Пациків

Пациків - село Долинського району Івано-Франківської області. Першу письмову згадку про Пациків знаходимо у справі суду за землю між двома пациківськими господарями в 1625 році. Та відомо, що село засноване ще в дохристиянські часи і увійшло до складу Київської русі після об'єднання Володимиром Великим усіх древніх руських земель у могутню державу.

Існує декілька версій походження назви села. Як стверджує краєзнавець Михайло Крупчин зі Старого Мізуня, засновником села була родина моравського господаря Паціка, якій належала значна частина земель. Друга частина угідь була монастирською. Сам монастир за Святовозвезенським літописом сягав давнини в триста років з часу появлення християнства у Великій Муравській державі. Отже, виходить, що ченці були ще дохристиянськими монахами-язичниками. Вони зналися на народній медицині: виготовляли ліки із цілющих гірських трав, квітів і меду та лікували людей з навколишніх поселень.

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького. У 1939 році в селі проживало 830 мешканців (780 українців, 30 поляків, 20 латинників). За часів СРСР село приєднане до Вигоди, відновлене в 1990 році.

У цьому карпатському селі знаходиться найстаріший храм Долинщини – церква Успіння Пресвятої Богородиці 1691 року. Єдина споруда, що залишилася від колись оборонного монастиря. Від храму відкривається чудовий краєвид на карпатські хребти Ґорґанів і Бескидів. У давніх історичних документах церква згадується як монастирська до 1924 року, хоч самого монастиря уже тривалий час не було. Біля церкви збереглося склепіння входу в підземелля. На склепіння підземної споруди жителі села натрапляли, копаючи могили на цвинтарі, що вище церкви. Із переказів старожилів відомо, що монастирські келії, які розміщувались на пагорбі Приверх, були з’єднані ходами з церквою. Залишки входу в засипану печеру є й біля поляни "Чернеча яма", де був монастир. Словом, це місце ще чекає дослідників, які б розкрили таємницю підземелля.

Початок її побудови датують 1686 роком, коли галицький земський суддя Андрій Жураковський передає в ордену Отців Василіан землі в Пацикові для побудови монастиря та зводить власним коштом муровану церкву. До речі, над входом до церкви зображено самого фундатора, що молиться перед розп’яттям, та його герб (Сас) з двома латинськими літерами А та Z (AndrzejZurakowski). Церкву освячено в 1691 році православним єпископом Мараморошським Йосифом Стойкою, якого Андрій Жураковський таємно привіз з Закарпаття. У 1792 році новою австрійською владою монастир було ліквідовано, а монахів переведено до сусіднього Гошівського монастиря. До речі, місцеві мешканці поговорюють про існування підземного ходу від їхньої церкви до Гошева.

Добираючись до пациківської церкви зі Львова чи Івано-Франківська обов’язково проїдете через містечко Вигода. Якихось 150 років тому Вигода була всього на всього присілком Пацикова. Зараз все навпаки. Наприкінці ХІХ століття барон Леопольд Поппер фон Подгарі переносить з Угорщини в Галичину головний офіс своєї фірми, будує біля Вигоди тартак та прокладає вузькоколійку. Давніми історичними будівлями Вигода похвалитися, ясна річ, не може, але тут є популярний серед туристів "Карпатський трамвайчик" та "Будинок барона Поппера". У "Будинку барона Поппера" міститься шикарний "Музей Центр спадщини Вигодської візькоколійки". Мало який обласний центр може похвалитися таким музеєм.

Царські врата з місцевої Успенської церкви (1692) перебувають в експозиції Національного музею ім. А. Шептицького у Львові.