Усть-Путила

Усть-Путила - село в Україні, центр Усть-Путильської сільської територіальної громади Путильського району Чернівецької області. Село розташоване при впадінні річки Путилки у Черемош. Відоме з XVIII століття, як Межибрідки, а пізніше, як Устє-Путилів. 1183 метри над рівнем моря, 623 жителі, навколо гори, 2 незвичних колодязі, 1 дерев'яна зелена церква, багато-багато овець. 

У селі розташована пам'ятка архітектури національного значення - церква св. Параскеви (1881 р.). У південній частині села розташована відома пам'ятка природи, скеля "Кам'яна Багачка", неподалік місця, де маленька річка Путилка вливається в оспіваний Черемош. Шукати скелю не потрібно - вона виходить похизуватися своїми каміннями під самісіньку трасу на Путилу. Висота цього природного дива - 30 м. Територія біля скелі впорядкована.

 

 

Традиційні народні промисли: лісозаготівля, лісопереробка, торгівля будівельними лісоматеріалами, тваринництво, писанкарство, вишивка, ткацтво, різьбярство.

 

В листопаді 2008 р. в селі було віднайдено могили вояків УПА Василя Вакарюка й Олексія Мометко з числа сотні Борисенка. Повстанці-розвідники загинули після довгих тортур від рук НКВД у 1944 р. На тілах - понад 50 штикових поранень. Віднайшли могили члени Чернівецького товариства політв'язнів та репресованих.

ХVІІІ-XIX ст. - територія сучасного Путильського району є складовою частиною землі Буковини. Історики вказують на те, що в ХІ-ХІІ століттях територія району входила до складу Київської Русі, а пізніше - до складу Галицького та Галицько-Волинського князівств, відтак до Австро-Угорщини, в 1919 році до УНР, потім до Румунії аж до 1940 року. Найдавніші населені пункти такі, як Путила, Селятин, Довгопілля згадуються в документах, які відносяться до ХІV-ХV століття. Одним із сіл Довгопільського околу було і село Усть-Путила (Устє-Путилів) , яке раніше називалось Межибрідки тому, що було розташоване між бродами річок та потоків. Перші письмові згадки про село Усть-Путила датуються в ХVІІІ столітті. Як подає І.М. Новосівський: "Село Устє-Путилів брало активну участь у боротьбі проти поневолювачів під проводом Л.Кобилиці. Українське освідомлююче піднесення села приходить аж після появи на літературному і громадському полі гуцула- поета Осипа Юрія Федьковича". При кінці ХІХ століття було 691 мешканців у громаді та 82 особи на двірській території землевласників Джурджувана та Ромашкана. В кінці ХІХ століття в селі був повітовий суд та пошта.