Мольпір

Мольпір (словацьк. Molpír) — невисокий лісистий пагорб заввишки 354 м у Малих Карпатах, просто над селом Смоленіце в Трнавському краї Словаччини. Від центру села до вершини менш ніж кілометр, а поруч на сусідньому пагорбі стоїть відомий Смоленицький замок. Найближчі населені пункти — Смоленіце (близько 1 км), Трстін і Лошонец (3,5 км) та Букова (4 км). Мольпір цікавий не висотою, а тим, що приховує: на його вершині розташоване одне з найважливіших доісторичних городищ Словаччини, а пізніше тут було й слов'янське городище. Пагорб охороняється як національна культурна пам'ятка.

Як дістатися / маршрути

• Через вершину проходить освітня стежка «Мольпір», що знайомить з історією городища й веде вздовж залишків валів.
• Неподалік вершини проходять зелена освітня стежка «Смоленицький карст» і синя позначка KST 2412, тож Мольпір легко поєднати з прогулянкою до Смоленицького замку та карстових околиць.

Підйом із Смоленіце короткий і підходить для родин з дітьми.

Що видно з вершини

Вершину вкриває ліс, тож широких панорам тут немає. Головне видовище — сама місцевість: тераси, вали й скельні виступи, що відкривають обриси давнього поселення, а крізь дерева проглядає Смоленіце й рівнина Трнавської височини.

Природа та історія

Приблизно в VI столітті до н. е., у старшу залізну добу (гальштатський період), на вершині Мольпіра на площі 12–14 га розкинулося велике городище. Воно складалося з трьох дворів, захищених валами. Вражаючі укріплення зводили з вільно покладеного каміння, зміцненого насипами й дерев'яними конструкціями. Археологи знайшли тут фундаменти веж, укріплених брам і круглого бастіону. Із внутрішнього боку найвищого валу тягнувся ряд дерев'яних житлових зрубів, а на найкраще захищеному верхньому дворі — «акрополі» — були ряди терас із житлами.

На городищі було й культове місце, висічене у скелі: у ньому знайшли три жертовники-вогнища, а біля них — череп і кістки дворічної дитини, розбиті місяцеподібні й геометричні ідоли. Про культ свідчить і людський череп у фундаменті одного з будинків. Економіка поселення трималася на ремеслах — виробництві залізних знарядь, зброї й ножів, литті бронзи, виготовленні кам'яних жорен, а найважливішим, схоже, було виробництво ниток і тканин, на якому ґрунтувалася торгівля. Контакти зі розвиненим південно-східним Альпійським світом засвідчують човноподібні фібули, шпильки, бурштинові й скляні намистини. У часи розквіту тут жило близько 800 людей.

Городище на межі калєндербергської та лужицької культур загинуло на початку VI століття до н. е. Біля валів знайдено безліч металевих наконечників стріл з обох боків, але єдиною доведеною жертвою був захисник, убитий у третій брамі. Нападники користувалися тими самими стрілами, що й оборонці, тож городище, ймовірно, знищили не прибульці зі сходу, а суперечки місцевих груп, пов'язані з появою культури кочовиків Векерзуг у Карпатській улоговині.

Безпека, сезон і правила

Прогулянка легка й можлива цілий рік. Мольпір — археологічна пам'ятка: не копайте, не користуйтеся металошукачами й не виносьте знахідок. Біля скельних виступів будьте обережні. У Словаччині діє Гірська рятувальна служба (HZS): 18 300 (+421 18 300), загальний номер екстреної допомоги — 112.

Цікаві факти

• У часи розквіту на Мольпірі жило близько 800 людей.
• Головним ремеслом городища, ймовірно, було ткацтво.
• Єдина доведена жертва загибелі городища — захисник у третій брамі.

Фото: Rado Bahna, Public domain — Wikimedia Commons.