Музей "Штопора" - Дегустаційний зал

Музей "Штопора" - Дегустаційний зал - це ідеальне місце для любителів домашнього молодого вина і де зібрано близько 600 штопорів різних типів. Для дегустації буде запропоновано домашнє молоде вино, а також буде проведено розповідь про історію та види штопорів. Штопори у вигляді тварин, птахів, ключів, зброї, келихів. Різного розміру та кольору. Вони повсюди у просторій альтанці. На стінах, каміні, навіть на люстрі. Вона до речі, зроблена у вигляді бочки. Тут усе про вино – картини, малюнки, глечики, келихи.

Музей штопора відкрили в Верховині Петро та Галина Антипови, які облаштували його на власному подвір”ї. Зробили і деґустаційну залу. Там пригощають туристів червоним вином, чачею, сирами та Іван-чаєм. Одними з перших у музеї побували наші кореспонденти.

Чи не найбільше штопорів тут – у формі ключів. Ззовні вони дуже подібні, ніби однакові, але це лише на перший погляд. Туристам у цьому музеї завжди раді. Вхід до нього безкоштовний. Якщо ж схочете скуштувати домашнього вина із домашнім сиром – обійдеться вам це у символічних 30 гривень.

Розташований будинок родини Антіпових одразу поруч з автостанцією, у невеликій вуличці. На воротах зустрічає усміхнений господар. Каже, скоро поставить вивіску, аби туристи не блудили й заходили частіше. Але їх й так не бракує. Тут гостюють туристи з усієї України. Заходять й американці, поляки, білоруси. Усіх частують вином, яке роблять вже 15 років.

Є три види штопора. Перший – який треба вкручувати і витягувати. Це традиційний, він є у кожній хаті. Другий вакуумний – коли видавлюємо корок під тиском. Він – як ніпельна голка. Вона пробиває корок, і ми закачуємо повітря всередину. Під тиском корок вистрелює з таким специфічним звуком, як шампанське. І з димком. І є ще третій вид, його називають циганським. Цей штопор має дві голки, які залазять між корком і пляшкою та не руйнують його. Треба прокрутити та одним ривком вийняти корок.

Все вино, яким пригощають гостей Антіпови, роблять самі. Єдине, що виноград закуповують у закарпатському Рокосові. Щороку на початку жовтня вирушають за ним до перевірених ґаздів. Беруть з собою дробілку і на місці перемелюють грона, а потім те перемелене заливають у бочки та везуть у Верховину. У бочках воно стоїть до 10 днів, а далі все на прес й витискають, зціджують сік.

Спершу туристи заходять до них з таким виразом обличчя, мовляв, та що ви нам тут розкажете!? А виходять з круглими очима та оберемками – вина, сиру, чаю, грибів.