлях народний артист України Назарій Яремчук у складі вокально-інструментального ансамблю "Смерічка". На сьогодні вона є однією з небагатьох добре збережених до нашого часу єврейських божниць, нині тут і надалі розташований народний будинок творчості та дозвілля.

Головна синагога у Вижниці нині є закладом культури, вважається однією з домінант у архітектурі Ринкової площі і належить до пам'яток архітектури місцевого значення. Загалом у місті нараховувалось приблизно вісім синагог, до сьогодні, крім двох згаданих, збереглася також у занедбаному стані хасидська синагога у західній частині міста, неподалік від Миколаївської церкви та краєзнавчого музею, і ще одна колишня синагога використовується як спортзал.

Головна синагога знаходиться у самому центрі містечка на площі Ринок. До Вижниці найзручніше дістатися рейсовими автобусами з Чернівців, Коломиї та Івано-Франківська.

Час роботи: рекомендуємо відвідувати у робочий час протягом будніх днів.

Вижниця – невелике прикарпатське містечко з населенням всього близько 5 тисяч мешканців. Але дивовижна краса навколишніх гір та лісів, стрімкого Черемошу у поєднанні з оригінальною архітектурою австрійських часів робить її справжньою перлиною прикарпатської частини Буковини. Розташована Вижниця біля підніжжя Карпат, на правому березі бурхливого Черемошу, за 70 км від обласного центру – Чернівців. Назва міста походить від слова «вижній» (верхній).

Перша згадка про місто міститься у молдовському літописі за 1501 рік. У 1514–1574 роках місто перебувало під владою турків. До 1774 року Вижниця була підпорядкована Молдовському князівству, пізніше — Австро-Угорщині. Наприкінці XVIII століття, з початком розвитку лісової промисловості, Вижниця стає важливим пунктом торгівлі деревиною. Після регулювання русла Черемошу (1790–1812 роки) будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти по ґрунтовій дорозі через Бояни — на Бессарабію і Поділля.

Вижниця зазнала страшного спустошення у роки Першої світової війни. Місто кілька разів переходило з рук у руки, внаслідок чого більшу частину будівель перетворили на руїни, а кількість жителів зменшилася до 500 осіб.

905 року у Вижниці організовано крайову школу різьбярства, токарства й металевої орнаментики. Її відвідувало 20 дітей. Засновниками і вчителями її були славнозвісні гуцульські різьбярі Василь Шкрібляк, Василь Девдюк, Марко Мегеденюк, Федір Гнатюк. Вироби школи незабаром стали відомими далеко за межами краю.

Протягом 1869-1872 рр. інспектором шкіл Вижницького повіту працював письменник Юрій Федькович. Деякий час у Вижниці жив і помер український художник, письменник і громадський діяч Корнило Устиянович (1839-1903). Тут народився відомий польський художник Юліуш Косак (1824-1899); провела свої дитячі і юнацькі роки польська художниця Ганна Чарториська.

У місті бували українські письменники: Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, художник Іван Труш та інші діячі культури. Громадськість міста завжди гостинно і радісно зустрічала своїх улюблених митців. 23 липня 1901 року на честь приїзду Лесі Українки в найбільшому на той час приміщенні було організовано великий концерт.

Вижниця є батьківщиною народного артиста України Назаря Яремчука, тут зародилися вокально-інструментальний ансамбль “Смерічка” та фольклорно-танцювальний ансамбль “Смеречина”, розпочинав творчу кар’єру Василь Зінкевич та багато інших відомих діячів мистецтв.