Коломия

Коломия – одне з найцікавіших і найзатишніших міст у Західній Україні на Івано-Франківщині. Центр Коломийського району, адміністративний центр Коломийської районної ради, місто обласного підпорядкування, розміщене на річці Прут, у південно-східній частині області, за 65 км від Івано-Франківська. Вузол залізничних і автомобільних шляхів. Населення - 61 тис. мешканців (дані 2019 року). Це чудове місто з дуже виразним австро-угорським характером забудови. Тут не просто багато старих кам'яниць зламу ХІХ - ХХ століть, тут їх просто дуже багато. У Коломиї чимала кількість храмів різних конфесій (понад 20). Найцікавіша пам’ятка міста - Благовіщенська церква, яку ще називають Спаською. Побудована вона була ще у 1587 році і вважається найстарішим дерев’яним храмом Галичини.

Але ж скільки б не було цікавих старовинних будівель у Коломиї, все одно візиткою її є гігантське яйце, під яке замаскований музей "Писанка". Колекція музею налічує більше шести тисяч експонатів. І тут є для вас ще одна цікава звістка: є така давня коломийська традиція, що перші особи держави під час відвідин міста обов’язково приходять до музею і розписуються на яйцях.

Коломия відома з середини XIII століття як центр видобутку солі; зазнала значних руйнувань під час турецько-татарських нападів у XVI-XVII століттях. У 2-й половині XVII - на початку XVIII століття в околицях міста діяли загони опришків. Від середини XIX століття місто пережило підйом культурно-національного розвитку. За часів Першої світової війни - у зоні бойових дій. Від 1939 року - у складі УРСР; райцентр - від 1940 року. Від 1991 року - у незалежній Україні; значний економічний, освітній і культурний осередок Покуття і заходу держави.

Відстань до інших міст: Івано-Франківськ - 64 км, Львів - 192 км, Чернівці - 79,0 км, Київ - 573 км, Поляниця (Буковель) - 83 км, Будапешт - 598 км.

Сьогодні найпоширенішими версіями щодо походження назви міста є припущення, побудовані на основі переказів і легенд. Зокрема, це версії, що виникли від сполучення іменника "коло" (колесо) і дієслова "миє" (мити, обмивати), від сербохорватського слова "коломий'я", власного чоловічого імені Коломий.

Існує також версія, що Коломию було закладено на честь галицького короля і угорського королевича Коломана (Кальмана) (1209-1241) у 1214 році, вперше висловлена у XIX столітті. Є ще варіант, що назву місто отримало від назви річки Прут. Колись Прут мав назву "Мий", відповідно місто назвали "Коло Мия", тобто коло Прута.

Археологи виявили на околицях міста сліди перебування племен-носіїв трипільської культури віком майже 6 тисяч років. Вивчення речових джерел, що висвітлюють історію Коломиї, підтверджує, що територія сучасного міста почала інтенсивно заселятися з VII ст. до н. е. Первісні коломияни займалися землеробством і скотарством, використовуючи залізні знаряддя праці. З першої половини І тисячоліття н. е. на сучасній території міста проживають носії культури карпатських курганів, які за своїми ознаками були пов'язані зі слов'янським етногенезом.

Важливими подіями в житті коломиян позначилися VI-VIII ст., коли на південно-західному кордоні Київської центральної держави виникає, розвивається і виконує певні політичні та соціально-економічні функції поселення сучасної Коломиї. Ці всі передумови привели до створення та становлення Коломиї торговельної, центру посередницької торгівлі на перехресті шляхів із Західної до Східної Європи. Найімовірніше, що від самих початків Коломия була військовим городищем, поблизу якого могли селитися люди, що знаходили за його стінами надійний притулок, а також «оружники» - наймані війська або дружинники.

Перша згадка про Коломию датується серединою ХІІІ століття (1240) і міститься в Галицько-Волинському літописі. Коломия починалася як фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію. Згідно з припущеннями істориків, Коломийська фортеця була спалена в 1259 році за наполяганням монголо-татарського воєводи Бурундая. Згодом, у тому ж ХІІІ столітті, укріплений центр Коломиї перемістився на місце, де тепер розміщена Коломийська ратуша.

1405 року отримала магдебурзьке право, яке і захищало, у першу чергу, права чужинців, але і надавало певні привілеї - магістрат одержав право відкрити кілька власних цехів і майстерень, а також збирати на потреби міста податки з навколишніх сіл. У Коломиї пожвавилась торгівля, зокрема так звані "коломийці" активно гандлювали сіллю, яку здобували у краї; розвивались ремесла. У цей час місто тоді перебувало на пограниччі Польщі, Угорщини та Волощини. У 1411 році на 25 років і у подальшому декілька разів з політичних міркувань Коломийський замок опинявся під владою молдавських управителів.

17-19 серпня 1991 р. Коломия урочисто відзначала 750-річчя першої літописної згадки. В рамках святкування 18 серпня відкрито пам'ятник Степану Бандері. Багатолюдне свято з насиченою програмою стало останньою акцією в місті доби Радянського Союзу. Населення міста зі схваленням зустріло проголошення державної незалежності у 1991 р. Значна більшість коломиян брала участь у всіх виборах, особливо активно підтримали Помаранчеву революцію.

Економіка Коломиї після розпаду СРСР тривалий час перебувала в кризовій ситуації. Змінилася система господарювання і власності. Більшість існуючих у радянський час підприємств занепали або самоліквідувалися. Зросла мережа торговельних та розважальних закладів, кав'ярень, ресторанів, готелів, туристичних фірм.

Після проголошення незалежності в Коломиї відновили свою діяльність дорадянські українські товариства "Просвіта" та "Союз українок"; виникли нові організації й товариства; відійшла в минуле й однопартійна система. З відродженням греко-католицької церкви й свободи віросповідання в Коломиї відновлено низку церков у давніх спорудах:

• Церква святого архистратига Михаїла УГКЦ (1990);
• Церква Благовіщення УПЦ (1991);
• Церква святого Йосафата (1991, початково костел Успіння Пречистої Діви Марії);
• Римо-католицький костел святого Ігнатія Лойоли (1990);
• Церква святого Миколая УГКЦ (1996);
• Синагога (1996).

Збудовано або ж ще будуються й нові церковні споруди:

• Катедральний собор Преображення Господнього УГКЦ (поч. будівництва 1998);
• Миколаєво-Успенський собор УПЦ (збуд. 1996);
• Кафедральний собор Преображення Господнього УПЦ КП (поч. буд. 1994);
• Церква євангельських християн баптистів (збуд. 1998);
• Каплиця Стрітення Господнього УГКЦ;
• Каплиця святих апостолів Петра й Павла;
• Церква Покрову Божої Матері;
• Церква Кн. Володимира і кн. Ольги та ін.

Становлення України як держави в рамках міста відбувалося непросто, але з великим піднесенням і ентузіазмом. Проводились численні заходи - віча, акції, святкування, які відновлювали історичну правду, приховувану або ж перекручувану в часи СРСР, започатковано нові фестивалі: Міжнародний Гуцульський фольклорно-етнографічний фестиваль, Міжнародний фестиваль дитячого естрадного мистецтва "Зорепад", Обласний фестиваль "Писанка", Всеукраїнський театральний фестиваль "Коломийські представлення", фестиваль "Медовий Спас", фестиваль-ярмарок краєзнавчої книги "Коломийський манускрипт", фольклорне свято "Гірські горни", Всеукраїнський театральний фестиваль "Коломийські представлення" та ін.

Великі зміни відбулися в Коломиї останніми роками. У місті відновлено гуманітарну гімназію, а після 27-річної перерви в 1990 р. було відновлено професійний театр - Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича. Місту повернули Народний дім.

У місті працюють Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського, у приміщенні колишнього "Народного дому", музей "Писанка", музей історії Коломиї. 2009 року Коломию було названо "Найбезпечнішим містом" України за версією журналу "Фокус".

Пам'ятки культурної спадщини, що не підлягають приватизації:

• Будинок культури XIX сторіччя на вулиці Вічовий майдан, 7;
• Ратуша 1877 року на вулиці вул. М. Грушевського, 1;
• Будинок громадських організацій (1895 року), тут було відоме на Галичині товариство «Сокіл» вул.. С.Петлюри, 11;
• Церква Святого Архангела Михаїла та дзвіниця 1855-1871 роки на вулиці вул. М. Грушевського, 11;
• Будинок колишнього банку початок XX сторіччя на вулиці вул. М. Драгоманова, 1; 
• Дерев'яна Благовіщенська церква 1587 року на вулиці Карпатська, 2;
• Дзвіниця Благовіщенської церкви XVI сторіччя на вул. Карпатська, 2;
• Костел XIX сторіччя на вул. І. Мазепи, 2; 
• Будинок колишньої гімназії 1875 рік вул. А. Міцкевича, 1;
• Будівля музею 1887-1902 роки вул. Театральна, 25; 
• Колишній будинок ощадкаси 1892 рік вул. Театральна, 27; 
• Будинок житловий XIX сторіччя вул. Театральна, 33; 
• Будинок житловий початок XX сторіччя вул. Театральна, 48; 
• Будинок житловий початок XX сторіччя вул. Театральна, 54; 
• Будинок житловий XIX сторіччя вул. І. Франка, 3; 
• Костел Святого Ігнатія Лойоли XX сторіччя вул. І. Франка, 18; 
• Монастир Урсулянок початок XX сторіччя вул. І. Франка, 19; 
• Будинок житловий початок XX сторіччя вул. В. Чорновола, 1; 
• Будівля медичної установи початок XX сторіччя вул. В. Чорновола, 32; 
• Будинок пошти початок XX сторіччя вул. В. Чорновола, 47; 
• Будинок житловий XIX сторіччя вул. В. Чорновола, 57; 
• Будинок повітової ради початок XX сторіччя вул. Р. Шухевича, 80.