Белеїв

Белеїв - село Долинського району Івано-Франківської області. Населення становить 879 осіб. Орган місцевого самоврядування - Белеївська сільська рада. Село розташоване на відстані 18 кілометрів від Долини у північному напрямку. Через поселення протікає річка Тур'янка. На південно-східній стороні від села бере початок потік Велика.

Перша згадка про Белеїв сягає XIX століття, але знайдений на околиці кам'яний молот засвідчує, що люди тут селилися ще в кам'яну добу. Оскільки село засноване у період панування монголо-татарського іга, то існує версія, що назва Белеїв походить від імені татарського воєначальника. Серед жителів села побутує легенда, що нібито в часи нападу татарської орди, через місцевість проходив один із загонів цих загарбників. І саме на місці нинішнього населеного пункту, у тіні віковічних дерев він зупинився на привал, під час якого татари обідали чи вечеряли. А оскільки їх проводирем був хан Бела, а він теж їв, то пізніше, коли хтось із селян, що тут поселився, говорили: "Там, де Бела їв". З того часу село дістало назву Белаїв, яка пізніше змінилась на Белеїв.

Назва села є присвійною формою прикметника й аналогічна назвам половини всіх сіл Галичини - від прізвища "Белей" (феодального власника села), та й таке прізвище досі наявне на Прикарпатті.

На початку XX століття у селі було засновано товариство "Просвіта", активними діячами якого були Прокіп Матійців та Іван Ярич. Згодом семеро просвітян увійшли до сільського осередку ОУН, провідником якого був Тимофій Галів.

У 1939 році в селі проживало 1180 мешканців, з них 1145 українців, 5 поляків, 10 латинників і 20 євреїв.

У пам'ять борців за волю України у селі біля церкви насипано двоступеневу могилу, зруйновану в 1956 році. Осередок НРУ в квітні 1990 року відновив могилу. У селі відновлено також пам'ятний Хрест з приводу скасування панщини, встановлено Хрест на пам'ять про голодомор в Україні 1932-1933 років. Пам'ятником пошанували белеївці й односельчан, які загинули в роки Другої світової війни.

У селі є церква Святого Василія Великого, споруджена 1864 року. Релігійна громада: УГКЦ (о. Ярослав Савка).

Церква Святого Василія Великого - культова споруда, пам'ятка архітектури місцевого значення, що не є постійно діючим дерев'яним храмом однойменної парафії УГКЦ. Церква Святого Василія Великого зведена у 1864 році замість попередньої дерев'яної церкви Святого Василія, що існувала з 1759 року. Наприкінці ХІХ ст. була дочірньою до матірної церкви у Великій Тур'ї. Станом на 2015 рік регулярні богослужіння проводяться у новій мурованій церкві в центрі села. Стара церква - пам'ятка архітектури місцевого значення. Церква у користуванні громади УГКЦ.