Свято-Миколаївська церква, Вижниця

Вижниця для туристів – це в першу черга карпатська природа оточуючого місто Вижницького національного парку. Однак невеличке містечко має що запропонувати для огляду. В місті збереглася історична забудова, багато кам'яниць, садиб заможних жителів та церков. Однією з таких пам'яток є Миколаївська церква, що тотально відрізняється своїми формами від інших храмів Буковини.

Свято-Миколаївська церква у місті Вижниця Чернівецької області була зведена у 1924 році у нетиповому для буковинських церков стилі необароко і знаходиться у центрі міста. Відомо, що того ж 1924 року її освятили. Цей храм було збудовано біля старої дерев'яної церкви св. Параскеви, яку пізніше у 1930 році перевезли у сусіднє село Багна, де вона існує і нині.

Мурована церква св. Миколая – хрестоподібна у плані, характеризується оригінальністю свого архітектурного вирішення, адже вона була єдиним на Буковині храмом, збудованим у бароковому стилі. Однак, у своєму первісному вигляді церква до наших днів не збереглася. У 1961 році блискавка влучила у дах храму, внаслідок чого виникла пожежа, яка спопелила куполи церкви. Пізніше, вже у 90-тих роках XX ст. тут було здійснено реконструкційні роботи. До пожежі церква мала зовсім інший вигляд та інші куполи. У результаті проведення ремонтних робіт верхи храму стали низькими, дещо приплюснутими, з куполами у стилі релігійної течії старообрядців.

Не дивлячись на втрату свого автентичного вигляду, ця церква увійшла до списку тринадцятьох найкрасивіших храмів Буковини. І справді, храм вартий того, щоб його побачити - схожу святиню в Україні знайти непросто. Церква обнесена невисоким кам'яним муром, який, імовірно, є старішим за сам храм. На території стоїть стінова п'ятиколонна дзвіниця, схожа на дзвіниці храмів святого Івана Сучавського та Миколаївської у недалекій Виженці. Прицерковна територія доволі велика і гарно доглянута.

Церква св. Миколая у Вижниці є діючим храмом, вирізняється оригінальністю своїх форм, відноситься до єпархії УПЦ МП і належить до пам'яток архітектури місцевого значення. Церква розташована на підвищенні, серед приватної забудови, напівдорозі між костелом та пам'яткою історії - будинком Анни Москви.

Церква знаходиться на вулиці Лук'яна Кобилиці, 5, що в самому центрі містечка. До Вижниці зручно дістатися автобусами, які регулярно відправляються з Чернівців, Коломиї та Івано-Франківська. 

Час роботи: храм є діючим, однак відкривається тільки на час богослужінь.

Вижниця – невелике прикарпатське містечко з населенням всього близько 5 тисяч мешканців. Але дивовижна краса навколишніх гір та лісів, стрімкого Черемошу у поєднанні з оригінальною архітектурою австрійських часів робить її справжньою перлиною прикарпатської частини Буковини. Розташована Вижниця біля підніжжя Карпат, на правому березі бурхливого Черемошу, за 70 км від обласного центру – Чернівців. 

Перша згадка про місто міститься у молдовському літописі за 1501 рік. У 1514–1574 роках місто перебувало під владою турків. До 1774 року Вижниця була підпорядкована Молдовському князівству, пізніше — Австро-Угорщині. Наприкінці XVIII століття, з початком розвитку лісової промисловості, Вижниця стає важливим пунктом торгівлі деревиною. Після регулювання русла Черемошу (1790–1812 роки) будівельний ліс і дрова сплавлялися до Чернівців, а звідти по ґрунтовій дорозі через Бояни — на Бессарабію і Поділля.

Вижниця зазнала страшного спустошення у роки Першої світової війни. Місто кілька разів переходило з рук у руки, внаслідок чого більшу частину будівель перетворили на руїни, а кількість жителів зменшилася до 500 осіб.

905 року у Вижниці організовано крайову школу різьбярства, токарства й металевої орнаментики. Її відвідувало 20 дітей. Засновниками і вчителями її були славнозвісні гуцульські різьбярі Василь Шкрібляк, Василь Девдюк, Марко Мегеденюк, Федір Гнатюк. Вироби школи незабаром стали відомими далеко за межами краю.

Протягом 1869-1872 рр. інспектором шкіл Вижницького повіту працював письменник Юрій Федькович. Деякий час у Вижниці жив і помер український художник, письменник і громадський діяч Корнило Устиянович (1839-1903). Тут народився відомий польський художник Юліуш Косак (1824-1899); провела свої дитячі і юнацькі роки польська художниця Ганна Чарториська.

У місті бували українські письменники: Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник, художник Іван Труш та інші діячі культури. Громадськість міста завжди гостинно і радісно зустрічала своїх улюблених митців. 23 липня 1901 року на честь приїзду Лесі Українки в найбільшому на той час приміщенні було організовано великий концерт.

Вижниця є батьківщиною народного артиста України Назаря Яремчука, тут зародилися вокально-інструментальний ансамбль “Смерічка” та фольклорно-танцювальний ансамбль “Смеречина”, розпочинав творчу кар’єру Василь Зінкевич та багато інших відомих діячів мистецтв.

Вижниця туристична - дерев'яна Дмитрівська церква (ХІХ ст.); Миколаївська церква (кін. ХІХ - поч. XX ст.); Петропавлівський костел (ХІХ ст.); синагога (XVIII ст., тепер Палац культури); старий вокзал (австрійських часів), Вижницька ратуша (поч. ХХ ст.); будинок-готель Анни Москви-Голоти (тут у свій час побували Леся Українка, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська), музей-садиба Назарія Яремчука, музей поета М. Марфієвича, музей коледжу прикладного мистецтва ім. В. Шкрібляка (у його фондах зберігаються понад 600 експонатів дипломних та кращих семестрових робіт: це жіночі блузки, чоловічі сорочки, серветки, рушники, доріжки, скатертини). Про історію міста та краю можна дізнатись, відвідавши Вижницький народний краєзнавчий музей. Вижниця по праву вважається центром народних промислів (вишивка, виготовлення килимів, обробка деревини, писанкарство, інкрустовані вироби).