Музей села Вилчі в Бужорень: скансен Олтенії

Село, зібране з усього повіту

Музей села Вилчі (Muzeul Satului Vâlcean) лежить у селі Бужорень (Bujoreni), на пагорбах над долиною Олту, лише за кілька кілометрів на північ від міста Римніку-Вилча (Râmnicu Vâlcea). Офіційно це відділ етнографії Повітового музею імені Ауреліана Сачердоцяну (Muzeul Județean „Aurelian Sacerdoțeanu”). Рішення створити тут етнографічну станцію ухвалили 1966 року, а осердям майбутнього музею стала кула Бужоряну — укріплений боярський будинок початку XIX століття, який реставрували наприкінці 1960-х. Перші хати перевезли 1969 року, а офіційно музей відкрили в серпні 1974 року; 2024-го він відзначив півстоліття.

Музейники задумали не виставку окремих будівель, а справжнє село з усіма його інституціями: садибами, школою, церквою, корчмою, ремісничими майстернями й господарськими спорудами. Будинки не відтворені, а оригінальні — їх розбирали колода за колодою у різних селах повіту Вилча, зокрема в краю Ловіште (Țara Loviștei), і складали тут знову. Нині на 8 гектарах стоїть понад 70 пам'яток народної архітектури та зберігається близько 12 тисяч експонатів. У 2025–2026 роках частину будинків, школу й огорожі реставрують за кошти ЄС, тож окремі споруди можуть бути закриті.

Навіщо їхати

Це найпростіший спосіб за дві години побачити, як жили села Олтенії й гір над Олтом сто–двісті років тому: від хати з ганком-фоїшором у краю Хорезу до садиб виноградарів з-під міста Дрегешань і пастуших будівель із гір. Музей зручно розташований на дорозі з Трансильванії, а вільні галявини, дерев'яні паркани й садки роблять прогулянку спокійною навіть для родин із дітьми. Улітку тут проводять ярмарки та фестивалі народних танців, зокрема свято калушарів.

Що побачити

• Кулу Бужоряну — кам'яний боярський будинок-вежу початку XIX століття, з якого почався музей.
• Хати з ганками-фоїшорами з сіл Мелдерешть, Стоенешть і Берботешть у краю Хорезу та садиби виноградарів із сіл Прундень і Олтянка.
• Дерев'яні церкви: серед них храм, перевезений 2009 року із села Ангелешть (комуна П'єтрарь), який музейники вважають найстарішою дерев'яною церквою Олтенії, та церкву 1785 року.
• Сільську школу кінця XIX — початку XX століття, перший такий об'єкт у румунських скансенах, і корчму 1889 року з комуни Малая.
• Майстерні та сільську техніку: гончарню з Владешть, кузню, ручні й водяні млини, ступи, казани для цуйки та піч для сушіння слив.
• Пастушу колибу з гори Смеурат, придорожні хрести, пасіку та вартові вишки.

Практична інформація

Адреса: село Бужорень, 247065, повіт Вилча. Музей стоїть біля дороги E81/DN7, близько 5 км на північ від центру міста Римніку-Вилча і близько 15 км від курорту Келіменешті; від міста Сібіу — близько 95 км долиною Олту. З України найзручніше їхати через пункт пропуску Порубне — Сірет або Дяківці — Раковець, далі через Трансильванію на місто Сібіу. Біля входу можна залишити авто.

За даними бази музеїв Національного інституту спадщини (cIMeC), музей відкритий з вівторка до неділі: улітку з 10:00 до 18:00, узимку з 10:00 до 17:00; понеділок — вихідний. Телефон +40 250 746 869, e-mail [email protected]. Офіційного прейскуранта в мережі ми не знайшли, тож вартість квитка уточнюйте на касі. Дані станом на листопад 2026 року — уточнюйте перед поїздкою, особливо через реставраційні роботи. Доріжки ґрунтові й трав'янисті, тож зручне взуття знадобиться, а з дитячим візком місцями буде непросто. На огляд закладайте 1,5–2 години.

Що поруч

• Монастир Козія — фундація Мірчі Старого на березі Олту, близько 15 км на північ.
• Монастир Турну з печерними келіями — ще 2 км далі долиною.
• Монастир Хорезу — пам'ятка ЮНЕСКО, близько 45 км на захід.
• Вулиця Оларі в Хорезу — гончарні майстерні на дорозі до монастиря Хорезу.
• Кули в селі Мелдерешть — ще один музейний комплекс Повітового музею Вилчі.

Офіційний сайт: muzee-valcea.ro

Фото: FoamBubbles, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Roeland P., CC0, Wikimedia Commons; Alexandru Baboș Albabos, CC BY-SA 3.0 ro, Wikimedia Commons; The original uploader was Bogdan salaj at Romanian Wikipedia., CC BY 2.5, Wikimedia Commons; Bunu vio, CC0, Wikimedia Commons.