Гала Крупова

Гала Крупова (Hala Krupowa) — колишнє пасовище в пасмі Поліці (Pasmo Policy) Живецьких Бескидів (за новішим районуванням — Живецько-Оравських), над селом Сідзіна (Sidzina) Малопольського воєводства. Насправді під цією назвою туристи знають два різні місця. Справжня Гала Крупова, яку ще називають Сідзінською, лежить на південно-східних схилах гори Окронглиця (Okrąglica). А на вказівниках і в багатьох путівниках «Галою Круповою» помилково називають сусідні гали на перевалі Куцалова (Kucałowa Przełęcz) — Куцалову Галу й Сідзінські Пасьонки, де стоїть притулок ПТТК, що теж має цю назву. Обидві частини зливаються на гребені, тож для мандрівника це одна велика відкрита поляна з краєвидом на всі боки.

Назва Куцалової Гали походить від прізвища власника — Куцали. Пасовища тут використовували аж до 1980-х років: на них стояли пастуші шалаші, а наприкінці 1970-х — на початку 1980-х гуралі навіть самовільно, всупереч тодішній владі, звели дерев'яну бацівку-каплицю, яка згодом згоріла. На нижньому краї справжньої Гали Крупової досі стоїть пастуший шалаш. Після припинення випасу на поляни повертається природа: першим етапом цієї сукцесії стали суцільні чорничники, які восени фарбують схили в червоно-руді кольори.

Притулок на перевалі має власну історію. Його відкрили 16 грудня 1935 року як притулок «Під Поліцею» з ініціативи гміни Сідзіна та відділів Польського татранського товариства; будівництвом керував професор Казимир Сосновський. 14 жовтня 1944 року нацисти його спалили, а відбудований будинок урочисто відкрили 9 жовтня 1955 року й назвали іменем Сосновського. На стіні — дві пам'ятні таблиці: партизанському загону Армії Крайової «Гута-Підгір'я», що діяв у районі Поліці й Бабиної Гори в 1943–1945 роках, і Іванові Павлу II — 9 вересня 1978 року кардинал Кароль Войтила прийшов сюди у свій останній гірський похід перед конклавом.

Що побачити і що робити

• Панораму Татр — з Гали Крупової видно Татри, Горце, Хочські гори й Оравську котловину з Оравським водосховищем; з Куцалової Гали — Яловецьке пасмо, долину Скавиці й Маковські Бескиди.
• Осінні чорничники — у вересні–жовтні поляни горять червоним.
• Пастуший шалаш на нижньому краї справжньої Гали Крупової.
• Пам'ятні таблиці на притулку — про партизанів і про останній похід Кароля Войтили.

Як дістатися

Через перевал Куцалова проходить червоний Головний Бескидський Шлях: від перевалу Кровярки під Бабиною Горою (через вершину Поліца) — 2 год 50 хв (назад 2 год 40 хв), від Бистрої — 4 год 05 хв (назад 3 год 30 хв). Найкоротший підхід із півночі — шлях Скавіца – перевал Куцалова через Суху Гору: 2 год 30 хв угору, 2 год униз. Із півдня, від автобусної зупинки «Sidzina Dom Dziecka», шлях через справжню Галу Крупову (Гала Крупова – Сідзіна-Велика Поляна) займає 3 год 30 хв угору й 2 год 45 хв униз. Усі підходи — лісові гірські стежки середньої складності без небезпечних місць; підйом зі Скавіци під силу сім'ям, які вже ходять у гори.

Сезон і безпека

Гали лежать поза національним парком, плати за вхід немає (станом на жовтень 2026 року). Притулок відкритий цілий рік і має станцію ГОПР. Найкращий час для краєвидів — ясні осінні та зимові дні, коли Татри видно найчіткіше. Гребінь Поліці відкритий вітрам, а в тумані на розлогих полянах легко збитися з позначеного шляху; номер гірських рятувальників ГОПР — 985 або 601 100 300.

Що поруч

Унизу, на Ораві, за кілька кілометрів від гали лежить Оравський етнографічний парк у Зубжиці-Гурній — музей просто неба з дерев'яною архітектурою краю. Шлях Сідзіна – Яблонка через гали веде далі на Бабину Гору й Оравську котловину.

Фото: Jerzy Opioła, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Rafał Kozubek, CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons; Rafał M. Socha (Azymut), CC BY-SA 4.0, Wikimedia Commons.