Монастир Сіхла: печера святої Теодори

Скит серед скель і ялиць

Монастир Сіхла (Mănăstirea Sihla), офіційно — монастир Різдва святого Іоанна Хрестителя, — невелика чоловіча обитель Румунської православної церкви на висоті близько 1000 метрів серед скель хребта Обчина-Сіхлей у горах Стинішоара (Munții Stânișoarei), на лісовій дорозі між селом Агапія і монастирями Сіхестрія та Секу. Пустельники, за переказами монастиря, жили в цих скелях іще до 1200 року; скит заснували 1731 року, а 2011 року він отримав статус монастиря. Нині тут живуть близько 35 ченців і послушників.

Головну дерев'яну церкву 1741 року збудувала родина Кантакузінів; нинішнього вигляду вона набула 1813 року, коли архімандрит Бенедикт, настоятель монастирів Нямц і Секу, майже повністю перебудував її з ялицевих брусів на старому фундаменті. Але найбільше людей приходить сюди заради печери святої Теодори Сіхлянської — молдовської подвижниці XVII століття, яка, за житієм, багато років прожила тут у повній самоті. Румунська православна церква канонізувала її 1992 року; її мощі, за даними сусіднього монастиря Сіхестрія, зберігаються в Києві. Неподалік стоїть ще одна пам'ятка — «церковця з однієї ялиці», яку 1763 року звів Іоніце Кантакузіно Пашкану на згадку про друга, що загинув на полюванні.

Навіщо їхати

Сіхла — одне з найатмосферніших місць Нямецьких гір: дерев'яні церкви, скелі, порослі мохом, вузький прохід до печери, де завжди горять свічки, і тиша ялицевого лісу. Це місце паломництва, але й добра мета для неспішної прогулянки: від монастиря Сіхестрія сюди веде лісова стежка, а дорога від Агапії проходить через гори. Влітку тут прохолодніше, ніж у долині, а взимку обитель стоїть у глибокому снігу.

Що побачити

• Дерев'яну церкву Різдва святого Іоанна Хрестителя (1813, на місці храму 1741 року) — тридільну, з однією вежею, обшитими дошками стінами і цибулястим дахом.
• Іконостас із липового дерева, вкритий позолотою, з чотирма намісними іконами, які 1852 року написав чернець Юліан із монастиря Слатина; розпис інтер'єру 1973–1974 років.
• Невеликий ковчег із мощами, серед яких — голова ченця Єремії, учня Паїсія Величковського.
• «Церковцю з однієї ялиці» Преображення Господнього (1763) і старі келії під скельною стіною.
• Печеру святої Теодори — вузький прохід між двома високими скелями з вівтарем, свічками й іконами.
• Скелю «трапези» поруч із печерою, на яку піднімаються драбиною: за переказом, птахи приносили сюди святій крихти хліба з монастиря Сіхестрія.

Практична інформація

Адреса: Mănăstirea Sihla, comuna Agapia, cod 617010, повіт Нямц. Телефон: +40 744 513 879, e-mail [email protected]. До монастиря ведуть лісові дороги від села Агапія і від монастиря Сіхестрія; від міста Тиргу-Нямц — близько 25 км. Між Сіхестрією і Сіхлою прокладено пішохідну стежку через ліс. Узимку і після сильних дощів лісові дороги можуть бути складними для звичайного автомобіля. З України: через пункт пропуску Порубне — Сірет і місто Сучава, близько 130 км від кордону.

Офіційних годин відвідування і цін монастир не публікує — уточнюйте перед поїздкою. Це діючий чоловічий монастир: скромний одяг (закриті плечі й коліна, для жінок бажані хустка і спідниця), тиша; перед фотографуванням у храмі запитайте дозволу. До печери ведуть кам'янисті стежки і сходи, у проході між скелями тісно й слизько — потрібне зручне взуття; для візків маршрут недоступний. Свята: Різдво Іоанна Хрестителя (24 червня), Преображення (6 серпня) і пам'ять святої Теодори (7 серпня). На монастир і печеру розрахуйте 1–1,5 години.

Що поруч

• Монастир Сіхестрія — обитель старців Клеопи і Паїсія, лісом нижче.
• Монастир Агапія з розписами Ніколае Григореску.
• Монастир Секу — укріплена обитель XVII століття.
• Монастир Вератек — найбільша жіноча обитель Румунії.
• Сафарі з зубрами у Винеторі-Нямц.

Офіційний сайт: sihla.mmb.ro

Фото: Cezar Suceveanu. Original uploader was Cezarika1 at ro.wikipedia, CC BY 2.5, Wikimedia Commons; Curcan ionel, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Chira Claudia, CC BY 2.5, Wikimedia Commons.