Бурштин

• фольклористично-мікротопонімічна - є декілька поетичних легенд, але завжди пов'язаних із власне бурштином - розкидуванням каміння, розірванням намиста чарівної княжни тощо. Є суто роботою народної уяви та фантазії;
• теологічна - топонім містечка утворено напряму від назви коштовного каменю бурштину, оскільки містечко могло бути за давнини обмінним чи торговельним пунктом виробів із цієї живиці (за припущенням І. Войчишина) або місцем, де обробляли бурштин і виготовляли з нього прикраси (за версією С. Бабишина та Ю. Кругляка) або й місцем, де його власне знаходили (за свідченням "Хроніки міста Бурштина"). Але в історичних джерелах немає жодної документальної згадки про наявність бурштинового гутиська чи місця продажу бурштинових виробів в околицях Бурштина. Крім того, Бурштин став Бурштином лише у 2-й половині XVI століття (до того містечко звалось Нове Село);
• антропонімічна - існують підстави вважати, що топонім Бурштин утворився, як і в багатьох інших випадках, від антропоніма, причому в історичних джерелах доби середньовіччя збереглося кілька згадок про людей з такими прізвищами. Так, за даними галицьких судових актів у 1648 році калуський староста Самуїл Понятовський подав позов на міщан та селян за їхню участь в осінніх бунтах, і серед інших у списку повстанців значилися Іван та Гриць Бурштини з села Сівка. Тож, не виключено, що містечко названо іменем нового осадника на ймення Бурштин. Хоча прямих доказів про причетність людей на прізвисько Бурштин до перейменування Нового Села немає;
• ґрунтознавча - львівський науковець О. Купчинський зараховує Бурштин до групи населених пунктів, назви яких утворилися від кольору води і ґрунту, щоправда без ґрунтовної аргументації;
• лінгвістична - її автор місцевий педагог В.Матіїв припустив, що свою назву місто отримало від кам'яного замку, який німецькі будівельники і колоністи-урядники назвали рідною мовою burgstein (burg - "замок", stein - "камінь").

Здійснивши одне з останніх ретельних досліджень, місцевий краєзнавець Зеновій Федунків дійшов висновку, що сучасний Бурштин отримав свою теперішню назву в 2-й половині XVI століття після відбудови зруйнованого татарами чи повінню поселення Нове Село, до того ж на новому місці. Тоді існувала практика називати новозасновані поселення або іменами власників, або за мікротопонімічними ознаками - назвами урочищ, річок, особливостями рельєфу, але оскільки прямих доказів про отримання містечком свого наймення від людей на прізвище Бурштин немає, тому найвірогідніше, що поселення дістало назву від географічного об'єкта, найвірогідніше від урочища.

Перші письмові згадки про Бурштин належать до 1554 року. Тоді в містечку було 100 господарств. Населення займалося землеробством і ремісництвом (шевство, кравецтво, ковальство, кушнірство, пекарство).

• У 16 столітті у місті працювали млин, броварня, солодовня тощо.
• У другій половині 16 століття власником міста став польський магнат граф Скарбек. Тут збудували замок-фортецю.
• У 1629 році поблизу Бурштина відбулася польсько-татарська битва, внаслідок якої місто було пограбоване й зруйноване.
• У 1630 році Бурштин стає власністю графа Яблоновського.
• Під час Національно-визвольної війни 1648-1654 роках мешканці міста взяли участь у воєнних діях.
• У 1730-1750-х роках жителі брали участь у русі опришків.
• На початку 20 століття Бурштин належав графові І. Скарбеку, який побудував тут великий палац, звів уніатську церкву (1802 рік), заснував католицький монастир сестер милосердя (існував у 1842-1945 роках).
• У 1829 році у Бурштині виявлено поклади алебастру. Проте тут відбувалася лише кустарна розробка кар"єрів.
• У 1849 році було відкрито однокласну народну школу. У 1882 році тут збудували приватну аптеку й два лікарські пункти.
• У 1857 році у містечку мешкало 3470 осіб.
• У 1860-х роках поблизу Бурштина прокладено залізницю й збудовано однойменну залізничну станцію.
• У 1898 році у містечку відкрито чотирикласну школу, яка в 1909 році була реорганізована в п'ятикласну.
• У роки Першої світової війни у місті в різний час перебували російські, австро-угорські, польські й радянські війська. З вересня 1920 року Бурштин відходить під владу Польщі. Внаслідок воєнних дій місто зазнало значних руйнувань.
• У 1920-1930-х роках у місті діяли гуральня, цегельня, водяний млин, три пекарні.
• У 1930 роках тут відкрито першу електростанцію.
• У вересні 1939 роках Бурштин відійшов до складу УРСР.
• У жовтні 1939 роках відновлено роботу електростанції. У містечку діяли Будинок культури, середня школа, хата-читальня, районна лікарня.

• У 1940 році Бурштину було надано статус селища міського типу. Протягом 1940-1962 роках він був районним центром.
• У роки Другої світової війни місто було окуповане німецько-фашистськими загарбниками в період з 4 липня 1941 роках до 26 липня 1944 році. Під час окупації на території Бурштина діяли підпільні групи.
• У червні 1962 році у місті почалося спорудження теплової електростанції. У 1964 році тут було відкрито філію Київського енергетичного технікуму.
• У 1960-х роках у Бурштині діяли дві бібліотеки, Будинок культури, клуб.
• Наприкінці 20 століття у місті працювали ДРЕС, завод великопанельного домобудування та хлібокомбінат.
• У 1993 р. Бурштину надано статус міста.

Місто поділяється на 2 частини: Старий Бурштин (старе місто) і Новий Бурштин (селище енергетиків). На початку 21 століття у місті працювали Бурштинська теплова електростанція, завод збірних залізобетонних конструкцій, хлібокомбінат та ін. На південь від міста розташоване Бурштинське водосховище. Поблизу міста було виявлено кам'яні знаряддя праці доби бронзи та збереглося 6 стародавніх курганів.

З 1809 по 1811 роки у Бурштині жив і працював син всесвітньо відомого композитора В. А Моцарта Франц Ксавер Вольфганг Моцарт. Народився Франц Ксаверій Моцарт 26 липня 1791 році у Відні. Тут він освоїв гру на фортепіано й теорію гри на скрипці. У сімнадцятирічному віці щоб заробити трохи грошей переїхав до Львова, де одержав вигідну пропозицію викладати лекції музики двом донькам графа Баворовського в Підкамені, неподалік від Рогатина. І хоча, оплата була досить високою, в цьому селі музикант відчував себе дуже ізольованим, тому через рік, у 1809 році прийняв пропозицію імперіального шамбеляна (представника австрійського цісаря в містечку) фон Янішевського про навчання музики його дітей у Бурштині. Тут він прожив два роки. За цей час організував перший світський хоровий колектив, здійснював постановки п'єс, часто давав концерти для гостей бурштинського поміщика, на яких виконував батькові та перші власні музичні твори. Багато подорожував композитор по Україні, де його концерти сприймалися на біс. У 1838 р. композитор повернувся до Відня і був обраний почесним капельмейстером Моцартуму у Зальцбурзі. Помер 29 липня 1844 р. у курортному місті Карлсбаді, де й був похований.

Згідно з рейтингом журналу "Кореспондент", складеним 2010 року на основі даних Держкомстату України за ступенем того, як багато небезпечних речовин викидають в атмосферу підприємства і транспорт міст України, Бурштин посів третє місце серед найбільш забруднених міст Україні, слідом за Кривим Рогом та Маріуполем. 

Найбільшим забруднювачем міста є Бурштинська ТЕС, яка станом на 22 лютого 2011 входила до 10 об'єктів, які є найбільшими забруднювачами довкілля в Україні.

У 2017 році викиди від виробничої діяльності Бурштинської ТЕС становили 158,5 тис. тонн – майже 80% усіх викидів від стаціонарних джерел забруднення на Прикарпатті. 

У найсвіжішій "Регіональній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області" управління екології ОДА вказано, що щільність викидів у рік у розрахунку на квадратний кілометр території області складала більш як 14 тонн, а в розрахунку на одну особу – 142,4 кг. За даними головного управління статистики в Івано-Франківській області, у структурі викидів забруднюючих речовин переважають: діоксид та інші сполуки сірки – 137,7 тис. т (в т. ч. 127 тис. т від Бурштинської ТЕС); сполуки азоту – 14,2 тис. т (та 108,7 тис. т відповідно);  речовини у вигляді суспензії та твердих часток – 31,5 тис. т (27,9 тис. т відповідно).

Обсяги викидів не відповідають європейським нормам й істотно шкодять здоров’ю людей, йдеться в дослідженні науковців Івано-Франківського національного університету нафти й газу "Екологічні проблеми енергетики", що його оприлюднили три роки тому. Дослідники сконцентрувалися на екологічних особливостях території навколо Бурштинської ТЕС і проаналізували вплив викидів. Окрім спеціалістів ІФНТУНГ, до дослідження були залучені вчені Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України. В роботі були використані дані з екопаспортів Буршитської ТЕС за 2010, 2013, 2015 роки та власні дослідження. "Відсутність якісного палива та морально застаріле обладнання призводять до наднормативних викидів хімічних газоподібних сполук і твердих часток в атмосферне повітря. Викиди є основними джерелами хімічного неканцерогенного, канцерогенного та радіоактивного забруднення атмосферного повітря, що впливають на якість життя та здоров’я населення", – визначили науковці.

Бурштинська ТЕС входить до списку Топ-100 підприємств України, що завдають найбільшої шкоди довкіллю та здоров'ю мешканців Карпатського регіону, зазначено в дослідженні. Викиди з трьох димових труб ТЕС, висотою 180 та 250 м, розносяться на відстань до 100 км. Понад 20% шкідливих речовин, – а серед них летюча зола, частки недопаленого пилуватого вугілля, сірчистий ангідрид, оксиди азоту, сполуки важких металів, – розсіюються за певних погодних умов під час інверсійних процесів за межі не тільки Карпатського регіону, але і навіть нашої країни. Зола та вугільний пил осідають переважно у 30-кілометровому радіусі навколо станції. Золошлакові відходи містять у своєму складі важкі метали і радіонукліди, які повітряним шляхом – через вітрову ерозію відвалів – також потрапляють у біосферу, вказують науковці.

Істотний рівень забруднення пов’язаний з використанням низькосортного вугілля та зі збільшенням потужності ТЕС, вважають дослідники. Викиди погіршують стан здоров’я населення, яке проживає на прилеглих територіях. Тільки вплив вугільної золи та пилових викидів в рази підвищує рівень захворювання органів дихання, органів травлення, систем кровообігу, ендокринної системи, розладів харчування, обміну речовин, провокує вроджені аномалії.

Висновок науковців підводить до того, що зменшення об’єму викидів, їх відкритий моніторинг та прогнозування екологічної ситуації навколо ТЕС дозволить змінити якість життя мешканців Бурштина, Івано-Франківщини й України загалом.

12 енергоблоків Бурштинської ТЕС були введені в експлуатацію в 1964–1968 роках. Завдяки вдалому географічному розташуванню на перетині ліній електропередач, що з’єднують Україну з Угорщиною, Словаччиною та Румунією, з 2002 року ТЕС відокремлена від об'єднаної енергосистеми України і працює у складі так званого "Бурштинського острова" – паралельно з об'єднаною енергетичною системою європейських країн (UCTE). Сьогодні 36% виробленої нею енергії йде на експорт в країни ЄС і Молдову. 

Заклади культури Бурштина:

• Будинок культури ім. Т.Шевченка - перший громадський культурний заклад міста, зачатки свої бере з 1908 року, коли й постала знана в окрузі хата-читальня "Просвіти", яка тепер переросла в народний будинок культури.
• Палац енергетиків "Прометей" - заснований 1971 року як відомчій і профільний — заклад культури і дозвілля працівників Бурштинської ТЕС, він весь час функціонував як місце відпочинку і розвитку художньої самодіяльності мешканців усього міста Бурштин. Має кіноконцертний зал на 700 місць, малий зал на 250 місць, конференц-зал на 60 місць, бібліотеку з читальним залом, спортзал;
• Музей ОУН-УПА (офіційна назва - Музей визвольних змагань Галицького району) - започаткований у 1996 році з ініціативи Братства ОУН-УПА Галицької районної станиці і товариства політв'язнів та репресованих Галицького району і затверджений рішенням позачергової Галицької районної сесії від 8 березня 1998 року. Експозиція, що розповідає про українських патріотів розмістилась у Бурштинському палаці культури "Прометей";
• Музей Ольги Басараб — музей нескореної українки, громадської та революційної діячки Ольги Басараб.
• Історико-етнографічний музей "Берегиня" (неофіційна назва - Музей Опілля) — основний суспільно-громадський зміст діяльності Музею Опілля полягає у відроджені духовності, поширенні народних звичаїв, обрядів, збереженні найкращих надбань матеріальної і духовної культур етнорегіону.
• 3 бібліотеки - дитяча, доросла, профкому Бурштинської ТЕС
• Збудований у 1976 році спортивний комплекс "Енергетик" у теперішній час залишається головним осередком розвитку спорту, оздоровлення та відпочинку не тільки жителів міста Бурштина, а й цілого Галицького району. На 2018 рік при комбінаті спортспоруд працювали секції важкої атлетики, вільної боротьби, футболу, карате-до та деяких інших видів спорту. Багато спортсменів-бурштинців є професіоналами. Найбільших результатів на професійній арені досягали веслувальники, каратисти та футболісти. Утворений 1948 року футбольний клуб "Енергетик" грав у першій лізі чемпіонату України.
• Гордістю міста є плавальний басейн “Дельфін”, який щодня відвідують більше ста осіб. У приміщенні басейну діє фітнес-центр для жінок та сауна.
• У Бурштині діє відома дитячо-юнацька школа веслування на байдарках та каное. Розташування водного каналу в місті дозволяє проводити регулярні тренування та змагання з веслування. Розвивати силу та витривалість юні бурштинці можуть у спортивно-оздоровчому клубі зі східних єдиноборств "Сейдо" та дитячо-молодіжному клубі з карате-до "Тайфун". Відкриті секції з волейболу, баскетболу, футболу, шахів, авіамодельного будування. Для любителів зимових видів спорту взимку працює відкрита льодова арена.

У сучасному Бурштині діють такі релігійні громади:

• греко-католицька: Церква Всіх Святих і Священомученика Йосафата - величний храм, освячення якого відбулося 2 грудня 2001 року і історична Церква Воздвиження Чесного Хреста (XVIII ст.) в старій частині міста на вулиці Шевченка;
• римо-католицька: Костел Пресвятої Трійці, стара будівля (XVIII-XIX ст.ст.) культової споруди була повернута римо-католицькій громаді в 1991 році; після капітального ремонту і оновлення інтер'єру костьол став використовуватися за первісним призначенням;
• православна: Храм Преображення Господнього (УПЦ КП), 1999 року громада оформилась, у 2002 році збудовано і освячено церкву, яка була розібрана в селі Копанки Калуського району (дерев'яна церква Пресвятої Трійці, збудована греко-католицькою громадою в 1945 році, № 771 у реєстрі пам'яток області), продана православною громадою Копанок і перевезена в Бурштин.

У Бурштині збереглися сліди валів міського замку XVI століття. Колись у Бурштині був зведений також розкішний палац власників містечка - Яблоновських, фасад якого прикрашали колони з капітелями, а навколо споруди було закладено дендропарк. На тепер усе, що збереглося від родини Яблоновських в Бурштині це споруджена в 1813 році в центральній частині кладовища каплиця-усипальниця Скарбеків-Яблоновських - прямокутна в плані споруда з двосхилим верхом та вищою за неї вежею дзвіницею. Також надаємо фото центру міста та школи з костелом на початку 20 століття.

Сучасне архітектурне обличчя міста вималювалося переважно в 1-й половині 1970-х років, коли в Бурштині звели цілий ряд житлових будинків, споруд культурного призначення, промислових об'єктів тощо.

 

Міська скульптура Бурштина:

• повнофігурний пам'ятник Тарасові Шевченку - споруджений до 180-річчя від дня народження поета у 1994 році (автори — скульптор Анатолій Кущ і архітектор Олег Стукалов), встановлений біля палацу культури "Прометей";
• Пам'ятник невідомому солдату - встановлений у старій частині міста;
• Скульптура, встановлена на честь поетеси Марти Гай у бібліотеці ПК "Прометей" (автор - скульптор Голояд Богдан Маркович, син Марти Гай);
• Пам'ятник Ользі Басараб, встановлений у центрі міста біля ЗОШ I-III ст. № 2.