Гора Старостина

Старостина — гора заввишки 1229 м на Вододільному (Верховинському) хребті Східних Бескидів. Вона лежить приблизно посередині гребеня, що тягнеться від Ужоцького перевалу до Пікуя, на межі Львівської та Закарпатської областей. Біля східних схилів розташоване село Либохора, неподалік — Карпатське.

На півночі Старостину від Дрогобицького Каменя (1186 м) відділяє сідловина заввишки близько 1090 м, на півдні хребет через перевал Хрести веде до Розсипанця, а на захід відходить гребінь до Гострої Гори й Полонини Рівної. Вершину оточує полонина, що тягнеться від Дрогобицького Каменя аж до Пікуя; східні й західні схили вкриті буковими та ялиновими лісами.

Як дістатися

Через Старостину або поруч із нею проходять 12 наших маршрутів. Найкоротший — с. Ужок — г. Дрогобицький Камінь — г. Старостина — г. Великий Верх (18,2 км). Довший варіант із Біласовиці — с. Біласовиця — г. Пікуй — г. Великий Верх — г. Старостина (22,1 км). Пройти весь хребет до Пікуя можна маршрутом с. Сянки — г. Старостина — г. Великий Верх — г. Пікуй — с. Біласовиця (36,5 км). Вершиною проходить і Закарпатський туристичний шлях.

Вода, ночівля і безпека

На нашій карті приблизно за 420–510 м від вершини, на висоті близько 1100–1120 м, позначені кілька джерел (стан невідомий); ще два джерела, приблизно за кілометр у бік Карпатського, позначені як пересохлі. Біля Либохори, приблизно за 2,9 км, є навіс для відпочинку. Безлісий гребінь відкритий вітрам і грозам, а в тумані на широкій полонині легко збитися зі стежки. Східні схили входять до Либохорівського заказника — дотримуйтеся правил заповідної території. У разі біди телефонуйте 112 або 101 — контакти найближчих підрозділів є на сторінці гірські рятувальники.

Цікаві факти

• До 1772 року тут проходив кордон між Польщею та Угорщиною, а між світовими війнами — південний кордон Польщі.
• У 1914—1915 роках на східних схилах Старостини точилися бої між австрійськими й російськими військами.
• На східних схилах у 1984 році створено Либохорівський заказник площею 2075 га.

Фото: Rbrechko, CC BY-SA 4.0; Голяка Микола, CC BY-SA 4.0 — Wikimedia Commons.