Скелі Довбуша в селі Бубнище

Найближче проживання

Комплекс "Скелі Довбуша" - пам’ятка природи загальнодержавного значення, неповторна пам'ятка історії та архітектури раннього середньовіччя. Скельний печерний комплекс "Скелі Довбуша" має площу 100 гектарів і розміщений на південний захід від міста Болехів неподалік села Бубнище. Вас здивують неповторні форми величезних скель, гігантських каменів, які нагадують химерні образи тварин та різних дивовижних істот.

Скельний печерний комплекс "Скелі Довбуша" - це цікаве за формою та розташуванням нагромадження велетенського каміння висотою 30-50 метрів, які утворилися тисячі років тому на морському дні. Майже на кілометр зі сходу на захід тягнеться створений природою лабіринт, досягаючи ширини в 200 метрів. За даними археологів, тут було язичницьке капище, а пізніше християнський монастир.

Основна група Бубниських скель розташована поблизу сіл Бубнище та Поляниця Івано-Франківської, та села Труханів Львівської областей, в урочищі Заломи на південному схилі гори Соколова, в межах гряди шириною 200 м і завдовжки 600, котра тягнеться зверху (670м н.р.м.) - півночі-північного-сходу вниз (575м н.р.м.) - на південь-південний-схід.

Чистою правдою є те, що скельно-печерний комплекс Бубниські скелі здавна був могутньою обронною твердинею. Разом із фортецею "Тустань" в Уричі та скельним монастирем у Розгірчому, що біля Стрия, він творив єдину систему, в якій наші далекі предки боронили свою землю і свою віру.

Місцем скупчення туристів являється півмісяць основного масиву з:

внутрішньою площею;
печерами, що характеризуються чіткою геометрією форм;
слідами від колодязя; сходами, витесаними в кам'яних брилах;
ровом та залишками оборонного валу.

Головний масив оточений чудовими кам'яними статуями природного походження. Їм люди дали чудернацькі назви – "Колобок", "Тюльпан" (висота 40 метрів), "Лялька", "Вітрила", "Вій", "масив Відьми", "Броня", "Шуршун", "Поцілунок собаки-барабаки", "Чемодан Сальвадора Далі", "Зловмисники з космосу", "Веселий Роджер", "Бурчання ягнят", "Міст через вічність", "Життя прекрасне", "Сердечні стосунки", тощо. Під час подорожі до скель Довбуша використайте можливість задобрити "Лісового пана", висіченого на "хвості Дракона", розгадати старовинні написи, зробити світлину на фоні богатирського каменю, роздивитися кам'яні вухо та серце Олекси Довбуша.

Карта схема "Скелі Довбуша" Степана Слуцького

В деяких місцях відстань між скелями дуже вузька – становить лише 20-30 сантиметрів. Відчуття у туриста виникають суперечливі. В печерах між скелями стає все темніше, чутно писк та шарудіння крил кажанів, а також відлуння від капаючої води. Долаючи шлях, на мить може здатися, що виходу звідси немає! Доводиться деякий час рухатися в сутінках, намагаючись протиснутись в ці тридцять сантиметрів. Вибравшись нагору, туриста очікує цілий ансамбль скельних печер. Особливу увагу привертає незвичайна скеля, вдивившись в яку, можна розгледіти зображення лева. За народною легендою, цей хижак охороняє зариті скарби народного героя Олекси Довбуша, які ще ніхто не зміг знайти. Тут також є сходи, по яким можливо піднятися на гриву скали-лева та оцінити приголомшливу панораму Прикарпаття. Там же, вгорі, є "камінь бажань", доторкнувшись до якого, слід попросити здійснення найзаповітнішої мрії, і вона, неодмінно, збудеться!

Народні перекази тісно пов’язують Скелі Довбуша (Бубнище) з іменем народного месника Олекси Довбуша. За легендами, він тут переховував свої скарби. Розповідають, що Довбуш з товаришами викопали печери в скелях. Головна знаходилась в скелі Одинець. Після смерті Довбуша його побратими заховали в печері цієї скелі багато золота, яке відібрали в корчмарів та купців. Печеру Одинець закриває камінь, який обертається. Коли його повернути боком, то можна проникнути всередину. Для того, щоб прохід відкрився, необхідно промовити чарівне слово. Людина, яка знала те слово, давно померла. Так і лежать ті скарби під скелею більше сотні літ.

В скелях є три печери, які мають чіткі географічні форми. Одне з місць нагромадження каменів нагадує голову лева. Археологи знайшли на деяких каменях сліди обробки - мабуть, люди дещо допомогли природі. Скелі Довбуша крім, власне, самого комплексу скель, приваблюють туристів мальовничими пейзажами навколишніх гір, гарним світлим буковим лісом, водоспадом, який знаходиться неподалік комплексу.

Скелі Довбуша (Бубнище) є постійним місцем тренувань альпіністів. Кажуть, що це чи не найкраще місце для скелелазіння в Україні. Висота деяких скель сягає 80 метрів. На одній із скель ними встановлено пам’ятний знак та хрест на пам’ять про загиблих друзів.

За легендами про Бубнище і Довбуша

Пройдіться потаємними стежками й ходами, через темні ущелини, і, можливо, ви побачите образ мужнього лева або серце сміливого Олекси Довбуша. Якщо до кам'яного серця доторкнутися рукою та загадати бажання, то воно обов'язково здійсниться. Місцеві жителі стверджують, що кожна скеля відображає частину тіла опришка Довбуша. Так ви зможете «помітити» кулак Довбуша. Кожна зі скель має свою цікаву і незвичайну назву: Голець, Колобок, Австрійка, Парус, Тюльпан, Бівачка, Броненосець та Шуршун. Цікавою є легенда про Мертве озеро, яке знаходиться на висоті 900 метрів. Кажуть, що саме тут Довбуш сховав свої скарби.

Український історик та політичний діяч Михайло Грушевський припускав, що скельно-печерний комплекс "Скелі Довбуша" (Бубнище) виконував оборонну функцію. Особливо приваблює туристів таємниче місце - "Чортова ущелина". Вона 20 сантиметрів завширшки. Якщо вірити легенді, то ті, хто пройде через неї, позбудуться гріхів. Так що доведеться прикласти багато зусиль, щоб влізти в цю маленьку щілину.

Скелі Довбуша Бубнище

Обов'язково підніміться на одну із скель. Звідти вам відкриються мальовничі краєвиди Карпат! На вершині скелі є пам’ятне місце, де туристи зав’язують вузлик із стрічки на знак того, що вони тут були. Місцеві гіди також пропонують туристам зробити на пам'ять фото з соколом або прогулятися верхи на коні. На території, оточеній печерами та камінням, знаходиться старовинний колодязь. Нині його глибина становить 5–6 метрів, хоча в давнину він був набагато глибший. До криниці можна піднятись по кам'яних сходах.

На завершення прогулянки відвідайте колибу, що знаходиться неподалік. Тут можна зігрітися біля вогнища та скуштувати смачні гуцульські страви. Також ви можете організувати пікнік або відпочити з палаткою у лісі. Кажуть, що вночі тут панує особлива атмосфера, наповнена романтикою подорожей та героїкою пригод.

Більшість учених вважає, що найбільш ймовірно Скелі Довбуша - це залишки скельного монастиря, подібного до Манявського Скиту.

Ботаніко-геоморфологічний резерват "Скелі Довбуша" був затверджений як пам'ятник природи республіканського значення в 1981 р. Його площа 100 га. Основна група скель, висотою до 30 м, півколом охоплює з півночі і сходу внутрішню площу, з західної сторони обмежену ровом і, очевидно, оборонним валом. Висота входу в основну печеру 1,6 м. Над печерою є видовбана в скелі відкрита полиця глибиною до одного метра, над нею прорубані в камері косі рівчаки, в яких, мабуть, був закріплений дах дерев'яної прибудови. Далі праворуч знаходиться друга, дещо більша відкрита печера, висотою 2,3 м. Її називають "конюшня". Біля неї ще одна невелика печера, яка, можливо, служила мешканцям цієї старовинної оселі для зберігання знарядь праці та харчів.

Крім основної групи скель, якими оточена стародавня оселя, в навколишньому лісі навкруги неї є чимало окремих скель-веж. Серед них на заході - "Тюльпан" (до 40 м висоти), на південний захід - "Лялька". Серед населення є багато легенд і переказів про ці печери. Дехто вважає, що тут були замки або сторожові укріплення ще з руських часів, які сповіщали населення про тривогу перед нападом. Досі збереглись сліди прибудов до скель, можливо то були дерев'яні стіни І укріплення якогось замку.

В одній з легенд говориться, що напали татари на Болехів і запалили його. "А наші люди чули і віділи, як горіло місто. Селяни тоді стали бубніти в бубен і так давали знати, аби ся ховали люде, бо близько ворог. Від того й Бубнище". Дехто пов'язує різні споруди в печерах і самі печери з перебуванням там ватажків карпатських опришків, особливо з іменем Олекси Довбуша. Він справді бував у цих місцях, але навряд чи довго міг би залишатись тут: адже скелі були всім відомі. Що вже говорити про легенду за якою Довбуш, як людина небаченої сили, власними руками збудував всі тутешні укріплення і будови.

"Ходив туда і Довбуш. Любив там си спочивати. Якби ни тота Дзвінка, що го зрадила, то бов щи довго пожив. А вона віддалася за Штефана Дзвінчука та й розказала му, чим мож Довбуша вбити.

Як уже Довбуш прощався з тим світом, у горах зірвалася така буря, такі громи, а вітри хватнули тоту Дзвінку в хмари і верли і коло того замку. Як станете лицьом до тих кімнат у скалі, то з лівого боку і троха ззаду стойит високий камінний стовпище. То Дзвінка скаменіла", - говориться в одній з легенд.

Що потрібно зробити, коли приїхали до скель Довбуша?

Побачити криницю, котра вирубана у скелі, глибиною 4 м. Раніше слугувала резервуаром дощової води.
Піднятись на найвищу скелю – краєвид вражає, а вибратися на неї не складно. Там же ж і сфотографуватися з “українським сфінксом”.
Ризикнути пролізти крізь вузьку розщілину (близько 20 см). Кажуть, не кожен може протиснутися, але ризикнути варто, тільки без «фанатизму» =) А ще кажуть, що тільки людина, яка немає тяжких гріхів, зможе це зробити. А якщо вже вдалося протиснутися – то й ті, що були, “списуються”.
Побачити три печери з чіткими геометричними формами.
Розгледіти фігури різних тварин і солярні знаки – лева, сонце, ступню Божої матері.

Печери в скелях не раз відвідував Іван Франко. У 1881 році він, побувавши тут, написав філософський вірш "Бубнище".

Встає променистеє сонце

З рожевої постелі мли,

І найперш на нашім Підгір’ї

Золоті його очі уткли.

Вершки, наче груди дівичі,

Проснулись – зітхнули – здрогли,

Росу, мов нагрудник перловий,

На ніжную зелень стрясли.

І враз рум’янцем облилися,

А ріки в споду, мов уста,

Нам’єтно нараз зашептали

До ясного любка-царя.

Но він з пурпурового ліжка

Зриваєсь, з розкішних обнять,

В дорогу, – гінці променисті

За тьмою наздогін біжать.

Вна темно лице своє криє

В долині й додолу паде

В чагарі та дебрі і млами

Густими вкриває себе.

Но що се за велет потужний,

Що гордо, мов ворог, підніс

Чоло своє темне до сонця,

А в землю по колінки вріс?

Чи привід се пітьми нічної,

Що з сонцем боротись забаг?

Чи велет предвічний заклятий

Тут, ставши скалою, застряг?

Погляньте на нього! Віками

Пооране сміле чоло,

Но декуди, зморшки щоб вкрити,

Вно з зелені маску вдягло.

Погляньте! Ось в камінній груді

Злий ворог діру му прошиб,

І око цікаве тривожно

В таємну втискається глиб.

І сонця промінчик з собою

Приносить у темну нору,

І в велета серце загляне

Крізь люту, глибоку діру.

І велета мислі відвічні,

І велета дії страшні

Читає закріплі, застилі

В холодній, скалистій стіні.

Вже згадувалось що, влітку 1884 року Іван Франко вів тут свою перщу групу студентів-мандрівників за маршрутом: Борислав-Східниця-Урич-Корчин у Бубнище і далі у Гуцульщину. Під враження від цієї мандрівки він написав поему "Україно-руська студентська мандрівка" і вірш "В дорогу". Влітку 1890 року Іван Франко пішки прямує із Стрия до Верхнього Синьовидного, а звідти де Бубнища, опісля у село Лолин.

Сходами можна вийти на вершину скель, з яких відкривається чудова панорама на карпатські хребти, вдалині на південному заход можна побачити гору Ключ, яка у жовтні 1914 року стала ареною кривавих боїв між УСС та російським військом. На південь від гори Ключ 19 березня 1946 року важкопораненим у руки енкаведистів потрапив а потім був закатований в тюрмі Ярослав-Дмитро Вітовський ("Зміюка", "Андрієнко"), командир Тактичного Відтинка УПА "Маківка", син Дмитра Вітовського.

Скелі Довбуша знаходяться поблизу села Бубнище у Карпатах, куди можна потрапити як власним, так і громадським транспортом. Скельно-печерний комплекс "Скелі Довбуша" розташовується за 15 кілометрів від міста Болехів Івано-Франківської області. Із Болехова їде автобус, який довезе вас до повороту на Скелі Довбуша. Далі треба йти пішки приблизно 4 км. Або можна мандрувати від Нижнього Синьовидного (Синевідсько) на трасі Стрий - Сколе долиною річки Тишівниця (11 км). Дійти до Скель Довбуша можна і від села Розгірче (12 км) на правому березі ріки Стрий.