Путівник Карпатами
Пошук

Найдавніший у Карпатах православний монастир Манявський скит стоїть відразу за селом, заслужив у народі назву українського Афону. Таке порівняння не випадкове, адже Манявський скит заснували ченці-послушники із цієї Святої Гори. Упродовж століть скит був не лише важливим релігійним осередком, а й культурно-освітнім та навіть промисловим. Святе місце з цілющою, за повір’ями, джерельною водою знаходиться у мальовничому карпатському міжгір'ї з оздоровлюючим мікрокліматом, первісною дикою природою поблизу села Маняви Богородчанського району на Івано-Франківщині (відстань від обласного центру - 45 км). Він давно вже став одним із найчастіше відвідуваних куточків Прикарпаття. До Маняви йдуть паломники, їдуть туристи. Тут завжди людно, якась надзвичайна сила притягує сюди, наче магнітом.

Однією з найвідоміших історичних пам’яток на Прикарпатті є Скит Манявський, якому вже майже чотириста років, розташований у мальовничому карпатському міжгір’ї. Цей древній монастир заснований у 1608 році, але бере свій початок від 1240 року. Це часи, коли була зруйнована Києво-Печерська лавра і два її ченці (Іоникій і Пахомій) узявши з собою святу воду пішли шукати рівне за силою джерело. Таке джерело вони знайшли тут – у Маняві – на Блаженному камені. Це на відстані приблизно 830 метрів від монастиря. І саме там капає цілюща вода. Нинішній Манявський скит, який стоїть, впираючись у гору, на околиці села, існує тільки з початку XVII століття. А первісний осідок монахів, печерний скит, - трохи далі і вище. За колишнім монастирським озерцем, у тісній гірській ущелині, у зворі, стоїть велетенський горган із печерною нішею - Блаженний камінь. Саме тут, як розповідає легенда, сімсот років тому оселилися два київські ченці-мандрівники. Відомий Манявський Скит - це Блаженний камінь, на думку віруючих,  це місце молитви й очищення від скверни, це перше житло — скит, де поселилися «перші апостоли карпатського Підгір'я (І. Франко. Твори в 20 томах. — К., 1951, т. IV, с. 36), за І. Вагилевичем у 1281 році. «Блаженний камінь» - дивовижний витвір природи, камінь-брила розміром 10x3 метри з гротом. Природна ніша в скелі має ширину біля 4-х метрів, висоту 1,5 метра і на 2 метри врізається в гору. За народними переказами та твердженнями окремих істориків, саме з цього місця розпочав свою богоугодну історію Скит Манявський. З цього каменя віками витікала вода.

Манявський Скит біля села Манява

На місці, "Блаженного каменю", в 1281 році було засновано Хресто-Воздвиженський монастир. Письмові свідчення заснування монастиря як чернечої громади слід брати з 1608 року. Засновниками були галичани Іван Вишенський та Йов Княгинецький, обидва вихованці Афону (Атосу), що з грецької означає Свята Гора.Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир бере свій початок від Скита Манявського. Саме в цей час в Манявські гори прийшли ченці, як проповідники віри Христової та засновники скита-монастиря. Цей монастир був заснований на північний схід від сучасного, на відстані приблизно 820 метрів, в святому місці Українських Карпат в районі "Блаженного каменя".

Легенди 

Манявський скит здавна був оповитий легендами й переказами. Одна із них розповідає, що в 13 столітті в ці місця прийшли ченці, рятуючись від набігів кримських татар. Зупинившись біля великого каменя, вони випили води з джерела. Її смак нагадав подорожнім священні води Афона, тож вони вирішили залишитися тут. Пізніше камінь, із якого било те джерело, отримав назву "Блаженний". До нього від скиту зовсім недалеко, близько кілометра на північний схід від Хресто-Воздвиженського монастиря.

Ще одна легенда розповідає про те, що на території Манявського скиту лежать останки українського гетьмана Івана Виговського, який був похований тут разом із дружиною Ольгою, проте їхні могили досі не знайдено.

Що можна побачити

Окрасою і справжньою перлиною Манявського скиту був  Богородчанський іконостас, який наприкінці 17 століття створив  художник Йов Кондзелевич. Сьогодні цей витвір іконописного мистецтва зберігається в Національному музеї Львова. Натомість можна побачити багато інших історичних об'єктів:

  1. Ікону Богородиці «Ігуменя Манявська» та чудотворну ікону Богородиці Одигитрії 18 століття.
  2. Надгробну плиту із могил перших ігуменів Скиту, – Йова та Феодосія.
  3. Манявський водоспад – один із найкрасивіших карпатських водоспадів, заввишки 20 метрів.

Манявський водоспад

Історія Манявського скиту

Історія Манявського скиту розпочалася на зорі 17 століття, коли до цієї затишної і мальовничої місцини прибув смиренний чоловік Йов Княгиницький. Його шлях до Маняви пролягав від сусідньої Тисмениці через далекий Афон. Прослуживши на Святій Горі ченцем 12 років, він змушений був повернутися через прикрий стан православ’я на Галичині. Проживши довгий час в Уневі, Угорницькому та Дерманському монастирях, чернець вирішив покинути братію, учнів і шукав місця для молитви. Врешті знайшов його там, де до Манявки впадає річка Батерс (нині Скитець), і залишився вести аскетичний спосіб життя.

Незабаром його знайшли «осиротілі» угорницькі учні, до яких поступово приєднувалися й інші послідовники та прихильники чернечого життя. Деякі залишилися із Княгиницьким у лісі, роблячи для себе келії по сусідству, інших він відправив назад до Угорників. Чисельна братія періодично запрошувала священика для звершення Літургії. Згодом на цьому місці з'явилася церква на честь Святого Івана Предтечі.

1611 рік, коли була збудована перша келія Великоскитської обителі, вважають часом заснування монастиря. За рік тут уже з’явилася нова церква, яку освятили у день Воздвиження Чесного Хреста. Невдовзі Йов, бачачи міцність братії, передав ігуменство своєму найближчому другові Феодосію та усамітнився. Феодосій поклав для нього малу келію в лісовій пустині, названу Скитиком. Там Йов Княгиницький прожив останні кілька років свого життя. Помер засновник монастиря 1621 року.

Із часом Скит обріс великою паствою, доброчинцями та прибічниками, які сприяли його розвитку, наділяли землею, захищали. Монастир був справді могутнім. Та 1676 року трапилося страшне лихо. Прямуючи на польського короля під Журавно, турецьке військо знищило все на своєму шляху. Від Манявського скиту залишилися самі руїни, а ченців урятувалася всього жменька. Саме вони, трохи оклигавши, заходилися відновлювати понівечену обитель.

Із 1700 року починається нелегкий період у житті Скиту. Фактично він залишається єдиним православним монастирем на Західній Україні. І хоч відвертих гонінь за віру не зазнає, однак втрачає низку привілеїв, а також підлеглі обителі. Кількість насельників зменшується до 30. 1772 року відбувся перший поділ Польщі, внаслідок якого Скит укупі із Галичиною опинися під владою Австро-Угорщини. Він проіснував ще тринадцять років, а 1785 року, за розпорядженням цісаря Франца-Йосифа, був закритий.

Після реставрації 1980–1990 років тут організували історико-архітектурний музей, який занесено в довідник музеїв світу і зареєстровано Міжнародною асоціацією музеїв.

1998 року в Маняві знову залунала молитва – сюди прийшли нові ченці. І завдяки їхнім зусиллям та праці багатьох людей, монастир знову діє.

Село Манява розташоване за 27 кілометрів від залізничної станції "Надвірна". Звідси до села ходять маршрутки. Також можна замовити таксі.

Щоб додати коментар, увійдіть, або зареєструйтесь.