Міський парк культури та відпочинку імені Кирила Трильовського, Коломия

Парк (Парк імені Кирила Трильовського) - парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Розташований у межах міста Коломиї Івано-Франківської області. Площа - 7 га, статус отриманий у 1972 році. Перебуває у віданні Коломийської міської ради. Досліджено історію створення та розвитку пам'ятки садово-паркового мистецтва, планувальну структуру та сучасний стан насаджень. На основі зібраних даних запропоновано методи оптимізації паркового ландшафту: реконструкція доріжково-стежкової мережі, насаджень, реставрація та консервація його окремих елементів. 

Парк Трильовського - найстаріший парк Коломиї. Його почали облаштовувати ще 19 столітті на кошти міського магістрату. Найстаріше дерево парку - гінго дволопатеве, батьківщиною якого є Японія. Його вік налічує уже більше ста років. Також у парку зростають дуби, клени сріблясті, горіх сірий, магнолія, робінія, бархат амурський.  Нині парк внесений до державного реєстру пам'яток садово-паркового мистецтва.  У парковій зоні є пам'ятник польському поету Адаму Міцкевичу, а також відомому на початку 20 століття доктору права - Кирилу Трильовському. Цей монумент встановлено у 1997 році. Є у парку і сучасні пам'ятники. У 2016 році відкрили оригінальну скульптуру Котику Ґудзику. Ця незвичайна скульптура стала сотим пам'ятником коту в цілому світі. У планах автора скульптури Олега Лобурака створити ще 6 скульптур котів, які розмістять у цьому ж парку. 

Нараховується 3 головних парки, кілька зон відпочинку. Найдавнішим є міський парк культури і відпочинку ім. Кирила Трильовського (бул. Лесі Українки), закладений магістратом в 1-й пол. ХІХ ст. Першооснову парку (10 га) створили болота й мішані дубово-букові ліси, які були розчищені. Основні посадки парку складалися з кленів, дубів, буків, грабів, берез, ялинок, сосен, ялівців. В результаті реконструкції парку було висаджено інтродуковані породи дерев і чагарників (5 га). Сьогодні в парку ростуть сріблясті клени, липи повстисті, бархат амурський, дуб червоний, горобина звичайна, буки, ялиці, сосна, граби, каштани, горіх сірий, магнолія, гінкго дволопатеве (вік - понад 100 років). В парку є дитячі атракціони, літній кінотеатр, літня естрада, танцювальний майданчик, невеликий стадіон з тенісними кортами, волейбольними і баскетбольними майданчиками. Парк занесено до Державного реєстру як пам'ятка садово-паркового мистецтва, встановлено пам'ятник К.Трильовському.

Cправжніми ландшафтними комплексами для відпочинку містян, а також взірцевого садівництва. У 1870-х роках було закладено міський парк на вул. Зеленій (тепер – бульв. Лесі Українки), мабуть, це нинішній парк ім. К. Трильовського. За иншими даними, цей парк був закладений ще у першій половині ХІХ ст. Поступово сюди з різних реґіонів привезли понад 100 видів дерев та кущів. Зелені масиви впорядковували таким чином, щоб, з одного боку, їхня декоративність і незвичайність добре проглядалася на тлі карпатських краєвидів, а з иншого – щоб за допомогою різних варіантів одного й того ж виду рослин, які різняться між собою формою чи кольором, якомога ширше розкрити багатство палітри садово-паркового мистецтва. Міський парк користувався успіхом серед містян та гостей Коломиї. 16 вересня 1880 року тут відбувалася Етноґрафічна виставка, яку відвідали імператор Франц Йосиф І та архикнязь Ратнер. Міський парк ставав і місцем народних маніфестацій та віч. 30 травня 1893 р. в парку відбулося радикальне віче, на яке зійшлося понад 500 селян з Коломийського
й межівних повітів. Ґазети повідомляли, що це віче мало великий вплив на пробудження свідомости селян. У липні того ж року тут відбулося орґанізаційне віче радикального політичного товариства «Народна воля», на якому були присутні понад 300 осіб селян та незначне число інтеліґенції. На ньому виступав з промовою Іван Франко. Тричі, 6 червня 1902 р., 28 червня 1903 р. і 12 липня 1906 р., відомий політичний діяч К. Трильовський офіційно провадив у Коломиї ґрандіозні «Січові свята», під час яких кількатисячні колони з музикою, в барвистих українських строях, з емблемами та прапорами, з січовими піснями крокували міським парком через центр міста на зарінок над Прутом для своїх змагань.

Поблизу зарінку, над Прутом, в 1897 році було закладено ще один міський парк - Студентський. Ініціатором його був директор польської державної чоловічої гімназії Скупнєвіч.

Парк було закладено на кошти місцевого магістрату у другій половині ХІХ ст., на місці природного змішаного лісу. Тоді ж територією парку провели штучне русло потоку Радилівка, який до того рухався в іншому напрямку. У 1898 році парк називався іменем А. Міцкевича, пам'ятник якому з еліпсним латунним рельєфом на фоні гранітної брили було споруджено у центральній частині. У 2005 році пам'ятник відреставрували на кошти польської громади. У вересні 1880 року, на честь приїзду до Коломиї цісаря Франца Йосифа, у парку було збудовано дерев'яний етнографічний павільйон (за проектом інженера В. Шатра), у якому надалі вживали різноманітних заходів: спортивні змагання, заклики до страйку, а 16 червня 1902 року відбулося перше в тих краях січове свято на чолі з доктором права Кирилом Трильовським, який у травні 1907 року переміг на виборах до австрійського парламенту. У ті часи парк відвідували Лесь Мартович, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник.

У післяреволюційні роки до формування паркових пейзажів немало зусиль доклав Федір Білейчук (1905-1953), який до 1939 р. був тут головним садівником. Як свідчать архівні матеріали, він був майстром із створення візерунків з квіткових рослин, а також вміло виконував фігурну стрижку дерев та кущів. Неподалік від будиночка садівника знаходилася оранжерея та парник із садивним матеріалом. На сьогодні ці споруди зруйновані і зарослі хащами. З 1939 по 1941 році парком опікується Іван Костюк – колишній січовий стрілець, вояк УГА, громадський активіст. Завдяки йому у місті було висаджено тисячі саджанців, засновано лабораторію для акліматизації рослин.

Під керівництвом майстра щороку восени у парку проводили "Свято квітів", на якому свої композиції виставляли працівники будинкоуправлінь, шкіл, лісництв. Після війни парк назвали на честь С. Кірова – секретаря Ленінградського обкому ВКП (б), а у 1956 році йому було встановлено пам'ятник, для постаменту якого використали червоний граніт із старих коломийських кладовищ. У 1952 році у парку був збудований кінотеатр "Комсомолець", який відзначався легким гуцульським стилем. Авторами проекту були головний архітектор міста І. Боднарук і майстер дерев'яного промислу А. Шаерман. Поруч, у павільйоні, де приймали імператора, влаштували сезонний ресторан "Карпати", встановили каруселі.

У середині 80-х років у парку відбулася реконструкція, внаслідок якої з'явився концертний майданчик з амфітеатром, береги потічка вкрили прямокутними залізобетонними плитами і встановили справжній літак-винищувач, який після розвалу СРСР розібрали на металобрухт. Вже за часів незалежної України, 19 жовтня 1997 році неподалік від входу у парк з вул. Л. Українки, було відкрито і освячено бронзове погруддя засновника січового руху в Україні К. Трильовського (скульптор В. Одрехівський). 

На цей час територія парку має вигляд ламаного чотирикутника і обмежена вулицями Л. Українки, О. Кобилянської та А. Чайковського. Оскільки це центральна частина міста, його відвідує багато людей, особливо дітей з батьками. На території розташовані два приватних заклади громадського харчування, які також приваблюють багато відвідувачів.

У 2011 році працівники кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології Національного лісотехнічного універси-тету України здійснили інвентаризацію насаджень парку, а також розробили проект реконструкції насаджень. За даними інвентаризації, якою обліковано 1264 дерева, видова структура парку формується 58 видами дерев і чагарників. Асортимент виявлених рослин подано у таблиці.

Найбільшим представництвом відзначаються такі деревні рослини (%): гіркокаштан звичайний (10,7), граб звичайний (12,9), клен гостролистий (12,1), липа дрібнолиста (10,2), робінія звичайна (10,0), ясен звичайний
(12,1). Ці породи становлять 68 % від загальної кількості дерев. Оскільки парк є старовинним, серед його насаджень зростає багато дерев-довгожителів. Найбільші діаметри мають: ясен звичайний (127, 121, 105, 101 см), липа
крупнолиста (124 см), клен сріблястий (116 см), гіркокаштан звичайний (108 см). Близько десяти дерев мають у діаметрі 90-100 см. Усі вони мають значні розміри крони та висоту.

У парку ще збереглися руїни кінотеатру, будиночка садівника та оранжереї, атракціонів, які нині не функціонують, а тому підлягають демонтажу. Варто звернути увагу на сучасний стан паркових насаджень. На окремих ділянках парку деревний намет настільки загущений, що під ним немає чагарникового та трав'яного ярусів. У парку утворилася досить розгалужена мережа стихійних доріжок, якими рухається багато людей. Це призводить до витоптування трав'яного покриву, ущільнення ґрунту та погіршення санітарного стану дерев. Щодо останнього, то найпоширенішими видами уражень, виявлених у процесі інвентаризації, є каштанова міль, борошниста роса дуба, сухі гілки на світлолюбних породах (робінія звичайна, сосни), спричинені недостатнім освітленням, механічними пошкодженнями.

Проектом реконструкції парку передбачається впорядкування доріжково-стежкової мережі відповідно до сучасних потреб, заміна покриття доріжок, встановлення нових лав і ліхтарів на місці поламаних та знищених, влаштування ігрових пристроїв на дитячому майданчику. Особливу увагу звертають на реконструкцію насаджень, яка полягає у видаленні сухих та аварійних дерев, порослі малоцінної рослинності, збагаченні видової структури, а також влаштуванні квітників, які на цей час відсутні.

Зважаючи на історичне значення парку ім. К. Трильовського, проектом запропоновано заходи, спрямовані на пристосування об'єкта до нових умов експлуатації в системі озеленення населеного пункту, формування стійких, довговічних та високодекоративних насаджень і збереження цінної пам'ятки садово-паркового мистецтва для тривалого використання в майбутньому.