Рошія-Монтане: римські золоті копальні, ЮНЕСКО

Альбурнус Майор — золото римської Дакії

Рошія-Монтане (Roșia Montană; угор. Verespatak, нім. Goldbach) — гірниче село в Західних Румунських горах (Апусенах), у так званому «Золотому чотирикутнику» Трансильванії. Золото тут добували ще даки, а після завоювання Дакії імператором Траяном римляни заснували копальню Альбурнус Майор (Alburnus Maior) і переселили сюди гірників-іллірійців із Далмації. Уперше поселення згадано на восковій табличці, датованій 6 лютого 131 року; загалом археологи знайшли тут 25 таких табличок — рідкісних документів повсякденного життя римської провінції, — а також житла, некрополі й написи латиною та грецькою. Римляни пішли з Дакії 271 року, але видобуток відновили в середньовіччі, і тривав він аж до початку XXI століття: державна копальня працювала до 2006 року.

1981 року, на 1850-річчя першої писемної згадки, на території державного рудника відкрили Музей гірництва (Muzeul Mineritului), де відвідувачам показують збережені in situ римські галереї. На початку XXI століття плани величезного відкритого кар'єра в Рошія-Монтане стали однією з найгучніших тем у Румунії й спричинили масові протести 2013 року; кар'єр так і не з'явився. 2021 року ЮНЕСКО внесло «Гірничий ландшафт Рошія-Монтане» (Roșia Montană Mining Landscape) до списку Світової спадщини — одночасно до переліку об'єктів під загрозою. Музеєм нині опікується державна компанія Minvest Deva (філія RoșiaMin).

Навіщо їхати

Це рідкісна можливість спуститися в справжню римську копальню, вирубану вручну майже дві тисячі років тому. Трапецієподібні в перерізі галереї з гладенькими стінами, ніші для олійних світильників і сліди зубил показують, як працювали гірники Альбурнус Майор. На поверхні можна побачити, як руду дробили й промивали аж до XX століття, а лапідарій із римськими надгробками розповідає про людей, які тут жили. Довкола — мальовничі гори краю моців і старе гірниче село з дерев'яними та мурованими будинками.

Що побачити

• Римські галереї — 170 м оригінальних виробок на двох рівнях: заввишки близько 1,8 м, 1,7 м біля основи й лише 1 м під стелею, освітлені електрикою.
• Спуск — бетонована похила виробка завдовжки 53 м зі 157 сходинками й поручнем, на глибину приблизно десяти поверхів.
• Лапідарій — оригінальні римські надгробні стели й вотивні вівтарі, знайдені в Рошія-Монтане.
• Рудні млини просто неба — дерев'яні та залізні «штампи» для дроблення руди і флотаційна установка, що працювала в 1960–2006 роках.
• Фотовиставка «Aurarii» — близько 150 чорно-білих світлин Йосифа Базиля Романа про золотарів краю (міжвоєнний період — 1948 рік).

Практична інформація

Музей розташований за адресою Str. Minei nr. 1, Roșia Montană, — приблизно за 10 км від міста Абруд, за 14 км від міста Кимпень, за 70 км від Алба-Юлії та за 135 км від Клуж-Напоки. З України найзручніше їхати через пункт пропуску Солотвино — Сігету-Мармацієй і далі через Клуж-Напоку (близько 350 км від кордону) або через Угорщину й Ораду. Музей працює з вівторка до неділі з 9:00 до 16:00 (о 16:00 — останній спуск), у понеділок зачинено; у підземелля водять групи щонайменше з 5 осіб, тож одиночним мандрівникам варто зателефонувати заздалегідь: +40 258 783 165. Квиток для дорослого коштує 30 лей (станом на листопад 2026).

Під землею цілий рік +7…+10 °C і вологість понад 85 %, тож візьміть светр і зручне взуття. Галереї низькі й вузькі, а спуск і підйом — по 157 сходинках, тому відвідування не підходить людям із проблемами пересування, серцем чи клаустрофобією. Огляд триває щонайменше годину. Аматорське фото дозволене лише для особистого користування: музей прямо забороняє публікувати знімки з інтер'єру в інтернеті, зокрема в соцмережах.

Що поруч

• Вузькоколійка Апусені — поїздка Кимпень — Абруд у краї моців.
• Музей золота в місті Брад — понад тисяча зразків самородного золота.
• Меморіальний будинок Аврама Янку в селі Інчешть.
• Вершина Мунтеле-Маре — одна з найвищих вершин північної частини Апусен.

Офіційний сайт: minvestdeva.ro

Фото: Codrinb, CC BY-SA 3.0 ro, Wikimedia Commons; Muzeul Mineritului Roșia Montană (CNCAF Minvest Deva), офіційний сайт; AndreDea, CC BY 2.0, Wikimedia Commons.