Успенська церква, Верховина

Селище міського типу Верховина в Івано-Франківській області славиться дивовижною природою, значною кількістю архітектурних пам`яток, неповторним гуцульським колоритом і оздоровчим кліматом. Тут прокладені гірськолижні траси та побудовано безліч баз відпочинку, профільних санаторіїв. Назва Верховина відповідає розташуванню населеного пункту. Більшу частину містечка займають вершини гір, а один із присілків є одним з найбільш високогірних поселень країни.

Саме тут розташована Успенська церква, яка зарахована до одним з найбільших культових споруд України, побудованих з дерева. Пам`ятка виконана в гуцульському стилі, чудово відображаючи місцевий колорит. Споруда храму датується 18 століттям. Прямокутна будівля церкви під срібною дахом з чотирма куполами знаходиться за акуратним дерев`яно-кам`яним парканом і різьбленими воротами подібної архітектури. Фасад храму пофарбований у яскраво - жовтий колір. Біля церкви Успіння Пресвятої Богородиці збудована дерев`яна триярусна дзвіниця. Оточена густими високими листяними деревами в літню пору або ж оповита сніговими заметами взимку, церква набуває образ казкового будинку.

Церкву збудовано близько 1675 року і вона згадується в податковому реєстрі Польської держави, який нині зберігається у фонді «Архів Скарбу Коронного» Головного архіву давніх актів у Варшаві. Тому можна стверджувати, що парафія є однією із найдавніших на Верховинщині.

Перша церква була у вигляді шопи, без хреста і купола. Вікон вона не мала. Замість них були дощані віконниці, які у теплу погоду відкривали для освітлення приміщення. У похмуру погоду Святиню освітлювали двома дерев’яними ліхтарями.

Дзвінниці церква не мала. Невеликий дзвін висів на бабинці – центральному вході у церкву. Цю першу церкву Діви Марії у вигляді шопи побудовано на кошти Ігнати і Штефури. Про це, на основі архівних даних, пише дослідник доктор історичних наук, краєзнавець Петро Сіреджук.

Пізніше спорудили церкву, про яку згадується: «Церква в Жаб’ю була давньою і низькою. Її освячував декан Косівського деканату Василь Нікорович. Святиня на вівтарі мала коронований образ Богородиці Діви Марії, різьблений Хрест, чотири дерев’яні образи з намальованими апостолами та дві мальовані полотняні хоругви. На бабинцю висіло два дзвони. Двері закривали ключем залізного замка».

За даними єпископської візитації 1745 року, священиком у Храмі був Григорій Царевич. За даними цієї ж візитації до церкви ходило 569 осіб.

У 1832 році вже згадується про церковну школу при Жаб’євській церкві.

В 1906 році була організована читальня «Просвіти», яку очолював отець Конрад Лагола. За політичною орієнтацією духовенство Верховинщини належало до двох протилежних таборів. Це – радикали і москвофіли. Конрад Лагола належав до радикального табору.

Церква у Жаб’ю була духовним і культурним центром. Традиції і побут гуцулів поєднувалися з християнством.

Під час Другої світової війни, у 1944 році, Святиня згоріла і це вже була третя церква споруджена у Верховині. Її можна побачити на світлинах, які збереглися. Також ще живуть люди, які пам’ятають, як вона виглядала не тільки зовні, а й всередині. Вони розповідають, що та церква була дуже великою. Навіть більшою, ніж теперішній Храм у Верховині.

У 1991 році на кошти верховинців, сприяння тодішньої влади, зусиллям і авторитетом отця Дмитра Михавківа, трудами і організаторськими здібностями Храпчука Андрія Андрійовича та зусиллями всієї верховинської громади було розпочато будівництво церкви у тодішньому шкільному саду – неподалік від того місця, де знаходився Храм, що спопелів у вогні війни.

У 1994 році на престольне свято Успіння Пресвятої Богородиці звершена перша Божественна Літургія. До того часу богослужіння звершували у тимчасово спорудженому приміщенні. Служіння звершував Верховинський благочинний Дмитро Михавків.

28 серпня 1994 року стало історичним днем для парафії.