Площа Відродження і пам'ятник Кобзареві, Коломия

Площа Відродження - головна площа Коломиї. Міститься навпроти ратуші; межує з площею Тараса Шевченка та проспектом М. Грушевського; від неї беруть свій початок вул. І. Мухи, Театральна та вул. Чорновола. Колишні назви - пл. Карпінського (1880-1927), пл. Пілсудського (1927-39); пл. Леніна (1939-41, 1944-90), пл. Е. Коновальця (1941). Первісна назва - пл. Ринок. Від 1990 р. рішенням міськвиконкому площі присвоєно назву Відродження.

Місто за свою історію було багато разів знищене і спалене, що згодом і стало головною причиною зміщення його центральної частини на північ, у межі теперішнього середмістя. З тих повідомлень, що збереглися, можемо вважати, що головна міська площа виникла у середині 17 столітті. Дотримуючись традиційних європейських зразків, площа своїми контурами формувала великий прямокутник.

Починаючи від вулиці Театральної, де тривалий час була книгарня, її межі північним краєм проходили на схід вздовж Торгового комплексу "Коломиянка", перетинаючи проспект Відродження (нині вул. Чорновола – ДМ), йшли попри приміщення т. зв. міських галів до вулиці Ринок (поблизу корпусу колишнього побуткомбінату) і, повернувши на південь вулиці Ринок, де сьогодні головний вхід на центральний продуктовий ринок, доходили до перехрестя на вулиці Гетьмана Мазепи (поблизу дитячої церкви святого Йосафата). Далі її межі тяглися площею Шевченка на захід до ратуші й аж відтак, щоби замкнути прямокутник площі, повертали до вул. Театральної.

Вся ця територія тривалий час була в Коломиї головною площею Ринок і посеред неї, за звичаєм середньовіччя, у першій половині 17 ст. збудували дерев’яну ратушу з вежею та низкою службових приміщень для потреб тодішнього маґістрату, а на решті території відбувалися традиційні ярмарки.

Більшість двоповерхових будинків, що складають сучасні площі Відродження та Шевченка побудовані, ймовірно, в 1870-х рр. Коломиєзнавець Леопольд Вайґель у "Нарисі міста Коломиї" (1877) зазначав, що "тепер довкола обширного ринку як і всередині його, знаходяться муровані двоповерхові камениці".

Звичайно, свого первісного вигляду будинки коломийського середмістя не зберегли, оскільки неодноразово руйнувалися в часи воєн та пожеж, ремонтувалися й відбудовувалися з деякими змінами. Особливих змін зазнали вже в радянський період перші поверхи, де розташовувалися великі державні крамниці на місці малих приватних. Найкраще збереглися будинки західної сторони (№ 1-11).

• В будинках № 1-2 (другий поверх) ще з кін. ХІХ ст. знаходився готель "Ґранд", власниками якого в різні роки були Рифка Баґр (1913), Бліц Сендер (1925), І. Вітенко з с. Жукотина, тепер Коломийського р-ну (1941-1944). Впродовж десятків років готель приймав гостей нашого міста, серед яких були і визначні особи: Микола Лисенко (16-17.12.1903), який відвідав Коломию з нагоди 35-річчя творчої діяльності; маршал Червоної Армії СРСР Георгій Жуков зі штабом (поч. квітня 1944), але через бомбардування міста угорською артилерією довго тут не затримався. В період СРСР тут спочатку була районна служба оперуповноважених НКВС, а з 1952 р. - міська прокуратура. Перший поверх надавався в оренду підприємцям: на поч. XX ст. в будинку № 1 розташував свій найбільший товарний склад і крамниця одягу, тканин, "і всього, що потрібно для шлюбних церемоній" Ізидор Горн. Після закінчення другої світової війни тут розмістилася міська перукарня, яка діє до сьогодні. Перший поверх будинку № 2 на поч. XX ст. займав крамниця товарів "модних і галантереї" Якоба Надлєра і К. Рамлєра, в 20-х рр. - склад хутра і кушнірська майстерня Г. Кестена і Я. Айзнера. В 1925 р. тут містився склад оптичних товарів і ювелірних виробів. В 1990-х рр. - горілчана крамниця комбінату "Івано-Франківськспирт".
• Будинок № 4. В перших десятиліттях XX ст. розміщувався філіал аптеки Євстахія Турянського "Провидіння Боже". В 1913 р. також склад тканин Симона Чайза, в 20-х рр. - крамниця Леопольда Барана, адвокатська канцелярія д-ра Йоахима Ашкеназі, а також великий склад кондитерських виробів. Від 1990-х рр. - крамниця "Клавдія" (перший поверх). На другому поверсі - житлові приміщення.
• Будинок № 5. З поч. XX ст. і до 1939 р. тут діяла крамниця тканин і сукна Євгена Зеленецького. Одночасно в 30-х рр. містився ресторан "Уніонка" Петра Кваснюка, а також крамниця горілчаних товарів Братів Авнер. В 1970-90-х рр. - фотографічне ательє.
• Будинок № 6. В 1910-х рр. - крамниця засобів для кравецтва Гевюрза і Ґоттліба, в 20-ті рр. - слюсарні майстерні Іґнатія Вуйціка і Ефроїма Корнбліта, аптечний склад "Золотий лев" А. Гірнлого, канцелярія власника броварні Бреттлєра. У 1930-х рр. - крамниця м′ясних виробів Францішека Заремби. В 70-90-ті рр. тут містилося кафе "Сніжинка" (тепер - "Барвінок"). На другому поверсі - житлові приміщення.
• Будинок № 8. Збуд. 1910 р. В 10-х рр. XX ст. крамниця музичних інструментів та аптека Антонія Сидоровича. У 1920-х рр. аптека Вільґельма Найдера та крамниця ковбасних виробів Візеканюка. В 1970-х рр. крамниця "Ноти і передплатні видання", з 90-х рр. - фірмовий міні-бар "Галка", МП "Книга".
• Будинок № 9. У першій пол. XX ст. другий поверх займав кредитно-ескомптовий банк. Одночасно в 1910-х рр. - крамниця спецій Генрика Ільницького, галантерейна крамниця та торгівля чоловічим одягом Леона Розенґека. В 20-30-х рр. - канцелярії купця Юди Фірштейна та власника млина Якоба Байдафа та ювелірна крамниця Й. Файєрштейна. В 1970-90-х рр. найбільші у Коломиї книгарні, тепер МП "Книга".
• Будинок № 10. До 1939 р. тут містилися "кімнати для сніданків" та аптека Яна Чорного, в 40-х рр. - годинникарська майстерня, буфет, книгарня. В 1970-90-х - книгарня, тепер МП "Книга".
• Будинок № 11. У 1900-1939 рр. - ресторан і винарня, крамниця тканин Рейна Герша, склад взуття і галантереї Соломона Гарліґа, галантерейна крамниця Самсона Банка та великий магазин взуття німецької фірми "Дель-Ка". В 1970-90-х - книгарня, тепер МП "Книга".
• Будинок № 12. На поч. XX ст. тут знаходився оптичний та гравірувальний крамниця горілчаних товарів, крамниця господарсько-торгової спілки "Покутський господар", яка продавала залізний реманент, насіння та збіжжя, згодом крамницю перейменовано на "Центросоюз".
• Будинок № 13. Власником будинку на поч. XX ст. був Хаєс, який надав в оренду приміщення першого поверху під крамниці чехові Батові та Я. Шустеру.
• Будинок № 14. В 1910-20-х рр. розміщувався кантор обміну іноземних валют Мойзеса Гаммера, склад меблів; в 20-х рр. "кімнати для сніданків" відкрила Ґіція Тейтлєр, пацієнтів приймав стоматолог А. Нейбауер.
• Будинок № 15. На поч. XX ст. містилася крамниця спецій А. і М. Шмерзів. В 1920-х рр. крамниця Шимона Зукермана пропонувала покупцям золото, срібло, годинники; діяли перукарня "Реґіна", майстерня годинникаря Керкера Гаскеля, крамниця Лазара Ленера, фірмова взуттєва крамниця.
• Будинок № 17. У 1910-х рр. тут містилася кондитерська фірма Самуеля Столсберґа, овочева крамниця "Палермо" та крамниця Абрагама Сойчека, яка влаштовувала виставки українських вишивок. В 1970-х рр. - кафе "Бульйонна" (тепер - кафе "Волошка", аптека "Юрікс").
• Будинок № 18. У радянський період тут містилася крамниця "Технічна книга", згодом "Подарунки". Тепер фінансова компанія і торгово-комерційний центр "Юрікс".
• Будинок № 19. У 1920-х рр. крамниця горілчаних товарів Ліки Унґара, в 30-х рр. крамниця м′ясних виробів Станіслава Пікора. В 1942-1944 рр. - навчальні класи Коломийської ґімназії. В часи СРСР тут знаходилися магазини "Ювелірний", "Хлібний", "Тканини". Тепер - крамниці ювелірних виробів та міськрайонного т-ва "Просвіта".

Площа Відродження неодноразово використовувалася, як місце страти: 1878 р. на ній був скараний останній опришок М. Драгирюк; у 1945 р. на території, що навпроти крамниць «Яблунька» та «Червона калина» (тепер вхід у молочний павільйон – «ДМ») НКВС прилюдно повісив кількох громадян, а серед них повстанця з сотні УПА «Спартана» — Івана Майданського з смт. Печеніжина, іменем якого тепер названа одна з вулиць Коломиї, і на честь якого відкрито пам’ятну дошку.

Площа Відродження - свідок багатьох історичних подій: 15 вересня 1880 р. Коломию урочисто зустрічала тут цісаря Австро-Угорської імперії Франца-Йосифа з сином — архікнязем Рудольфом і цісаревою Єлизаветою, які приїхали на відкриття Етноґрафічної виставки; 16 вересня 1880 р. тут тривали урочистості з нагоди відкриття пам’ятника Ф. Карпінському; 15 листопада 1886 р. біля ратуші відбулася урочиста зустріч першого потяга відомої коломийської «льокальки», яка з’єднувала коломийські переробні заводи з родовищами нафти в с. Слободі Рунґурській; у квітні 1894 р. з нагоди 100-річчя перемоги польських повстанців Костюшка над російськими військами в битві під с. Рацлавиці на ратуші урочисто відкрили пам’ятну дошку; 5 червня 1898 р. у середмісті відбувся урочистий похід коломийських поляків, українців і євреїв з нагоди 100-річчя від дня народження А. Міцкевича і відкриття в міському парку його пам’ятника. Тричі: 6 червня 1902 р., 28 червня 1903 р. і 12 липня 1906 р. в Коломиї К. Трильовський офіційно проводив ґрандіозні Січові свята, під час яких кількатисячні колони з музикою, в барвистих українських строях, з емблемами та прапорами, з січовими піснями крокували міським парком через центр міста в напрямі на зарінок над Прутом для проведення основних своїх змагань.